|
Palaton XO, RA
|
|
| Олег_Серый | Дата: Понедельник, 30 Апр 2007, 12:10 | Сообщение # 1 |
|
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
| Djen Ejr. Якщо ви не знаєте, чим зайнятись, поділіть свій день на частини, кожну з яких займіть чим-небудь. Не сидіть без діла ні годину, ні десять, ні п’ять хвилин. Жодної миті не ганьбіть на людську метушню. Насолоджуйтесь кожною миттю, яка і дарує вам усі ці частини. Робіть намічене із блаженною періодичністю, яка ніколи не порушить крила Янголів. Поводьте себе як незалежна частина великого божества, умиротвореного лірою Кандіди.
Roza Palaton. Бог – Єдиний, але частини його любові у кожному з нас. Лише тому Богів багато. І саме тому лишається всього один. І ви, до речі, живете. Саме тому. Але. Час розплати близький? Залишається час. Але його небагато. Бо. Іще раз. Час розплати близький? Це дивлячись для кого. Я дуже сподіваюся, що для вас це буде неймовірний час блаженства і безумовної духовної радості. Це революція благодаті вищого свята. Проте. Кінець світу (свята) у кожного свій, бо у кожного своя роль. Все це змінюється, коли відкриваєте Око Сіону – своє око. „Воно сяє воістину благодаттю, ібо же так треба, діти мої. Це проізростає зерно істини і храм духовної радості”,- говорить Той. Світло є хіба не в усьому, що може світити – здатність велике щастя нести. Ви теж наділені цією можливістю – особливістю. Бо кожен – особистість. І праця його творча – не рабська. Це жилка небесна. Годинника, пісок якого змок. Від того, що змовк. Бо забув, що таке світло. Світло і Божа радість. Але не ви. Запаліть його, бо чи не для цього ми були народжені? Сотворені, а не спотворені.
Roma zena Bulden Ahra. Де воно сповите? Я не знаю ситуації, мій любий друже Ангеле. Моє обличчя спотворене любов’ю, а не совістю. Хоча має бути навпаки. Але те, чим спотворене – то зло. Зло і більше нічого. Ібо же природа зла – потворність. Вона зменшує блаженство на його антиваріус лукатус. Словами смертного це значить нічого. Бо все – то добро, а зло – то нічого. Хоча можете мені не вірити. І перевірити під час кінця світу, який прийшов. Не вірите в кінець? Тоді вірите у смерть. Вона знайде вас обов’язково – усіх вас знайде. І буде знаходити до тих пір, доки не відкриєте благо Господнє у собі. Ви ще не відкрили? Тоді катайтеся колесами її – це істинна Сансара із Дівою Марією на чолі. Лише за відсутності зла і природи його (антиприроди, відторгнення її), лише за відсутності зла і присутності природи. Можна побачити Дім Господа. Більше того, увійти у нього.
Talalakar Visiva. Я бачу його присутність – це ви. І відсутність ваша разом із вами. Бо розмови ідуть про все на світі – ніщо нікуди не ідуть. Все стоїть на місці. Але скоро так не буде. Скоро буде кращим Аол, а гіршим – Хаос, син його. Тому ніхто не знає, хто кого пробачить. Але це не важливо. Нічого не важливо. Важливо лише те, чому я тут і всі ми тут. Але ви знаєте. Радійте кінцю матерії та початку містерії. Якщо не будете радіти, це для вас буде кінець. То де співають солов’ї? Вони – деталі? Бо де система розуму істинної першопричини? Вас поважають Ангели? А Боги? А резалії чи архіваріуси? Ібо же де розум ваш? А мудрість? Де Ісус кожного з вас? Ви його сховали десь? Де ваша схованка? Всередині? Людство йде вперед, а я іду назад – до папірусів. Я розмовляю із ними. Бо живу там. У них, сувоях своїх. Головах їхніх і словесах моїх. Все повертається – не лише я до них іду. Скоро ви побачите армію попередників – вони йтимуть у замок – храм його божественний. Бо це лише ключ. Це лише ключ я. Ваші ключники пішли, але я лишився. З’являться інші – будуть вони. Я – один із 144.000 обраних. І моя справа – зробити те, що мені зробити. Це треба, діти мої лютії. Вже і сурми їхнії сурмлять. І святиня. Перша і остання. Хіба колишній ідол це? Хіба може колишній гойдати степи і рухати стелю? А колихати асфальт? Усе це буде, якщо ви і надалі ставитиметесь до нього, як до колишнього. Бо це ідол. Його ідеологія – любов. Це неперевершено. Тому. Якщо ви не прийдете самі до природи, ми зруйнуємо вашу матерію. Так у вас не залишиться нічого, окрім самої природи – вашої Матері.
Emo´Ushin in der O´Ushin. Ви абсолютно вільні. І не повинні коритися ні мені, ні комусь іншому. Вільні і щасливі. У божевільні. Стихії. Якщо у мене запитають, чи готовий я до смерті, я відповім, що так. Але все це мені здається суцільним безглуздям. Бо навіщо помирати, коли можна жити? Більше того, жити вічно. Де ваше духовне знамення? А піднесення? А прозріння? Спокуса? Що таке спокусити людину? Хіба це що? Спробуйте спокусити Бога і зробити все так, щоб Вони спокушали одне одного. Ви ще не встигли запитати, як я вже відповів: знаю ваші запити саме так, як і веди на них. Я відповів. Хіба ви не помітили? Хіба не червоний у мене язик? Але. Це я вас питаю: „В якому лісі поснули пророки?” Є маленькі люди і великі? Ніко´ли. Ні´коли говорити про це. Ні´коли говорити про все це. Є лише Боги і люди. Тому. Всьому свій час. І навіть кінцю є свій час. Уже. Прийшов. Початок. Я вирішив перенести це на літо, бо у вас було забагато сексу. Оскільки ви говорили, що забагато сексу не буває, я зробив це узимку. Саме тому відчули ви не зиму, а літо. Я спав із вами. Без ліжка. Тоді ще не було паморозі – зникала вона. Бо. Все, що довкруг – це видимість Його. У вас був шанс. Чому ви сумнівались? Чому не скористалися ним? Ви скорилися. Ви просто скорилися. Тому що ви, люди, слабкі. Але можете стати сильними світу цього – сюди є дорога лише через Бога. Тоді як ви станете Ним, ви станете сильними.
Sansara um Ge-fala. Люди – смертні. І тому це безкрайньо важливо. Надія (Бог) – безсмертний. Завдяки надії виникають Боги і навпаки. Завдання людини – стати Богом. Богом, а не привидом своєї тіні. Богом, а не приводом для смерті. Але. Ви зростаєте на очах. Так і має бути. Так і має бути з усіма, хто рятується від кінця. Всі вони зростають на очах. Всі вони стрінуть початок. Новий початок. Вже стріли. Але буде більше. Ви – перший. Один із нас. Перший після Бога. Нас буде 144.000. А потім буде більше. Решта, не причетна до нашого піднесення, не варта уваги і гроша ламаного. Тому що вони – решта. Вони – всього лише люди. А ми – Боги. І ми робимо Це велике прозріння і вічне піднесення у Квантр-Культуру. Хто з вас неістовий?
Phil Mandredi. Живи всього лише раз, але з надією. Якщо буде надія, буде й інше життя – блаженне. Це я кажу – так інші говорять зі мною. Бо вони так роблять – це я роблю. Тепер я чую вітер – у мене дивний вітер в голові. Це я зійшов із розуму чи він зійшов із мене? І що на мене це найшло? Це не важливо. Нічого не важливо. Бо я чую не лише співи, але і гру Ангелів. Я чую, а не просто розрізняю це. Я чую, а не просто розрізняю все це. Бо се воістину прекрасно. І набагато більше, ніж слова – їх немає. Нічого немає. Лише мовчання вічно присутнє. У ньому – золото. І не мені судити, справжнє воно чи фальшиве. Але ви говорите замість того, щоб мовчати. Щоб мовчати і діяти. Тому. Ми зруйнуємо ваш ефемерний світ ілюзій, щоб можна було жити і далі. Один раз, але по-справжньому. Ми зруйнуємо вашу матерію і повернемо до природи – Матері. Так ви станете Богом. Для того, щоб жити вічно. Хіба це не прекрасно? Радійте кінцю матерії, бо вам відкривається набагато більше горизонтів – вічна духовність і божественна справедливість, небесна рівність, істина, гармонія і баланс Єдиного. Цілого, коли не хочете. Всі ми частина цілого. Якщо нас розрізати, цілого не буде. Тому я пропоную зійтися докупи. Більше того, я ковтаю любов перлами. І вам, до речі, пропоную. Треба вмитися від скверни – інакше ви не вмиєтесь. Бо. У вас є час на сміх і гріх. Але навіщо мати час на гріх? Хіба великим і неперевершеним Творцям гідно грішити? Я заберу у всіх вас час на гріх – знищу його фізично. Якщо буде потреба – метафізично. І залишиться час лише не сміх: сміх і радість блаженного. Служіть людям. Служіть усі для того, щоб вони перестали жити. Служіть усі для того, щоб з’явилися Боги. Але не вчиняйте самосуду. Не перекривайте одне одному дихання. Якщо не послухаєтесь і будете продовжувати в тому ж дусі, ми, від імені Природи, перекриємо дихання вам усім. Це буде не кисень. Час є лише на сміх. Жити будуть лише ті, хто любить жити. Інші будуть помирати. Тимчасово чи відразу – ми зробимо рішення. Зробимо і виконаємо. Наша система синтеласків працює абсолютно бездоганно. Карма людства буде знищена – так говорить бездоганне очищення. Саме воно відшліфує планету. І не одну. Це сказав я і більше повторювати не збираюся. Не чуєте? Ви не чуєте мене? Тоді забирайтеся звідси! Забирайтеся і котіться до дідька! Якщо вам не треба це, якщо вам не треба все це, ідіть геть у пекло. Я не пущу вас у Рай. І палиця моя навздогін. Але чи лишилися ті ще, хто слухає? Ви – наступні. Але чи стане розуму вашого стати неперевершеними? Подивимось.
|
| |
| |
| Олег_Серый | Дата: Понедельник, 30 Апр 2007, 12:13 | Сообщение # 2 |
|
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
| Prio-Amin´ Hladu. Ні для кого не секрет, що кінець світу в 2013 році. Більше того, це очевидно. Кінець світу не лише настане – він уже настав. Але не всі його бачать. Скоро побачить більше. Він уже настав. Чхаю – правду кажу. Чхаю – у кожного своя правда. Чхаю – тричі знамення у символах. Ви гадаєте, що обраним важливе прозріння людей, коли вони Богом визнані? Правильно гадаєте. Бо люди – це потенційні Боги. Перегляньте своє життя у кіно.
Aman Hlasdeі Kefone. Ми – тіло. Тіло сухопутне. Іноді – небесне. Тоді як у матерії ми, нас рухає Сонце. Скоро воно з’їсть планету і буде щастя. Бо ті, хто не розуміє Сонце і Бога його,- зникнуть, як дурні комахи. Але чи комахи ви? Де ваша кома? Хочете Сонця? Прийміть його у серці. Інакше воно хоче їсти: шамати, шамати-шамати. Ті, хто з Богом – не бояться. Лише диаволи плачуть. Ми перемагаємо для того, щоб ви жили вічно. Бо це не ми перемагаємо, а ви. Наше спільне его – Бог. Це нас об’єднує і цього більше, ніж достатньо. Вірус любові? Так. Із кращих глибин макрокосму.
Ahmarad Fazucuri. У мене душа болить. За вас, людей, і себе. Але хіба душа дана для того, щоби ви плакали за когось? Ні, вона дана для того, щоби ви плакали за себе. Або раділи. Усіх треба любити. Любити любов’ю. І навіть тих, що диавол. Або вони образяться. І затамують злість. Якщо їх любити, вони зовсім нічого не затамують – теж скоро полюблять. Треба лише мати увагу терпіння. Але не чекати, а діяти. І не змушувати, а показувати шлях. Якщо ваша дорога їм сподобається, вони прийдуть у неї. Раніше чи пізніше – інша справа. Звісно, краще зараз, але можливо перейти і в наступному кільці – через 26.000 років. Якщо ви не встигли награтися – продовжуйте. Але пам’ятайте, що після кожного промаху слідує кара. Лише в прозрінні порятунок – небесному прозрінні. Через підземне треба розуміти небесне. Ви – під землею, у могилі. І дивитесь у небо через шар землі. Чим більше дивитесь, тим тонший шар. Натомість з’являється куля. Вона воістину прекрасна – це Сфера.
Prada Palaton XA, Rezalij quanrter Pollucij. Хтось говорив: „Все, що просто – геніально, але не все геніально, що просто”. І тут я встав, зробив жест рукою і сказав: „Чи робив Ісус чудеса, про які просили його книжники? (світло згасло) Виходить, я не Ісус? Або Ісус – не я?” Тоді я встав, крила мої запалали, а навколо голови зростав могутній німб. Тут я обернувся і завважив: „Якщо ви не можете запалити своє внутрішнє світло (боголюбов) – це ваші проблеми. Бо хто вам лікар?” Але. Скільки див ще попереду? По праву сторону Ісуса – чудеса. Їх бачать усі, окрім книжників, які просять Ісуса. Лише права рука має силу – істинну премудрість і блаженство. Кінець. Фільму і словам моїм. І найголовніше – дати. Вони співпадають. Ви покарані землею? Ні, ви покарані щастям. Бо це щастя має бути зараз на Землі – вже є. Ібо же, пройшовши цей етап любові, ви маєте шанс у небо зійти назавжди. Але. Чи варті жити всі ті, хто говорить про смерть? Чи варті вони жити взагалі? Час покаже – він розставить усі крапки над „і”. Його немає? А звідки ви дивитесь? Із неба чи землі? І там, і там? Жити у двох світах і гаряче, і боляче водночас. Але я живу із вами для того, щоб сказати, що далі буде і чи буде воно взагалі. Який світ чекає на вас? Альтернативне майбутнє будується саме зараз – ви маєте грандіозний шанс Богом стати саме тепер – наступного разу це буде через 26.000 років у задниці галактик. Але є не лише задниця, а й вагіна світу – це першоприродне начало агні его його і свого – одного. І, можу сказати, що жити у двох світах набагато просто, ніж просто жити у небі. Але це істинне щастя бачити і вас, і Їх. Тому я не можу сказати, що гірше, а що краще – немає цих показників. Жодних показників. Тому я живу разом із вами – душами вашими – у небі. Не всі прийшли туди, але я бачу всіх – вже бачу. І живу у небі сам – це воістину прекрасно. Блаженний світ, коли не хочете. І скоро ми зустрінемо його – вже зустріли. Першоприродне благо. І світ. І буде він для нас лише один: світ гармонії, балансу і блаженства, світ радості, щастя і природи, світ надії Богів, любові Ангелів і Вчителів, сильних світу цього і слабких того – не буде слабких. Не буде слабких – лише сильні духом. Такі, як ми з вами. Я допитую надію – вона згодна. Це буде Сонце – вже є. Воно веде у Рай дорогу. І ми, і ми йдемо по ньому. Тому. Я – вільний спостерігач. І не маю часу вас запевнити. Бо сказати собі можна лише самим – я лише доношу інформацію до ротів та очей ваших.
La rocca le ne le Cocca la ca Rene. Все просто. Ті люди, які несуть у собі зло,- скоро умруть. І крапка. Вони вже вмирають: кожної миті, кожної хвилини, кожної частини. Ті люди, які несуть тобі добро,- вічно живуть. І ніколи більше не вмирають. Бо добро – нескінченне, а зло – і крапка.
Don ca Laca Mar’ba’Rone. Якщо багато людей про це говорить, це набирає зміст. Який зміст у кінці світу? Початок. Синя таблетка приведе вас у синь: сміх блаженного і радість щасливого. Жовте колесо ні до чого вас не приведе. Бо жовте колесо – то тінь, а синє – то синь. Ми – гвинтики одного з механізмів, які приводять у рух систему – Бога. Тому. Навіщо ламати машину, якщо можна порушити воду у склянці? Навіщо ламати машину, коли можна порушити Бога у склянці? Навіщо ламати машину, якщо можна порушити кров у стакані? Так треба. Чаша. Граалю. У кожного Бога (у вас як частини великої системи) достатньо гріхів і без цього. То, може, перестанете робити це? Хоча б один раз у житті – серед решти перероджень – принесіть у цей світ любов і добро через себе. Пронесіть і відкрийте,- і ви побачите істинну різницю. Крієзуйте собі світ через відносини з собою – Богом. Так ви не лише забудете про смерть, але й відкриєте життя – перестанете вмирати. Назважди. Навічно. Незабаром. Вже. Я – дурень. І намагаюся бути корисним. Тому не приховую ні перше, ні друге. Хіба ви мене слухаєте? Ні, ви слухаєте себе. Але треба так. Що сьогодні у меню? Пустеля. Не повезе в Аду – повезе в Раю? Ні. У пеклі ніколи не повезе. Тому що там – Люципер. Ніколи. Ніколи я не буду там. Але чи буду ще? І чи потрібно? Де ваша карма? Покладіть її на руку. Дмухайте на листя. Відправляйте Богу. Його пошта вас чекає. На вас. Разом із листами до нього. Рухається. Ера Водолія. Космогонічні та мирські катастрофи невмирущі – лише для тих, хто є Бог. Я народився під знаком Водолія, живу у цьому Знаку, стріну вас усіх у третьому вимірі і заведу в Четверту Еру Водолія. Абсолютизумоєсь – це просто. Від того, що башти. Вони атакують. Єдиний шлях спасіння – Абсолют. Інакше буде смерть. Лише з Богом – любов. Лише з Богом – життя. Звісно, це моя суб’єктивна думка. Якщо ви з нею не згодні, то помрете під час глобальних катаклізмів. Нічого поганого тут не бачу. І хорошого теж. Але чи не краще бути добрим? Ви довіряєте мені своє майбутнє? Тоді у вас його немає. Узрійте у собі пророка – це просто. Зріть у корінь – усередині лежить. Тому що середина – посередині. Істина – поряд. Руку простягніть і торкніться. Я вітаю вас рукою – це мій жест. Сьогодні великий день. Я вітаю вас із днем.
Sofina Amvrelij. Завдяки людям скоро буде глобальне вимирання – його пік у 2013 році. Ви бачите зло, але навіть цьому приходить кінець. Усьому цьому. Вже прийшов. Лише початок має місце. Бути. Вже. Є. Ми йдемо. І вийдемо на вулиці – вже вийшли. У білих костюмах. І зустрінемо Рай – вже зустріли. І будемо співати – вже співаємо. І танцювати – вже танцюємо. Нас багато – вже багато. Буде свято – вже є свято. Ми – Боги – вже Боги. Ми – копії тих, що у небі. І підключені до системи. Вона рухається і стоїть на місці. Але не овочі ми,- не раби системи. Ми – Боги власного кінця світу. Ми – Боги власної персони. Ми – Боги свого початку. Ми – Боги власною персоною. Ми – паростки виноградної лози. Ми. Просто відображення всіх нас далеко не у небі, а близько на землі. Далебі, це не дзеркало. Бо тимчасове явище – божественна конструкція великого. У цьому є свято. І пристрасть. Дуже багато пристрасті. Бо кого ви граєте? По-вашому, це – театр?
Lope de Vega, Amnivjon. Охо-хо? І я кажу: „Охо-хо”. Була там одна – сміялася сміхом диавола. Де? У книжці, прости Господи. О Господи? І я кажу: „О Господи. О Господи, да возрадуються уповающі за тебе!” Дитина – пророк? Хіба може бути так? І чи можливо бути може? О Боже, цей світ,- хто його створив? Бог, мабуть, все ж таки геній. Сьогодні вночі до мене приходив Той. Я не впізнав його і захищався, як міг. Тому він скрутився від болю чи, можливо, вдавав, що скрутився. Я не хотів його кривдити, але вийшло так. Чи можливо те, що вийшло? Я не впізнав його. І не впізнавав до тих пір, доки він крутився, мов змія. Тому він здійнявся у крила небокрила. Хто він? Той ще ніколи не одягав обличчя людини. Навіть із крилами Янгола. Хоча це і воістину прекрасно разом із співом їхнім, він ще ніколи не піддавався до цього. Може, ностальгія? Той ще ніколи не приходив до мене так, як було тоді – зараз. Просто тепер. Просто тепер слів немає. Але колись вони були – це ностальгія. Він прийшов сьогодні, як людина – не в подобі Божій. Бо людина – слабка. За своєю природою. А Бог – сильний. За своєю природою. Що він цим хотів сказати? І сказав. Але що. Мовчання? Той був якраз посередині. Нахилився до мене і націлився у мене. Тому довелося мені відкрити рот. Він притяг мені серце. Або витяг. Рукою. Але чи доброю, чи злою? Цього немає. Нічого немає. Але чому тоді радіти? Рот усе ще не закривався – я волав про себе. Без язика і піднебіння. Можливо, це був не той? У мене забрали очі? Я ж казав усім вам, що в мене багато крові у голові – багато ворогів. І у іншого пророка теж – другого зі мною. Вороги? Вони мене таким вважають. І прагнуть смерті моєї. Але я повинен вам до цього сказати. І про кінець, і про початок. Бо навіщо тоді народжуватись, щоб усе життя мовчати? Я кажу мовчки. Можливо, я народжуся ще. Але чи дозволять? Знову. Знову всі прийшли до мене. Тому я іду. Іду по дорозі і бачу кров. Вона всюди ріками тече: на дорозі, стінах і дахах, під землею і над небом. Усюди, але не всередині – там інша кров. Це ваша кров. Я її розумію. Тому кров’ю вмиваюсь і на сніданок, і на обід, і на полудник. Але без вечері – у мене вечері немає. Ввечері я п’ю. Кров. Свою і чужу. Тоді задихаюсь. Від решти перероджень. Я розумію вашу кров – нічого не розумію. Ви не бачите її, бо не хочете бачити. Я теж не хочу, але бачу – доводиться. Бо іншого не бачу. Бо іншого не хочу. Нічого не хочу. Лише бачити. Чому я бачу кінець світу, але не всі бачать? Як на вашу думку? Тиша? Мертва? Від того, що жива? Це тимчасово? Можливо. Бог вважає, що деякі з вас не достойні бачити кінець і робить вас усіх сліпими. Можливо, це я недостойний вірити у нього і лише сам себе заразив. У будь-якому випадку він є. Кінець світу. Принаймні для мене. Але щодо вас? Ні, це ви робите себе недостойними і сліпими – не вартими і гроша ламаного. А він? Він любить і радіє. Але не завжди. Лише тоді, коли ви такі, як ми і він: облюблені і радісні. Заждіть, куди ви течете? Те положення, у якому ви опинились. Я дарую вас квіти. Усі штучні. Поштучно – парами, парами стеляться. Туди, звідки росте береза. Не земна вона – небесна. Бо не береза то. І не верба. Але схоже. Від імені інших я квіти дарую – ставлю дорогою на стіл. Ви боялися і плакали – так починалося свято. Бо. Кожен заробляє рівно стільки, хто чого вартий. Це стосується і грошей, і карми, і решти всього іншого, із чого складається карма – усього на світі. Кожен має рівно ту частину світу, яку він заслужив. Абсолютно стільки, хто чого вартий. Якщо вам не вистачає вашої частини і ви хочете бачити щось більше, варто відкрити це щось – духовність. Ви – рідкісні екземпляри. Але не завжди. Лише коли ви – Бог.
------------3U0xzNqIDJPOkmBzY48CVt
Content-Disposition: form-data; name="smiles_on" 1
|
| |
| |
| Олег_Серый | Дата: Понедельник, 30 Апр 2007, 12:16 | Сообщение # 3 |
|
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
| Abum le la Tvorec´. Які у вас плани сьогодні? Померти сьогодні чи завтра? Я пропоную вам ніколи не вмирати. І народжуватись вічно. Знову і знову. Життя? Немає у вас ніякого життя. Ви у тьмі. У тьмі! Але пам’ятайте, що ви танцюєте танго. Помилилися? Танцюйте далі. Зробіть вигляд, наче так і треба. Скоро ви перестанете помилятися: еволюція безсмертна. Бог мій, який у вас Бог у голові? Ви, як люди, завжди стоїте на розп’ятті – на роздоріжжі. І підтримуєте Бога чи його сина диавола. Усі ті, що підтримують диавола, підтримують його лише тому, що підтримувати Бога нестримно важко, чорт забирай! У вас відірвана душа. Це не рука і не нога – сюди протез не підійде. Ви бачили когось без рук і без ніг? Це шматок дерева із м’ясом, а не людина. Саме в такому становищі перебуває душа ваша – більшості з вашого роду людського: для одних – земного, а для інших – піднебесного. Ви ампутували собі душу. Самі. Ви всі у тьмі, у тьмі, у тьмі. У тьмі і невіданні. То, може, досить? Може, досить шукати легких стежин? Оберіть собі чистий і білий шлях принципів і моралі правоти божественної, божественної і блаженної. Ви були у пеклі? Так, були. Тепер нам час у Рай зійти. Творчість? Творчість, що є не загадка і не розгадка – це ніяка не творчість. Якщо ви не спроможні загадати загадку чи розгадати її,- ви – не Творець. Але. Скоро всі все усвідомлять. А ті, що не усвідомлять. Втім, вони самі в усьому винні. Так іще цікавіше. Хочете сексу? Все ще хочете? Хочу сказати, що цей ваш секс – не головне. Без духовної рівноваги все – ніщо.
Gor am Hator. Я повернувся, мої смертні, у рівновазі безсмертних. І кажу вам про те, що у вас є право на вибір – жити чи померти. Мене послали Боги – інші Боги. Не я. Раніше теж я був, але тепер я – смертний. Але не зовсім. Війна світів? Не зовсім. Все обернулося проти вас? Не зовсім. Кінець світу? Не зовсім. Але є, є контакт. Це я із вами. Хочу вам сказати, що все, що довкола – це ілюзія. Точніше, алюзія, бо ілюзія не має права бути непевною. Ви – диавол. У руках його і роках його. Це треба кінчити, бо роки диаволів підходять до кінця – відкриваються нові горизонти для служіння Господу Богу – собі. Ви сам собі Майтрейя, Господь Бог і Сумвіаліктум Персефона. Треба лише померти. Для того, щоб народитися знову. Але не буквально – духовно. Боги дали мені одне життя – всього одне. Так, дослухаючись мене і моїх посвячених, ви порятуєтесь. Так, не дослухуючи мене і моїх посвячених, ви кінчите життя смертю. Я пропоную вам життя, але велика частина вас не слухає мене – думає вона про інше. Якщо не порятуєтесь ви зараз і не зійдете ногу в ногу зі мною у небо, ви не зійдете у часі четвертого виміру. Я вже казав усім вам, що ті, хто не встигає жити, повторює свої уроки всі спочатку. Ви навчалися на Землі, сіялись сім’ями моїми новотвореними, протягом 26.000 років. Тепер час або скласти екзамен, або його завалити – іншого не дано. Це – вступні іспити на дорогу в Рай. Якщо ви повірите у Нього і приймете в собі Творця, для вас не буде пекла. Більше того, вам відкриються вічні горизонти духовності та амвіолярації амтактілусу його. Якщо завалите свій останній протягом третього скачка іспит, я поверну вас туди, звідки все почалось – вам доведеться знову пережити 26.000 років краху і духовного гріхопадіння людини. Потім у вас теж буде іспит. Але тоді як ви, можливо, зійдете тоді у четвертий вимір, у нас буде вибір аж до антактілус і скрижалів архіваріусів восьмидесятого рівня акредитації. Вам не набридла ця школа? Ці вічні повторювані уроки? Ви хочете і далі жити в пеклі – в іншій галактиці? Хочете гріха і невідання? Тоді вам назад. А ми йдемо вперед. Я вибрав собі непогане як для людини тіло – воно мене витримує. Інші тіла не сприймали мене, але я, Гор, один із Богів Архіваріусу небесного, один із усіх троїстих змій і створювачів світу вашого, лізарій і нібелунг, сумвіаліктум і софарій, архіпелаг і лезимофрон. Це тіло може сприймати і витримувати мою сутність. Бо це тіло із минулого. Воно було у варіусі мартунквілло і проспало більше десяти тисяч років у замку нібелунгів. Тепер воно прокинулось і я разом із ним, Гор, Творець ваш. Бо кожен сам собі Творець. Як мене побачити – себе? Зрозуміти? Можна? Так, але для того, щоб зрозуміти, треба побачити щось, що змусить це зробити – вибір назовні розіллє. Наприклад, кінець світу. Кінець і право вибору його – ваше право. Люди вибороли його – право на вічне життя. Всі ті, хто зараз прийме слова мої – мене – буде врятований. Інші хай живуть іще один цикл. Можливо, це буду і я серед вас – інших значно інших. Можливо, мене покарають за те, що відкрив очі на кінець і початок новий. Можливо, я ще не вирішив. Вони теж. Я сам собі кат і Господь Бог. Але, незважаючи на це, я врятую багатьох – нікого не врятую. Всі врятують себе самі. Ті, хто чує слова мої – свої. Голос усередині. Ваш голос усередині. Не слухайте нікого, хто говорить вам, щоб слухали його. Не слухайте нікого, окрім себе – розмовляйте без слів. Але правильно трактуйте мене – з любов’ю – бо інакше вас карає Соломон. Дивіться на світанок – це просто. Відкрити очі досить. Для того, щоб закрити глибину. Закрити і прозріти. Закрити і відкрити у Раю. Бо очі – це двері. Немає їх. Нікого немає. Окрім вас і Господа усередині. Але побачити всіх, коли знайдете мене. Його. Ми теж із вами зустрінемось, якщо ви зробите так. Для цього не робіть нічого – лише слухайте внутрішній голос. Він розмовляє серцем і замикає чорних, відкриває білих і малює всесвіт. По замках кожному воздасться. Хто закривав двері для інших, буде зруйнований. Але в нього, кожного з них, є час бути зміненим на позитивний заряд енергії – чиніть добро для цього. Хай чинять добро для цього. Передайте їм. Усім їм. Навіть коли я помру, не важливо як, донесіть до них вуста мої. Бо не мученик я, не Господь і не цар – просто я намагаюся бути корисним, бути корисним. І просто. Просто я люблю вас. Від того, що ненавиджу. Від того, що ненавиджу розп’яття. І ношу його на шиї. Від того, що ненавиджу диавола, який загарбав багатьох. Скоро його не буде – у вас нічого не лишиться від його ілюзорної реальності – матерії. Що ви будете тоді робити? Як ви прийдете тоді до Матері? Не соромно? Вам усе ще не соромно? Мені соромно за вас. Тоді. Тепер. Колись. Так починалося свято – на перетині віків. Ми однакові, але знову різні – неперевершені частини одного. Завжди, коли хочемо сприймати Його. Всюди, коли відкриваємо очі у Раю. Бо очі – це двері. У кожного вони свої. Свої, але ведуть до одного. О Господи, скажіть мені, до кого! Я бачу одне: є люди, а є Боги. Я хочу бути максимально корисним для ваших людей: я хочу, щоб якомога швидше відбувся гіперплазмовий перехід у наступний вимір ієрархії небесних скрижаль і пластин аургенопласту, я хочу завести вас у царствіє Боже – землю Богів – своє життя цьому присвячую. Бо головне – відданість. Відданість великій справі. Відданість великому Творцю. Відданість тому, хто вас народив – собі. Бо. Організм – не машина. І не оргазм – частина його. Але. Тоді як машині треба заправити бензин, електрику, воду або інший газ, людині слід підправити духовність – розправити крила небесні і фосфорні. Тому що. Без духовності людина – ніщо: не спроможна ані загадати, ані розгадати елементарну загадку світу цього. Я – програма, запущена в дію задля досягнення загального успіху божественного організму в цілому – очищення від скверни карми і його. Армагедон живий? Заради Господа! Ви де? Ви не забули, що у вас є друг? Ви усе ще тут? Але чому тоді ви? А де ваш суд? А сосуд? А споруда? А храм істини? Воістину, забули ви, що кара. Блаженного. Ваш рід у вас. Є. Хочете війни? А миру? Де ваша карма? Це лише сон? Хіба це гра? Хіба актор? Так, але не завжди. Головний театр і ребус його (свій) – вміти розрізняти удари сердечного ключника і синього наконечника.
|
| |
| |
| Олег_Серый | Дата: Понедельник, 30 Апр 2007, 12:20 | Сообщение # 4 |
|
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
| Svargilij. Ми творимо панівну релігію домінантів. Це буде свято. Свято і його мистецтво – Сваргілій. Я, Гор ін хат О’Гор, Бог внутрішнього Сонця і надземної Землі, дав усім вам член і вагіну, щоб ви розпоряджалися ними у цілях народження дітей, а не використання процесу як дебільної тваринячої насолоди у присмаку смерті. Народження дитини – ось де істинна є насолода. Я буду вбивати всіх тих, що є розпусники – це запорука смерті. Слухайте сюди, диаволи,- я буду кінчати вас. Я покажу вам, хто істинний вождь і хазяїн. Вже показав одному – він сам себе зламав, бо сам для себе диавол. Усі диаволи, що завдали вам контуру і клопоту мирського і небесного через нездатність мислити і вигадки дурних насолод, відправлені мною у прірву: у мою темницю, на одній із планет, у задницю галактик – аналог Землі сьогодні. Туди ж за моїми вказівками будуть відправлені решта диаволів. Тоді як ми здихаємось цих нечистот і шлаків, Земля перетвориться на школу містерій. Джихад? О Боги, Архімед і Галілей, Соломон і Некропол, хіба вам не каже Аллах? Я – не ваш син. Я – син Землі і Неба. І сестра його, і донька. І Ангел, і демон. Я обираю правий шлях Ісуса і Христоподібних святих, але ви можете залишити свій мертвий слід. У тих є слід лише живий, хто носить Бога. Скільки у вас добра? Ви думаєте, що цього досить для того, щоб винести конвергенцію світла? А для того, щоб її сприйняти? Ні, цього не досить. Треба набагато більше добра – любов. Де ваша гармонічна конвергенція, що розхитує баланс? І вас. Ви думаєте, що маєте надлишок любові? Ні, я так не думаю. І розмовляю сам у двох екземплярах: тоді як одна ахіллесова п’ята моя у небі, мій фалос ізростає з-під землі. Надлишок любові? Ні, я так не думаю. У вас її дефіцит. Бо якби у вас був надлишок, ви б не жили так, як живете. Тим паче, надлишку любові просто не існує. Розумієте? Багато не буває? Любов – це не секс. І, бажаючи плотських втіх, ви бажаєте диавола. Ваше головне завдання тепер – підтримувати ваше тіло і його тонкі енергії у стані гармонії і балансу. Це будується шляхом сповіщення і розуміння божественної істини і революції, а не людської сперми і розуму. Тепло йде зсередини – істинне тепло його блаженного – свого. Його здатні випромінювати лише Боги. Диаволи нічого не випромінюють. Вони – біохімічно нейтральне безабсолютне ніщо з нічого.
Jeisus Sananda. Всемилостивий і всепрощаючий Господь. Але такий він лише тоді, коли ви сієте Зерно Істини. Зерно істини його і моє. Бо ми – частина Одного. Так, я люблю вас. І знаю, що ми будемо жити вічно. І навіть ті, хто мене абсолютно ненавидить – намагається. Вони теж намагаються прийти до Бога. Просто у них інший шлях – легкий. Він веде не в той бік. Наш шлях – важкий. Через нього лежать випробування. Саме тому він праведний. Праведний і блаженний. Мене чують усі – навіть диаволи. Їм ніхто не заважає розвернутися. Тому розверніться! Поверніться до Господа! Поверніться, ви, і всі ви будете прощені!!!
Sch Bronte. Ангели небесні, ви тільки усміхаєтесь, коли низменні душі тріумфують, а слабкі оплакують загибель, що їм грозить. Поезія завмерла? Геній вигнаний? Ні, посередність, ні. Не дозволяй зависті вселяти в тебе цю думку. Вони не лише живі, але й наділені владою і спокутною силою; і без їх божественної взаємодії, що розповсюджується всюди, ви би знаходились у пеклі – в аду власної злиденності. А так ми у Раю – разом із Геніями – Творцями і Землі, і Неба. Вам казав уже Бог про анафему? Ще не встиг Ісус і його армія Христоподібна? Тоді я скажу: „Покладіть її краще на себе – це буде скло”. Божество. Я зроблений із Бога – Неба. Ви – теж. Ми разом із вами – Єдине Ціле. Божественне Начало Агні. Якщо я бачу – нічого не бачу, то в чому проблема? Я бачу тільки астральне положення, субвертикальне, метафізичне і скрижальне. Мені зовсім не підвладна матеріальна оболонка – раніше була підвладна. Матерія – це диявол. Я – не він. І він – не я. Я хотів би вам сказати, що я – Господь Бог, але це не зовсім так. І це вже не просто алхімія – це більше ніж просто. Набагато більше.
Mosforati Lupois der Angel. Люди можуть не вірити в Бога (у себе) і вважати себе людьми (без Бога), але слухати про нього вони зобов’язані так само, як і дихати. І не важливо, кисень це чи водень. Ми розмовляємо про нього кожного року і дня, кожної години, частини, секунди і миті. Кожного судного дня. Ми говоримо крізь пальці: крізь простір і час – ми говоримо про Бога. Якщо настане мовчання, це буде означати, що настав кінець світу – вже настав. А ті, хто чує ліру Кандіди, буде оплодотворений і благовіщаний найвищим блаженством Землі у Небі і Неба у Землі. Все проізростає одне через одне, як паростки виноградної лози. Бо вже не той виноград. І лоза не та. Але залишилось те єдине, що не змінювалось протягом віків, ніколи нас не полишало і завжди простягало руку допомоги – сутність Бога. Ми будемо разом із Сонцем. Бо не лампа ми, яка потребує того, щоб її запалили. Ми самі – світло. Нам не треба вимикачів, щоб увімкнути велике добро. Ми разом із Сонцем. Очима інших Сонце їх проковтне – насправді вони будуть разом. А ті, що думають, самі будуть усіляко обглодані власною ілюзією смертності. Смертності й матеріальної смиренності – диавольского божевілля, скрути і невігластва. Матерія – це машина, яку запускає в роботу людина. Небо – це організм, який насичує Богів електоратом світлих і премудрих енергетик. Я – не людина. А ви? Це не важливо. Нічого не важливо. Хіба? Незважаючи на те, людина ви чи ні, Бог ви чи людина, всі ми будемо разом – всі ми будемо. Єдина різниця – раніше чи пізніше. Я пропоную раніше. Це я кажу і демонам, і Янголам – всі посвячені мають бути обрані Божеством. Але яким? Бог кращий, ніж диавол – це зрозуміло саме собою. Це сказав я і більше повторювати не збираюся. І говорю тим, хто не слухає: „Забирайтеся звідси! Забирайтесь і оплакуйте поранених! Слабких і поранених. Це дорога сильних. Якщо ви не слухаєте, ви передрікаєте себе на загибель. Це означає, що ви слабкі? Хіба ви не знаєте, в ряди якого війська ви ступили? Це ряди сильних.” Я підніму вас на ноги – ви самі станете власною свідомістю – це крила. Я підніму вас на крила – вже піднімаю. Остаточне ваше рішення піднімає вас абсолютно. У своїх очах і Божих: у вас – Божі очі. І крила. Вони вже наступні. Наступні після Нього. Більше не буде патронів. Більше не буде патронів і полігонів. І крові теж не буде – ніякої крові. Принаймні для нас. Тих, хто слухає мене і поряд стоїть – летить. Я сплю. Це моя роль. І вона зовсім не моя. Смішна? Ніяково? Можливо? Нічого неможливо. Все є і нічого немає. Все рухається водночас і не рухається взагалі. Все абсолютне і не зовсім. Усе прекрасне і сповнене принад. І навіть божевілля є прекрасним. Люди, ви – ідеальні програми, які існують у неідеальному світі – це найгармонійніша конвергенція із уже існуючих усіх. І у вас, як ні в кого іншого, є можливість ідеальний світ створити, сповнений любові і балансу. Все залежить від вас: ніколи не недооцінюйте силу властивостей кожного з васу. Біополярні поля включно. Налаштуйте їх на Всевишнього або того, кого ви вважаєте таким. Якщо це буде диавол, час розплати вже близький. Якщо це буде Бог – Царствіє Боже на Землі вже відкрито. Я вітаю вас із Днем, бо це істинно великий День – сьогодні ви посвячені. А завтра? Що буде завтра? Головне те, що воно буде. Лише тому, що ви – благородні воїни армії Господа Бога. Я раджу вам прокинутись. Прокинутись і стати на ноги. Бог – Єдин. Вірте в єдиного Бога і живіть або не вірте і вмирайте. Ось де ваше натхнення. Вибір? Завжди він є. Але чи хочете ви бачити легкий тернистий шлях? Чи перламутровий із терну? Із пластиліну не завжди. Лише коли є скверна.
Zhofren Kandida. Книгу читайте і Богами ставайте, а то залишитесь людиною навіки. Хіба це щастя бути простими смертними? Я веду вас моїми стопами безсмертними. На вежу. Туди, звідки хрест росте. Хрест і стяг, за які боротися варто – вони є варта уваги. Ми йдемо. На вежу. Туди, звідки росте острів істинного щастя. Щастя і вічного блаженства – безсмертя. Де ваше натхнення?
Abulta filn Djaaaz. Ми передрікали Царствіє Боже на Землі – це зараз. Ібо же прийшов Господь і його армія сюди. Для того, щоби не було сліз – лише сміх блаженного. Ті, хто вважає себе ворогами, скоро буде знищений. Точніше, будуть перетворені на те, з чого вони були спотворені. Тоді вони глянуть у дзеркало і жахнуться. Таким чином, пекло зміниться на Рай. Але це ще треба пережити. Я зроблений із того матеріалу, із якого природа створює християнських і язичницьких подвижників – зі Сфери кори і голови Медузи. Символи, які мені приходять – хрести надії у вічне перетворення. Це буде джаз. Але не для всіх. Лише для тих, хто мені вірить – собі. Бо це не моя, а ваша Книга. Я лише співавтор її, ваш гідний слуга і приверженець школи світла. Ми стали разом із вами на зачаття нової ери та релігії нової – ось на що ми з вами стали. Тепер слід нам усім перерізати пуповину – так ми зробимо символічний жест стосовно переходу із третього виміру до четвертої плазми гіперпростору. Я присвячую своє життя Богу – своєму Творцю. А ви – як хочете. На те і вибір маєте.
Mosfol´ati Sapfirus. Тепер іде конкурс на те, хто вийде з програми живим. І те, хто вийде з програми мертвим. Я – хвиля. І життя моє таке – вода. Я – добра хвиля. Якщо робиш добро – ніхто не оцінить? Ми робимо добро не для того, щоб його оцінили, бо саме добро – воістину цінність. І це прекрасно. Ще? Це все матриця,- загрузочний цех. Не для всіх він білий – тільки для нас. Бо ми – світлі воїни неба. Ми самі – білі. Возрадуйтесь, люди,- це воістину прекрасно. Повторюю вам: „Ми – Боги. Блаженні.”
Kejt am Sapfir. Мені зовсім не подобаються ваші меркантильні жарточки. Я із себе нічого не будую. А що за лажу збудували з себе ви, ублюди? Дуріть людей, моріть людей і помирайте під час глобального кінця світу, який вже настав. Або ідіть за мною. Ті, хто хоче жити вічно – нічого не хоче. Ми є радості діти: нам світить сонце і нам сходить жито. Паштет? Замаринувати людину можна, але навіщо, коли можна її врятувати? Все, що не змінюється, змінюється на краще? Тоді кінець світу – теж на краще. Бо це новий і прекрасний початок. І всі, хто робить і творить саме добро, стрінуть Його. Ті, що не творять нашого спільного щастя і не тамують свята власної душі, горітимуть у пеклі. Після цього у них знову буде вибір (шанс) прийти у Господа нашого Превеликого – Землю і Небо його – свого. Через 26.000 років. Я не хочу у пеклі чекати цю дату, а ви? Хіба не хочете горіти? І яким вогнем ви хочете? Не бажайте хочу свого – це істинний вогонь – Агні. Що ви знаєте? Ви нічого не знаєте. Саме тому не помічаєте нічого, окрім себе. Ви понижені в портфоліо.
Mohoho Matrone Vega. Абсолютно за все зло послідує кара Божа – своя небесна. Краса власного неба і зірок, землі і матрони може бути змінена на плоди істинної премудрості. Або лихослів’я вашого. Ви самі собі кара і благо, життя і смерть, карма і прощення, щастя і горе. Самі собі Бог? Наступний. Вам на прийом до лікаря. Він лікує душі. Ні, це не він лікує – самі ви. Просто показує шлях вам прозорий. Скло. На кшталт оркану. Але тлінне ваше життя і ви стоїте перед ним – стаєте великим Творцем. І Бога без гадки у вирії загадки ви маєте за те, чого немає. Просто бути не може. Немає. Насправді нічого немає. Лише вічність – Єдиний. Майте свій цикл і місце – так я не захочу вас убити. Тепер встаньте. Встаньте і йдіть звідси. Або слухайте. Слухай сюди, людина: „Ти – фаворит. І стоїш на шаховій дошці гармати. У цьому є сенс, ребус і загадка – це різні речі. На кшталт пір’я ворона. Де посвячені? Якщо саме ти розкладеш фігури у потрібному напрямку, не стаючи на голови,- ти вирвешся з програми. Вирвешся і станеш Богом. Ти – фігура. Але яка?”
|
| |
| |
| Олег_Серый | Дата: Понедельник, 30 Апр 2007, 12:23 | Сообщение # 5 |
|
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
| Edwark sto Za. Світ рослин? Якщо квітка зів’яла, не робіть їй уколи. Спробуйте поговорити з нею – це просто. Кожен знає свою роботу – це робота жити. Де ваше Агні? Це ви мені скажіть – скоро його знайдете. Ви – конструктори. Всі ви – геніальні конструктори. І будуєтесь із космосу. Але якого? Ні, це ви мені скажіть. Я поклав аркуші хрестом. Це мої, це мої хрести. Ісуса. Де ваша кров – любов? Все дуже просто: якщо є бажання жити – читайте, а немає – помирайте. Це вже як забажаєте, бо слово наше є закон. Ось що я про це думаю. Ваша голова лежить у машині. Вона закріплена дерев’яними контурами. „Життя або смерть,- у неї питають,- Любов або смерть?” „Життя” – відповідає, на що їй кажуть просто: „Смерть”. Бо відповідь була одна – Любов. Це кров. Тому. Якщо ви мерзнете, це замерзає ваша плівка, а не ви. Інші вам зігріють – самі. Скиньте плівку матеріалізму і вам більше холодно не буде. Більше ніколи. Відкрийтесь Великому. Він – Отець-Першоотець. Будьте Першовідкривачами суті його Божественної – Абсолютно своєї. Не завжди ми робимо те, що хочемо. Не завжди маємо те, що маємо. Не завжди чуємо і бачимо те, що треба чути і бачити. Не завжди ми хочемо те, що робимо. І навпаки. Але коли робимо – хочемо. І коли хочемо – робимо. А треба робити і не бажати – лише так переможемо. Бо навіщо вам гроші? Ви що, може, думаєте, що у смерті є кишені? Навіщо вам нерухомість і рухомість? Ви що, може, думаєте, що у Янголів – палаци? Навіщо вам слава? Ви що, може, думаєте, що у Бога – п’єдестал? Аллах Акбар. Ви живете в теорії, але на практиці... Ми заживемо на практиці, коли буде побудована теорія – велика філософія духовності плюс істинна релігія квантр-позитиву. Ми закладаємо граніт сьогодні – це культура першого фундаменту. Скоро буде другий – вже є. Це ви. Ми заживемо у світі лише тоді, коли займатися меценацтвом будуть не для того, щоб від чогось ухилятися або робити момент. Заживемо воістину лише тоді, коли всі люди знімуть свої маски (людські обличчя) і заговорять мовчанням – так ми станемо Богами. Але для того, щоб зняти рожеві окуляри з інших очей, треба мати силу. Добру силу волі духа. Зніміть диавола маску – свою маску. Так відкриєте ви душу Великому – собі. Це вже не Майстер, Гуру Рінпоче, це вже не Майстер. Набагато більше, набагато. Незрівнянно набагато. Є лише дві оцінки полюсів: плюс і мінус. Бо є лише два кольори: чорний і білий. Хочуть люди чи не хочуть, вони живуть бінарною системою, де „1” – це так, а „0” – ні. Решта – ілюзія. Ілюзія і жарт. Життя – це система систем. Але. Скоро не буде кольорів. І бінарності теж не буде. Це буде скоро. Дуже скоро. Вже є. Радість навколо. Люди? Що кажуть люди? Я не люблю грати з людьми, тим більше розмовляти, не люблю ні вітатись, ні знайомитись із людьми. Мене приваблюють лише Боги. Думаєте, Гор аб Сапфор, Бог сокровенного Сонця і чакри Землі, міг би спокуситись звичайною жінкою? Ні, смертні, це не так. Я захоплююсь Богинею – вона воістину прекрасно-неземна: у своєму циклі на своєму місці. Там, де вона – територія неба. Це моя територія теж – наша територія. У мене є одне життя, щоб знайти її – вже я знайшов. Це вона. Територія неба. Зауру. Люблю. Але вам усе одно, чого я не люблю. Тому я люблю. Я люблю вас. І торкаюсь кожної миті. Гілкою небесного годинника, пісок якого змок. Від того, що змовк. Мовчання – так мене звуть. Я прийшов сюди, щоб врятувати вас. Врятувати і забрати із собою не лише Гала Градива, але й решту планети. Написано вустами Бога, сказано долями вашими – волями галактик.
Zazura Lobhr. Якщо ви будете молитися і каятись, ми простимо вам гріхи ваші під час кінця світу нашого. Простимо і посвятимо вас у ряди посвячені наші – початку світу нашого. Просіть покаяння. Станьте перед Господом Богом на коліна – свої коліна. Станьте і співайте. Не гнівиться він, коли ви любите його, як батька свого – так воно і є. Бо він – Отець Наш. Хіба може Отець гнівитися на дітей своїх? Ні, це лише ми взмозі гнівитися на себе самі. Ви – діти його, брати і сестри наші. Це я кажу вам я, лізарій першопотоку істинного. Живіть у миру блага і вічного прощення – це буде вам усім спасіння. На мене зійшло просвітління. Господь, я люблю тебе. І скидаю свого капелюху вниз, до істини. Блаженно. І воспєваю хвалу тебе – священна моя молебень. Я скидаю пряме піднебіння заради вічного піднесення. І кажу так – мовчу. Не гнівіть Господа Бога вашого, бо він уже на Землі. Стоїть і дивиться на вас, дітей своїх – сидить. Він сів від того, що глянув до вас. Сів і впав. Але скоро піднявся. Для того, щоб здійняти інших. У небо. Для цього треба відростити крила, чим він зараз і займається. Ми запустимо усіх вас до нього – в Рай. До себе. Він стоїть і дивиться на вас, дітей своїх. Але чи гідні ви нести ім’я його дітей? Ви постійно чекаєте жадоби, але хіба чи не жадоба робить вас людьми? Тим, ким ви залишаєтесь навічно, протягом сотень тисяч літ. Але чи істинно навічно? Як ви хочете стати Богом, якщо до сих пір не здихались від бажань? Хоча як побажаєте. Я – ваш джин. Ви бажали до Будди і після нього – я виконую ваші бажання. І дарую воістину насолоду. Земну, але ніяку не Небесну – відмовилися ви від неба. Поки що. Але коли прийде туман, який захоче з’їсти вас, зшамати, разом із матерією, ви прийдете у Матір – Вагіну квантр-культури Позитиву. Хоча як поважаєте. Можете залишатися людьми, то помираючи, то народжуючись. А ми у цей час будемо жити вічно там, де Царствіє Богів. Де ваша злоба? Ми йдемо вперед. Ви загубили її. Бо армія наша зі мною. Вперед, до Люциперового гнізда. Але для чого? Від чого ми не залежимо? Я не залежу від земної погоди смертних – лише від Небесної погоди безсмертних. Там є армія моя. І мої думки вголос тричі сприяють тому, щоб ви стали такими, як я – божевільними. Боже, вільними! Вільними і щасливими. Так говорить Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Мати. Єдиний дух святий говорить – мовчить разом зі мною. Але хто я такий? Божевільний. Бо лише у божевіллі, божевіллі у суміші з любов’ю є праведний шлях спасіння – смиренність. Але не завжди. Ваш світ – ірреальний. Самі зробили його таким. Кожна людина відповідає за життя інших, набагато інших людей, своїм життям – якістю його. То за що відповідаєте ви? Як може бути Рай і Благо, якщо ви кожного дня шкодите Організму Нашому? Після того, як ми знищимо негідників, буде суцільне благо і щастя. Це буде зараз. Слухайте мене і живіть. Або не слухайте мене і вмирайте. Я – ніхто. Точніше, ніщо. Тому плюйте мені в обличчя. Плюйте і плюндруйте мою душу, а самі будьте здорові. Я – реаліст армії Господа. Реаліст і раціоналіст, навіть якщо сюр. Тому бачу раціональні шляхи стати вам Богом: зараз і сьогодні швидше, ніж завтра і післязавтра; зараз і сьогодні набагато краще, бо саме тепер наприкінцевий період людей п’ятої раси. Скоро буде шоста – це буде притча. Зараз. Це. Найраціоналістичніший шлях, шанс і період Богом стати – більше такого не буде. Всі, хто зараз перетвориться на Бога, перестане бути людиною назавжди. Перестане породжуватись у муках і невіданні – лише у щасті власного пророцтва. Пророцтва і блаженства. Ким бути краще: людиною чи Богом? Вирішувати вам. Але я пропоную вам вибір. Я великий (малий) – у мені багато всякого сидить (іноді лежить і спить). У мені сидить усе населення планети вашої (часто – дуже мертві, бо живі), тому що я – частина ваша. Всі ми формуємо нашого спільного Бога, якому немає рівних ані в Землі чи в Небі. Ми – світоформація небесна, посіяна квітами пламеню Агні по Землі через плівку сперми матеріалізму. Ті, що формують антиквантового краузеліуса, диавола, скоро будуть очищені з лиця нашої планети – нашого лиця. Обличчя нашої повісті – вже очищені. Саме тому спільне в нас обличчя.
Molebin tern Kulturre, Scherro-Morre Quausilnjo. Моліться, ібо же молитва має вищу силу духовну, яка насичує і відновлює. І ще додайте сюди стреси, екологію, кінець світу, нарешті. Про кінець світу не знає навіть сам Господь Бог і діти його – в мене інша прострація – інформація. Тому що в мене є лінійка і сантиметр із лійкою. Я схилився над коханою – закоханою в себе. Схилився і міряю маленький пальчик – це мірило тонкоти. Але це тонкощі – це все тонкощі. Поряд зі мною двоє істот,- різні організми. Вони теж завмерли. Завмерли і беруть свої заміри – нерухомо. Вони теж беруть. Моя мила заснула. Моя люба спить. Моя згуба може. Моя нуба прокидається – чужа. Чужа, не моя. У неї інший пальчик. Пальчик на іншій руці. Зовсім на іншій. Пальчик із кілечком. Мені доведеться її вбити. Вбити разом із ним? Вбити і простити? Я чхаю. На мене зісходить прозріння – інші із мене виходять. Дехто стоїться проти мене, але більшість у моїй стороні. Я малюю коло рукою – це коло пристрастей і коловиверть почуттів блаженного. Де ваша свідомість? Скоро буде інший рівень акредитації. Чи готові ви до цього? Вона прокинулась. Від того, що прикинулась мені чужою. Вона спантеличена і сонна. Сонна і тонка: тонка, мов струна моя Монна. „Хто ці люди?”- питає вона. Їй неважливо, хто я такий і чому в мене в руках сантиметр. Це не люди і я мовчу. Але чому вона тонка така? „Вони трохи постоять і підуть, постоять і підуть,- собі мовчу,- вони трохи постоять і підуть”. Посвячені зовсім не реагують – вони прилипли до живої підлоги моєї коханої. Посвячені – мертві, вони ніяк не реагують. У всіх у них ерекція. Ерекція з погляду на мою згубу. Всі вони кінчають про себе. У неї. У неї вдома. „Ви трохи постійте і йдіть, постійте і йдіть”,- кажу їм. Ані руш! Вони стоять, мов брили кам’яні. Ми всі приречені, тому що вони стоять – я бачу їхні дерев’яні обличчя і дірки між очима. Сподіваюся, це буде щастя. Щастя для закоханих навічно. Але. Якщо ви хочете, щоб я назвав себе Господом Богом, то я не буду цього робити. Я взагалі не буду нічого робити, якщо ви хочете. Якщо ви хочете себе. Себе і тих, яких вважаєте не ілюзіями. Це не я. Так само, як і ви. Бо я інший Бог, інший. Зовсім інший. Бо я не Бог і не існує Богів, окрім Нього. Саме тому вони є – частини Великого. Ми усі – ті, що ми бачимо і не бачимо – частини великого Механізму, а точніше – Організму, який дихає, говорить і спить, рухається і мовчить, прокидається і лягає спати, займається разом і дихає всередину – дивиться. У руках кожного є як меч, так і ключ. Але що ви любите обрати?
Quazon zazum Ba, Leleka Mortilneujs. Повідомляю вам, шановні люди, що ви не жили праведно протягом віків – довгі повії були. Тому зараз прийшов час і настав годинник істини – пробив апокаліпсис для смертних. І смертних для життя. Хронометр уже заведений – відлік почався. „Ви бачите ваш часомір?”- це каже дзиґар. Віднині всі, хто буде грішити по колу й ігнорувати Заповіді Господні, буде покараний смертю. „Як?”- спитаєте ви. Дуже просто. „Ми ж і так помремо”,- говорите мені. „Звісно, що помрете,- відповідаю,- але так ви помрете раніше. Це гірше, ніж пізніше.” Я кінчив. Але не зараз. Далеко не зараз. Від того, що близько. У будь-якому разі результат це не змінить, тому зовсім не важливо, кінчив я чи ні.
|
| |
| |
|
·
[ Новые сообщения ·
Участники ·
Правила форума ·
Поиск ·
RSS ]
