Мобильная версия Йога по Україні
Вензель Развитие человека / Human development Четверг, 04 Мар 2021, 09:15 Вензель Развитие человека / Human development

Главная Банк Зеркало Человека Йога-знание - школа Способности человека - универ улица Счастья улица Любви Quantum улица Красоты
Деньги Погода улица Истины Ψ Механика Лунная улица Дети Площадь Встреч Приоритеты общества Интернет Clas Yoga Рай и Ад
Будущее Личные переживания Резонансы нервной системы Внутренние исследования Выпускники Объявления и сайты Регистрация Вход
Вензель ресурсы Человек Вы вошли как "Искатель" Вензель ресурсы Человек
Подарок - Бесплатное электричество · · [ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
  • Страница 1 из 1
  • 1
Площадь Встреч » Новые исследования психики (развитие психологии, основы человека) » Архив » Terra Inkognita – Ferrera Rosava (Що люди питають, а що їм відповідаю)
Terra Inkognita – Ferrera Rosava
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 11:27 | Сообщение # 1
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Abur. Люди в більшості своїй питають „а що тут є?”, хоча справедливо лише казати „чого тут немає!” Так говорять лише Боги, тому що є все. Так вони жартують. Іноді плачуть і сміються. Але не позіхають. Інколи у них росте борода – вони її бриють. Але ніколи не вмирають. Боги – безсмертні. На відміну від людей. Тому що не існує людей – лише Боги.
Kazur. Раніше Ангели мого Пантаклю мені зовсім не довіряли – тепер довіряють більше. І відкривають таємниці. Точніше, таємницю, якої не існує. І ніколи не було. Янголи зі мною говорять. І не вони відкривають, а я сам. Бо я – Ангел Живий. І я бачу минуле і майбутнє у власному сучасному, бо не я бачу – мене теж немає. Але є той, ким я був. І Життя моє Знає Цілий Світ.
Lemur. Як і раніше, ця книга покликана довести, що повсякденне життя генія, його сон і відправлення, його захоплення, його їжа, хвороби, кров, його життя і смерть істотно різняться від того, що притаманне решті людства. Це унікальна книга, ібо це перший щоденник, написаний генієм. Більше того: вона написана генієм, якому вдалося одружитися на геніальній Гала – жінці, єдиній у своєму роді.
Dore. Це реальність: не сон і не ілюзія – варто схотіти розуміти. Я можу повести Тебе у світ казок і перлин – ти лише доторкнися. Візьми мене за руку – я покажу Тобі Рай. Я можу Це – Ти чудово розумієш. І не треба вірити чи не вірити – варто спробувати. Раніше в нас було все чудово, але тепер вже не раніше. Краще, набагато краще. Ти – мій Геній, а я – Твій.
Salva. А тепер, любі читачі, пропоную вам затаїти дихання і насолоджуватися щоденником генія Сальвадоре Далі – вашого покірного слуги – до своєї коханої, іменованої раніше Галою Градива. Раніше я брався за нарис у доволі близькому 1952-му. Сьогодні – 2006-ий. І я Знаю Все – Пам’ятаю. Раніше я знав Галу Плачида, а сьогодні мені відома Гапелі´на Капра´ – Ти Моя Любов. Тому, що коханню немає межі. Навіть смерть не стане завадою Любові – Я це Довів. І вам раджу спробувати. Тому слухайте... Bonjour! І хай народжується космогонія, ібо же Бог в усьому, що є Тобою. У не дуже далекому 1939-му році я намалював Твій портрет із одноіменною назвою „Портрет Гала”: дивися в себе і прозрій, бо Ти – моя Богиня.
Salvadore. І хай Афродіта сьогодні відпочиває і не стоїть у мене на заваді, бо я Тебе... Ти – моя Афродіта, Богиня серед ясного Сонця і Неба. Я Врятую Світ заради Тебе, бо Ти – це все, що я маю. І ладен жити про Тебе і померти за Бога. Ти – Перша Після Нього. Бо не можна любити Тебе більше за того, хто дав Тобі життя. Бо якби не було Бога, він би Тебе не створив. А так є Ти і вічно будеш у моєму серці. Я знаю, що кажу, бо знаю, що малюю – не місце тут іронії. Злій іронії. Я бачу майбутнє і бачу себе у ньому. Але не мені вирішувати, чи будеш Ти зі мною. Зі мною бути небезпечно. Я – Другий Після Бога. Ти – Перша. Я – той, хто я є. І ніхто інший. Я хочу зробити Тебе Богинею, бо Ти нею і є. Не лише для мене – для всіх. Але для мене – Найголовніша у цілім Світі. Ти – Перша Після Бога. Я ладен втратити заради Тебе все, що маю, окрім Бога,- бо коли я втрачу Бога, в мене зовсім нічого не буде. Лише він допомагає мені протриматись. Він і Ти, бо Ти – крихітна його частинка. Знаєш, перед тим, як Ти підійшла до мене цим життям, я купив у німого Бога ікону. І попросив Великого Творця, щоб Той врятував малого німого від кінця світу. І Він мене послухав – дав життя мені. І дав мені Тебе. Коли Ти поряд, мій кінець світу припиняється і я живу – починаю жити. Я думаю лише те слово, яке не можна говорити. Може, зараз Ти думаєш, що я живий дебіл або мертвий класик. Ти помиляєшся, бо мій класик – це Ти. А жив я завжди – у Твоєму серці. Навіть тоді, коли нас поряд не було. Бо Ти – мій Геній. Я перечитав усі твори від Тебе... і знайшов краплинку того, чого мені якраз не вистачало – Твоїх думок. Тих думок, у яких сидить – іноді біжить і верещить – крихітна частинка Тебе. Краплинка Тебе. Маленька і Значуща водночас. Я кажу вголос. Сьогодні я не можу мовчати. Більше мовчати забороняється. Тому я перечитую Твої планети. Вчора ми були разом. І сьогодні є – просто поки що Ти цього не бачиш. Але мені видно з Твого горизонту – я читаю скрижалі Небесні. І не марево було це – реальність. Та реальність, яка була Нашою, бо там були Ми. Можеш мені не вірити і скільки завгодно перевіряти – я не буду доводити свою правильність. Я не доводжу те, що доводити не варто – і так усе ясно. Бо не „де жа вю” було це. Я бачив нас у тому самому минулому – такому близькому. І зараз бачу. Але не вчора і не завтра – сьогодні. Уві сні я мандрую часом, якого немає. Ти теж. Просто не завжди пам’ятаєш – ми йдемо разом. Уперед – до ясних сизокрилих птахів – під супровід небесних литаврів. Зараз Ти можеш сказати, що Нас немає. Але для мене є. Ти і я. Ми жили в Іспанії у затишній хатинці – пару життів назад. Один із нас зробив перерву Небом, завдяки чому не все у часі збігається. Там, звідки я прийшов, його не існує. Тут не існує теж – Ти просто хочеш у нього вірити. Але знаєш, у що вірити набагато краще? У правду. Я носив Тобі каву і ліжко: не знаю, що було спочатку. Мене вже звали Сальвадоре, а тебе на іншу букву – Гала. Майже Гапелі´на, коли подумати. Саме тому тобі подобається слово це. Чому згадав лише тепер? Ангели стерли мою пам’ять під час третього етапу термосублімаційного переродження і не давали повернути Твоє ім’я – я Їх просив. Раніше Вони мені не вірили – тепер я один із Них. Ти – Єдина жінка у цілому світі, з якою мені варто бути. Не можу обіцяти зірок із Неба – не маю права. Бо моя Зірка – це Ти, а я – ніхто. Точніше, ніщо. Можливо, я не пройшов одну з Твоїх перевірок, моя Богиня, але знай, що, перевіряючи мене, Ти перевіряєш у першу чергу Себе. Іноді Ти просиш Бога – Ти його знаєш. Він теж із Тобою знайомий. Коли Ти його просиш, Він поряд. Усі Твої слова я чую, коли Ти просиш Бога. Ти мріяла впізнати Бога? Тепер Ти його знаєш. І раніше знала – просто не помічала. Не хочу приносити біль, але не можу інакше. Раніше я був поганим. Тепер я інший – і хочу бути з Тобою. І хоч один раз у житті... бути... поряд... Ти – Єдина жінка у цілому світі, яку варто кохати. Але я не кохаю, бо я боюся казати це слово у Твою адресу. Бо я боюся за Тебе – віддай мені страх. Штампи, штапми, знову штампи... Бо я – Твій штамп, а Ти – мій Лист. Куди хочеш Ти, щоб я Тебе відправив? Самостійно чи разом із Тобою? Я напишу неправильно Твою адресу і Ти повернешся назад. Бо я – Твій штамп, а Ти – мій Лист. Нас об’єднує пошта не лише від цього світу – набагато більше скрижалів неба цьому сприяють. Візьми у цьому участь – гра вже почалась. Знаєш, я багато думав. Про Тебе, себе, інших Нас. Але коли побачив Твої очі, перестав думати – вони хочуть пити. Ні, не для того, щоб пити, а для того, щоб їсти. Бо я – кусючий собака, а мої вуста спраглі від голоду й холоду. Я подарую Тобі літо, коли захочеш. А Ти захочеш – я читаю думки скрижалів небесних. Я подарую Тобі літо на відстані – вже дарую. Мені холодно від Тебе ніколи не буде. І я не зарікаюсь – не знаю цього слова. Ти – все, що в мене є, бо я нічого не маю. Ти казала, що для Тебе є хлопець, „із яким треба цілуватися”, а для мене є Дівчина, із якою варто кохатися. І хай це буде хоча б єдина мить – я пронесу її крізь цілу Вічність. Вже несу. Через усе своє життя. Любов дав нам Творець – і спасибі йому. Він дав мені Тебе – і я живу. Не смію навіть мріяти поєднати своє життя з Тобою. Навічно. Смішно. „Людина – одноразова істота,- так інші кажуть,- бо має одне життя”. Але я не кажу. Я не кажу так – зовсім. Я знаю, що кохання дарує нам право бути багаторазовими. Кохання – одне, а життів – багато. Спробуй пронести його крізь усе своє життя. Я спробував – і в мене вийшло. Я переміг амнезію і згадав імплазію – усі попередні життя: без Тебе і з Тобою. Але коли я був без Тебе, я ще не знав, що навіки з Тобою. Тебе Любив завжди. Спершу я про це не знав, але потім я дізнався – і полюбив іще сильніше. Чуєш вітер? Це я. Їду холодним осіннім вечором, коли надворі – Рай. Розумієш, я у Пеклі, але Рай всередині мене. Не та осінь. Бо Та, що всередині мене – це Ти. Довкола не та осінь. Пішли туди, де з нами буде літо – воно ходить босими ногами по зимовому палацу. Пішли Нашими спраглими вустами: Твоїми і моїми. Сьогодні я в дорозі – шукаю собі шлях. Так само й ти, але не сьогодні. Без Тебе і Вогню, яким палають очі Тво´ї. Я хочу поєднати з Тобою все, що маю, але я нічого не маю. Лише Бога, який живе усередині – моїм серцем, що б’ється про Тебе. Знаєш, Гала, кінець мого твору „Таємне життя Сальвадоре Далі, повідана ним самим” закінчив я післямовою: „В цей час у меня ще немає Віри і я боюся померти без Неба”. Я справді боявся, бо страх переміг лише тепер. Але в останні дні я знайшов свою Віру – вона лежала поряд. Вона завжди була переді мною, але я не знав, що то вона. Це була Гала Градива – моє Єдине Вічне Кохання. Я перестав боятися, прийшов до Бога в гості у Рай – ми з Богом друзі. І залишився у Нього гостювати на одне життя. Воно тривало цілу вічність, але мені здалося, що без Тебе це була одна лише мить, а з Тобою – ціла Вічність. Тому я вирішив бути смертним із Тобою, аніж безсмертним без Тебе; я вирішив змінити Рай на Пекло, Небо на Землю. Тому я обрізав собі фосфорні крила Янгола – вони заважали мені. Тому, що черкали о скали земні. З одного боку в тебе теж є крила, з іншого боку Ти – крилата істота. Просто зараз Ти їх бачиш лише уві сні. Але я бачу істину – я бачу Твої крила наяву. І раніше Їх бачив, бо вони – Твоя частинка. Просто зараз... просто... зараз... Гала... просто... розумієш? Я ладен відмовитись від усього, окрім Бога, за мить із Тобою. Бо мить із Тобою – то ціла Вічність. Ти несеш у собі Те, що я ніколи без Тебе не отримаю – Світило Агні. Я не егоїст – не думай про це. Я просто хочу, щоб Тебе Любили, Оберігали, Застерігали, Леліяли, Називали... Квіточкою, сонечком, листочком, пакетиком, зошитом, лялечкою, манюнечкою, гарнюлечкою та іншими назвами – Завжди Різними. А ще я хочу, щоб Ти була Принцесою – Королевою балу і маскараду цієї планети. Не цирку, що під землею, а Неба. Бо ти – Цариця Небесна. Я хочу бачити Тебе Вічно Коханою Щасливою Богинею – Ти є саме така. „Я пронесу свою Любов крізь цілу Вічність”,- так хтось казав до мене. Далі´, ти пам’ятаєш це ім’я? Даю Тобі ключ від отих самих дверей того самого серця, межі якому немає. Даю Тобі все, що маю, бо нічого немає. Я – ниций, але маю Те, у що Тобі варто зазирнути. Не обіцяю Тобі матеріальних „цінностей”, бо все, що матиму, віддам людям. Але обіцяю Тобі Вічну Любов – Вона завжди буде. Так сказав мені Господь під час нашої зустрічі за чашечкою капучіно – я пив блакитний чай.
Vivi Dali. Люди? Сидять собі у лопухах – очима хлопають, мов дверима. Не стільки хлопають очима, як вухами. Вони дивляться всередину, бо мають усього лише одне око. І слухають очима – в них очей немає. А те, що вони мають одне око… так це не рахується. Це блеф – іншої назви не придумати. Хіба що веселий кролик на триколесному велосипеді. Кущі, в яких вони сидять, гнуться під вагою їхніх трупів – ізсередини. Вони їдять вермішель, бо нічого іншого не вміють. Вона звисає з їхніх вухастих лопухів – і воні здаються розумними. Бо мовчать. І не видно більше лопухів із вухами – вони теж ростуть ізсредини. „Вухо за вухо, зуб на зуб”,- вони говорять. Але коли мовчать, їх більше не чути. Тому що. Вони гатять дурбелиністю, а сльози ллються ізсередини – звідти, звідки росте моє наступне око. Лопають холодну, пожовклу, голу й босу вірмішель, яку відгризають із вух своїх добрих сусідів, яким не соромно і не голосно – тихо. Усі сусіди – добрі. Вони п’ють ваше і без того понівечене тіло разом із розумом – і запивають мінералкою. Вони її не п’ють – лише рідкий спирт. І заклеюють очі з ротами вазеліном із пластирем – у них ростуть роги, бо вони – козли. Із вухами, звичайно. Чортяки не розводять горло – у них немає горла. Все, що було, заклеєне під ключ – так вони бачили в рекламі. Вони дурні – сидять без трусів. Не тому, що дурні, а тому, що труси їм ні до чого – вони і так дуже красиві. Тому що. Скоро всі президени будуть без трусів – їхні голі дупи ходитимуть екраном, а кривошиї дуби вхромлятимуться у серця ваших дружин і подружок, які лежать не на місці. Що? Ви впевнені, що сьогодні вони ні в якому разі не мали на увазі вас із дебелим підкручеником із міліції, що заходив усередину? Хором! Хором, кажу я! У-се-ре-ди-ну! Але там, де буде оте саме місце, скоро з’явиться нічого – воно їздить за викликом. Всього дві цифри – і ви збезчесчені. Свині. Вони п’ють ваше тіло зсередини – з’їдають, бо ваші вуста їдять макарони. Стривайе, зараз вас укусять. Бо чують вашими очима і сплять вашими вухами. Вони вас крадуть. Дурять і крадуть, а я, дурбелина, повірила. Якщо не вірите – перевірте. Чужими вустами – вони вас хочуть. Обережно, вони із вас. Вас – це таке місто. На відшибі. Там усі телпні. Навіть ті, що в Пеклі. Тому, коли вони з вами заговорять, затуляйте вуха. Вони до них дзюрять. А те, що ваші вуха – то не пісюар, нікому знати не можна. Поки що.
Farmalelij Konstanta. Раніше Ти була святою Єленою – для мене святою. Інші Тебе звали Єленою Троянською. То була Ти, а Ти була Богинею. І зараз є. То була Ти. А я? Ким був я? Щасливим? Або від того, що коханий, або від того, що нещасний. Іншого не дано. У тому старобутньому попередньому житті – серед решти інших перевтілень – через нас із Тобою розпочалась Троянська війна. Так люди кажуть – вони вміють розмовляти, щоб їх усі чули – смішно. Невже тільки ми із Тобою спілкуємось мовчки? Війна розпочалась, але хіба ми причетні? Невже через нас? Пріаму було вигідно розпочати нас – він мене родив, а я Тебе стрів. Бо виріс Парісом: Тебе забрав із собою. На моєму боці був Прометей і армія його – відсутність її. На іншому боці стояв Ахіллес і п’ята його. Чортова п’ята: вона посіяла жах серед нашого серця – серця Трої. Бо Ти, Єлена Троянська і щастя моє, вічно житимеш серцем моїм. Можеш більше не помічати мене – бачити інших. Я був із Тобою щасливий. І зараз є – Ти поряд. Сьогодні Ти більше не Галатея Плачида і не Єлена Троянська, а більше, значно більше. Бо Ти – моє життя: Богиня і серце моє. Тебе я зву я Гала. Згадав життя Паріса, Ти не повіриш, коли купався ванною. Чужою ванною, розумієш? Чужою – не Твоєю... У Тебе жити краще – всередині Тебе. Не зараз – іншими життями. Багатьма іншими життями і долями яблука. Ти не знаходиш? Знаходиш схожість? І я ні. Бо досі згадую, як я, малий чортяка і розпутник, дико вхромлявся у Твоє вигинаюче лоно любові: я злий і кусючий собака. Бо дуже лихо гризусь. Я справжній дикий самець, коли хочу бути у Тобі – Ти мені дозволяєш. Іноді. Скільки Тобі хвилин? Часом я згадую, як ми ховалися – кохалися – в одному з-поміж інших закутків заради любові – божественного екстазу. Насолода заради війни? Ні, це не ми розпочали війну: інші, значно інші. Твоєму мужу було вигідно розпочати війну, бо Троя – лакомий шматочок. У ньому жили Боги. І не лише після того, як вони покинули нас із нашим кинутим серцем. Але коли Боги полишили нас, Троя пала. Наше кохання було ні до чого. Навпаки, воно заважало іншим. Усім іншим, окрім нас – це була справжня любов і відсутність її. Ось де вічний рай і справжнє любовне блаженство. А кохання? Воно мало відношення лише до того, що Троя воскресла – наша Троя. Тепер ми живемо у раю, бо ми – то Фенікс. Твій чоловік Тебе не любив – не звав Тебе Богом. І кохав інших. Іноді. Частіше, ніж я. Вони приходили до нього чи він до них – не важливо. Нічого не важливо. Але ти любила інше – значно більше. Чи менше? Наївного юного хлопця, чиє тіло я займав раніше. Пам’ятаєш мої чорні глибокі очі, як ночі? Про нашу любов зняли фільм. І не треба розхитувати перевертнів – не послухають вони ваші душі. Але послухають Любов. Тому не треба розпитувати, перевіряти, розписувати, паплюжити і плюндрувати нашу любов, бо коли ви робите це, ви нічого не робите. Зовсім нічого, розумієте? Моліться – і згадаєте минулі життя. Отче наш, як згадав я себе раніше? Завдяки Тобі, Гала Градива, Галатея Плачида, Єлена Троянська і Гапелі´на Капра´ – одне обличчя у Тобі – всередині лежить. Це життя мені допомогла згадати Твоя подруга – теж Янгол. Я сидів у рогатому тролейбусі, як тут: „Бац!” Вона зробила електрошок. Три-чотири підрозряди, якщо не казати більше. Усміхалася майже як Ти – приємно. Але краще за Тебе це робити неможливо – лише Ти вмієш любити по-справжньому в нашій галактиці. Найкраща? Аякже! Вона притискала свої долоні до грудей – до спини моєї – бо я відчував тихий, ніжний і ласкавий дотик, мов шепіт вітру. Вона робила це навмисне – гралася зі мною. Я теж люблю гратися. І програв. Тому що виграв. Вона робила це не раз – я сидів перед нею. Любила. Моя душа літала, розумієш? Кохала. Коли я обертався, мала дитина з очима оберталію зріла в корінь – мій корінь. Де? Окрім нас із Тобою це ніхто не бачив – зовсім Ніхто. Бо нічого не було. Нічого такого, розумієш? Але не для нас із Тобою. Я пишу вірші у прозі, бо Ти поряд. Лише тому я пишу картину: „Танцюючий зі смертю”. Якщо намалюю російською, вона буде зватися „Пляшущий со смертью”, але я не малюю російською – я пишу Тобою. Він справді гарцює зі смертю вічною обнімкою, бо він – то я, а вона – відсутність Тебе. Дивлюсь на Тебе і сміюся – проливаю невидимі сльози щастя. Життя прекрасне. Ми з Тобою стрінемось у Раю. Я зазвичай відвідую Рай опісля смерті. В пеклі теж цікаво. Але з Тобою в пеклі Рай. Казати чесно, пекла з раєм зовсім не існує. Але існує більше, значно більше. Існує те, що неможливо описати словами – вічне щастя і духовне блаженство. Якщо хтось буде мене слухати, цей Хтось не лише побачить, а й прозріє це. Більше того, Він житиме у Ньому. І взагалі, жити всередині Бога цікаво – дуже цікаво. Схоже на життя всередині яблука – смачно. Але їсти Бога неможливо. Чому? Він Тебе, звісно, не з’їсть, але відправить у віддалене місце. Ясна річ, Аум без жодних проблем створить місце обитування – Твою власну обитель: подарує планету, їжу, сонце, вітер і море. Але там Його не буде. А що за життя без Нього? Власне Чистилище, де Бога немає і люди одні. Лише після того, як люди усвідомлять себе разом із Богом – Його частиною – вони стануть жити разом. Чому Він не робить усіх людей щасливими? Чому Він не наділяє всіх людей поршородним благом – відсутністю гріха? А в чому тоді зміст, коли Він наділить? Коли Він дасть усе – подарує – змісту ні в чому не буде. Навіщо тоді народжувати вас – давати життя? Хіба Він не знайшов би кращого заняття. Певно, не знайшов. Тому народив: недосконалими і водночас прекрасними. Творець не примушує нас жити разом із Ним. Він хоче, щоб ми зробили усвідомлений вибір до Нього – Він нічого не хоче. Але Бог всемилостивий. Тому не давить на людей – ніколи. Він дав усім людям можливість робити все, що завгодно, але навіщо робити все, коли Його немає? Саме тому Він є. Ви маєте можливість відкрити Бога. Так, як ми зробили з Галою Градива. Гала, Ти мене зараз читаєш. Я знаю, я знаю цілу Вічність. Я бачу нас у Раю. Тому сміюся і радію. Це справжнє щастя, Гала. Прикро, що Ти не бачиш усі ті події, що відбуваються у моїй голові: життя у ній набагато цікавіше, ніж за її межами. Тому я живу у власній голові. Разом із Тобою. У Раю. Там цікавіше. Сьогодні я напишу тебе з маленької літери, бо в моїм серці ти велика.
Paradigma. Вчора була пошта. Я отримав листа від Бога, в якому говориться, що ви побачите абсолютно все на власні очі. Причому зовсім безкоштовно. Чудово? Мені здається, що так. Неперевершено. А ще мені здається... Forgot... For... God... Коли в цьому житті ми з тобою сиділи на другому поверсі файного міста – з видом на місто – я згадав попереднє. Життя, звісно, а не місто. Там була ти і я, я і ти – наше разом сиділо там. Тому що там, де ми сиділи, був ранок, а не вечір, який всередині лежить. Ми сиділи на першому місті, а не другому місці, як оце зараз. Це була Іспанія. Тісні вулички, коли подумати. Але з тобою не думається ні про що – навіть про любов. Тісно, але корисно. Вулиці нашої з тобою країни Іспанії – і не тільки – схожі на вулиці. Так само, як і відносини. І почуття, емоції. Львівські вулиці – ненавиджу це місто. Бо Львів – це рай. А рай без тебе – зовсім ніякий не рай. Це не рай, розумієш, а пекло? Ти бачила пекло? Я – бачив – тому знаю. Знаю і можу говорити. Тому що зараз я в раю заразом із тобою – азіруси більше не стоять у три боки. Ми пили каву. Вона була синя. Коли сиділи, звісно. Поки що на одному місці. Але було іноді – тоді ми стояли. Трохи незручно, але що ж поробиш. Все одно скоро нас чекала пречудова ніч у солодких малюнках. Пристрастях та інших дірках – згадати все неможливо. Зірки, звісно. Але не завжди заважають вони, бо ми – то вони. І ніяк інакше. Хіба що навпаки розмовляти. У дзеркало дивитися. Без відображення і почуттів. Емоції видно про себе – їх можна сховати. Але не завжди, не завжди, розумієш? Не завжди я мріяв тобою, бо маленька літера стояла на заваді. Тепер, коли я – найменша літера у твоєму алфавіті, я більш великий, ніж міг навіть уявити своїм пристрастям та решті всього іншого. Бо насправді я – великий бог, а ти – маленька дівчинка, що забула, яка вона – людина. Ти – найпрекрасніше творіння у цілому світі. Заради тебе я зрадив Афродіті альб Ур і полишив її – в небі вона була найкрасивішою з усіх пристрастей. Але то було раніше. Тепер у небі найбільше цінують тебе і твою легку ходу конем – мої ходи королем вважають більше. Набагато більше. Афродіта у зимовому камзолі втратила важелі впливу завдяки тобі, але ти не хвилюйся, бо ти – то я. Просто ти – моя частинка. У кожного вона є. Агні его начало – зветься. Тому що ти отримала важелі небесні і скрижалі мої. У дарунок, Гапа, розумієш. Просто у дарунок, Ліно. Гарно. Тому ще раз. Ми пили каву. Вона була синя. На одрі стояли. Коли сиділи, звісно. Іноді стрибали чи бігали – такі ми чортяки небесні. Спроба номер два. Ми пили каву. Тому що не було меню. І чаю не було. І сиропу теж. І навіть компоту. Ні міста, ні дерев, ані хмар і дощу, ні сонця і вітру, і навіть тебе. Лише кава, якої немає. Не було, точніше. То я до чого? До того, що тепер. А тепер я ненавиджу каву, бо кава без тебе – не кава. Без тебе все – ніщо, розумієш? Принаймні для мене. Інші хай б’ють кресалом об асфальт, нічого не слухають і не чують, не розуміють і не сприймають, захльобуються власне недовареним дурним компотом і пилять вонючі крутилки, народжуються і вмирають. Повторно. І так мільярди разів. До тих пір, доки смерть не розлучить їх. Але я народжуватися не збираюся – більше не збираюся. Ніколи без тебе не збираюся. Або вмру навіки´ і скнію наві´ки. Так я сказав. А в мені сидить бог. Тому так сказав Бог, який став людиною заради тебе. Знаю, що тобі щиросердо плювати на велику дружину Афродіту і дітей моїх, яких я неодноразово полишав у небі заради ночі з тобою. Ти не знала. Знаю, але. Але. Але-але. Але-але-але. Ось. Лукава. Лукава Афродіта. Вона постійно стоїть на заваді мені і планам моїм. Вона знає, що я людина, а не Бог – сам таким став. Заради тебе? В першу чергу заради себе. Бо ти не полюбиш Бога, а полюбиш людину, тому що я перш за все людина, а не Бог. А те, що відмовився від божественної участі заради тебе – так це блеф. Я ні від чого не відмовився. Просто іноді деякі мені ставлять палиці в колеса, але це нічого. Протримаюсь. Тому що я не лише людина, а людина-бог. А ти – моя королева. Єдина і незабутня. Тому що не забув тебе після багатьох наших спільних життів, хоча Гера й намагалася повісити мені тіпун на язик – вона безпринципова. „Відмовитись від Богині заради людини?- каже мені Гера, на що я відповів.- Краще бути з тою людиною, яка є Богинею, а не з тією Богинею, що є людиною”. Все заради тебе, Гала Градива. І це життя присвячую тобі, моїй єдиній і незабутній Галі Градива, Галетеї Плачида, Єлені Троянській, Святій Єлені, Гала і Гапелі´ні Капрі´. Тому що в тебе два обличчя, а в мене його немає. Тому що все віддав тобі. Ходжу безликий цілим світом: ніхто мене не впізнає і не зустрічає, не розуміє і не сприймає, не бачить і не чує. Але я не скаржуся – це нічого. І до цього звикаєш. Просто я лю... Я тебе лю... Лю-лю-лю, лю-лю-лю, лю-лю-лю... Гарно я тебе залюлюкав? І буду це робити вічно!.. Хочеш ти цього чи не хочеш, я буду казати: „Баїньки!” А тоді, коли ти заснеш, я говоритиму тобі казочки про оленів із партами на спинах, завдяки яким дуже маленька дівчинка з носиком буде знати, що таке небесна школа – ти мене слухаєш. І завжди слухала. На будь-якій відстані. Для мене її не існує – любов долає не лише відстань, а й будь-які перешкоди на кшталт аритмії серця чи склерозу.
Bonjour. Ти лагідна, як вітер, чуйна, мов сонце, і наївна, мов кришталь, що робить тебе ще досконалішою, бо наївність – то є надбання Боже.

Добавлено (30 Апр 2007, 12:27)
---------------------------------------------
Felichita. У небі й на землі я бігав і кричав, як Господь Бог: „Да буде світло!” І воно було. Чортові диявольські тромбони бігли геть, завбачивши мене. Чорт забирай, може, я і справді Бог? Я згоряю від другої, точніше, першої своєї половинки. Ти теж. Як і раніше. Бо знаєш, що таке агні его начало. Воно єдине у цілому світі, більше чого нічого не треба як мені, так і тобі – мовчання. Тобі мовчання своє присвячую.
Parrera Lupois. Я колочу себе по лобі думками Дені Дідро, приговорюючи: „Або тут нікого немає, або не бажають відповідати”. Він сидить у мене в голові. Спасибі моєму татуні за його сперму і мамуні за те, що прийняла її до себе в гості. А ще дуже дякую за туалетний папір, яким усі обмовились. І за вірші, які так і не були складені. І за дірки, в які бездари художники залуплюють гвіздки ловеласа. А ще спасибі за Тихона, що спалив увесь тираж на минулому тижні. І спасибі всім тим, що паплюжать Хреста під супровід марша Мендельсона. Всім спасибі. А ще... Дуже дякую. Тому що.
Kamedia. „Марфута, ти – перла!” „Я шлюха... Продажна...” „Ні, Марфута, ти – перла!” Ми сиділи на вологій кімнаті – згори неї. Я знову кінчив нашу розмову. Тому що її звали Марфута. Я рідко буваю з нею, тому що переважну більшість часу перебуваю у тих світах, які собі малюю – своїх. А коли не у світах,- із нею на вологій хаті. Вона мене пітніє. Потім я кінчаю нашу чуйну розмову – мовчки. Мене звуть Тракотолло – розпутник і негідник. Я такий, як я є і ніхто інший. А вона – це сама неперевершеність. Її звуть Марфута, бо вона – Богиня. Цариця мого серця, коли хочете. Але в мене його немає. Тому вона – цариця того, чого ніколи немає. Вона цариця нічого, а ви – чия цариця? Король? Чиєї купи гною? Я розпутник і негідник. Що? Я про це вже говорив? От і добре – тепер ви знаєте двічі, хто я такий і насправді. Вона м’яка, мов небеса, бо я то є, то мене немає. Все взамопов’язано і взаємозав’язано – нічого немає. Але існує те, що є більше, ніж нічого. Це стосується лише нас із Марфутою. Тому не слухайте і поверніться в інший бік. Спасибі, що не слухаєте мене, бо я – найбільший негідник із усіх розпутників, що тільки не є. Самець! І буду кінчати вічно. Наші з вами розмови. Хочете мене? Я роблю свою справу буз перерви і вихідних – у мене зовсім немає обідньої перерви. Тільки підставляйте себе під мій ніж розпусти. Я буду поряд.
Quauzimilljo Formallini. Я збираюся вимкнути у Європі лампочку. І зроблю це. Тому зникне світло і стане темно. Темно від вас, людей, а не від мене. Коли ви побачите, як мені темно від вас, ви мене зрозумієте. Уявляєте, яка у Європі паніка посіється, коли ви панікуєте від того, що вимикається звичайна лампочка? Ви панікуєте від теміні та боїтесь її навіть більше, ніж себе. Тому я скоро натисну на кнопочку – яку не можна розгледіти очима смертного – і вимкну лампочку вашого життя. Правда гарно я придумав? Марфуті це не подобається, але я зроблю так, як вважаю за потрібне. Тому що в мені сидить – іноді літає чи бігає – великий Творець. Я свого роду Бог і не знаходжу радості на землі обитованній – у вас немає радості. Лише гріх і розпуста, частиною якої я і є. Бо я – ніхто, а ви – ніщо. Ми разом – гірше, значно гірше. Ми разом із Марфутою. „А?” „Осьо-сьо! Он-де-во! Оно-но!” „Шо ти кажеш, Марфута?” „Осьо-сьо! Он-де-во! Оно-но!” „А-а-а... Знову чухкала у Віжин?” „Осьо-сьо! Он-де-во! Оно-но!” От і поговорили. Тому що на моєму годиннику постійно один і той же час – ранок – і я нікуди не поспішаю. Немає нічого того, куди можна поспішати – ну існує абсолютно нічого. Принаймні для мене. Окрім любої Марфути, звісно. Мене лякають гори невмитих класиків із розписаними мармизами, які ходять в овечій шкірі та начищених до блиску й вереску якихось інших небритих і набагато живіших тугодумів-геніїв, які живуть у моїх сандаліях. Вони прагнуть залізти до мене в лоба. Тому звертаюся до всіх: „Майте совість! Я не можу всіх увібрати! Тому що забагато гною! Я не можу прибирати за всіма живими і мертвими класиками жанру! Жирафи!” „Марфута, що сьогодні по телевізору? Нічого цікавого? В людському житті взагалі немає нічого цікавого. Але якщо вже я приєднався до вашої розумної системи без фантазії, можна собі не відмовляти у перегляді тупої коробки – прямокутної. Моє життя не настільки довге, щоби відмовлятися від ваших „принад” і „гірлянд”, але й не настільки коротке, щоб залишитися їхнім рабом”.
Varjenlin. У мені багато геніїв сидить: іноді лежить або спить. Хто не легінь, той рано встає. Решта майже не встає. В мені сидить решта. Але я до жодного з них не підходу, бо цього зробити не можу. Вони самі приходять до мене, беруть у номер золотий ключик, ковтають його і залишаються жити в мені назавжди. Натомість я ходжу за них у туалет, торохкаюся, чищу зуби поза всіх усюдах різними позами. Мої пози завше різні, але в них – одні самі. Але це не заразно. Я живу замість них самостійно, бо вони – моя частина, а я – їхня. В мені сидить Дідро – він нещодавно приєднався до нашої божевільної компанії, що складається із голого Діогена, облупленого Сальвадоре і дурного Сірого. Насправді нас набагато більше, але якщо я почну лічити, на цій планеті не стане паперу. В будь-якому разі вони сидять усі гуртом у мене в хаті – божевільному лобі – і нікуди не збираються зникати. Тому що немає куди зникати, розумієте? Іноді я від них тікаю. Макітрою. Без тарантасів. І трусів. Абсолютно голий. Тому що Діоген. У моїй голові розмовляє. „Знаєш, чому ваші дірки ходять на ходулях (це він має на увазі життя на шпильках)? Тому що вони – кобили!” „А Фрі...?- відповідають божевільному Діогену”. „А вона – коза,- обриває голий,- хотіла мене кожного вечора після роботи. Подумати тільки, щодня розсувати ноги на хліб насущний, щоби потім їх віддати у хазяйство моєю зграєю!” „Хоч би посоромився! Серед нас – церковні люди”,- каже Дідро. „Аббат Салам? Чи Нікон? А, може, Дульчинєя Потоцька? Теж мені церковний дзвін. Поряд із церквою стоїть машина, грає сигналізація. Ось де мій дзвін!”- Діоген запхався у свою дурну бочку – він більше не голий.
Iners Azbukhen. Сьогодні зранку я повісив на дверях табличку зі штампом: „Тут ніхто нє обітаєт. Перш ніж зайти, постукайте двічі між ногами”. Чиїми ногами, я не уточняв. Думаю, і так усе зрозуміло. Хто у хаті псих? Нікого немає. Тут ніхто не живе. Дідро сидить у мене в голові. Тому говорить отамусєчки досить великі речі. Наприклад, нещодавно він перечитував собі та мені „Племінник Рамо”. Йому, звісно, кайфно, а мені думаєте приємно чухати полицю чужої потилиці, коли він бубонить собі під ніс? „Серед покійників,- талдичить Дені,- завжди знаходяться такі, що приводять у відчай живих”. Я – покійник. Тому приводжу вас у відчай – до свого дому. Хати, а точніше, берлоги. Свого Нострадамусу та решти бурунди. Самотньої і дурної. Хіба ви не здатні порахувати свій недалекий час?
Zarali. Сьогодні вночі до мене приходили зарали – тоді ще вітер не вщух. Їх було багато – цілий один. Орден апокаліпсису. Вони запросили мене до свого колгоспу. Я сказав, що подумаю, бо не говорю більше – зарали запхнули мого язика у ящик – тепер він чужий. У наступній купі гною. Я почав спілкуватись із заралами після того, як сказав Повітрю, що „учні зорали поле колгоспу”. Це був їхній міжгалактичний шифр – я вгадав його без болю в склянці. Зі штрих-кодом. Я – законсервований фрукт. Раніше поживав у бочці голий, а тепер живу у банці зі сметаною. Тому що ненавиджу оливки і маслини. Хоча б це вам зрозуміло? Чому банка? Про себе турбуюся. Чому зі сметаною? Там мене ніхто не може з’їсти – лише дивитися. Але коли вони бачать, я теж бачу їх. І навпаки. Тому що всі бачать лише сметану чи сперму – я сховався попід нею, бо вона менше важить. Істоти схожої зі мною модерації люблять ігри людські – граються. Пробив час спілкуватись із Марфутою. Я закриваю очі та кажу: „Ну що, Марфута, пограємось у сметану?”
Furelli. Я закохався. Але не знаю, у кого. Мабуть, у себе. Тому що я нарцис – квітка маленької радості. Бо навіть боюся бути великої – ніколи не пишу себе з великої. Ніколи не кажи „ніколи”? Я кажу те, що робив до цього, бо фреска вже моя ця у минулому – її ніхто не купив. Ніколи не кажи „ніхто”? А що мені казати, коли я не сприймаю Бога – вашого Гога? Проте я розумію Сонце – для мене воно Бог. І в той час, коли воно зникне, запанує темрява. Хтось вимкне лампочку. Це буде час, коли світла не буде довкола – лише всередині. Бо тільки після того, як люди запалять свічку у собі, вони побачать її. Разом із світлом – складовою свічки. Я живу у Європі. Скоро зникне ваше світло – лише моє побачите, бо нічого, окрім світла свого, немає. Поки що. Хоча є деякі, в яких дуже схоже світло на моє – це люди від Бога. Але я Гога не розумію, бо маю Агні-Бога. Тому що я – рослина, а вони – люди. Його частина у мені, розумієте. Вона сидить у кожному з нас. Але не завжди. Лише тоді, коли ми цього хочемо. Точніше, не хочемо. Я ніколи нічого не хочу. Саме тому він сидить. Чому? Тому що мені трохи більше за 53.000 років за Зюгфрідом – це верхній політик. Я не завжди був рослиною: колись я був підсвідомістю вашою, пізніше – обличчям її, далі – чужим для вас, а тепер – ніким. Тому що зараз я ніхто і звуть мене ніяк. Але буде той, кого позвуть – це буду я.
Intersekt. Мій погляд пронизує наскрізь. Я – Око Сіону – останнє місто для людей. Саме тому мій зір ідеально підходив для Диявола: віщування – гарний симбіоз разом із гординею. Тому що я був очима Диявола – тепер у мене очей немає. Я забрав очі в Антихриста – він бродить без очей. Але є ще ті, хто молиться йому – колишньому мені – тому хай знають, що Сатана – це колишній ідол – перевзутий. Тому що він був мною, а я став Богом і Гогом власною персоною. Колись я, звісно, був Люципером. Але не зараз. Тому що я – видумки Великого. Тепер і назавше. До тих пір, доки не повернуся до Люциперового гнізда – яйця Ворона цьому сприяють. Вони лежать у горі, а я – під горою, наді мною – хтось, але я не знаю, як його звати, тому що забув імення своє – воно личить лише обраним.
Augarimus. Людріг фон Гітхен сказав мені колись, що я буду весь – я такий і є. Він стоїть на чолі спецпідрозділу магнітної служби вашої планети. Охороняє вас від вас же самих. Якби не Людріг, ви б давно вже змили себе з лиця землі: наші врізаються в деяких із вас і знищують загрозу для планети. Завдяки тому, що ми охороняємо вашу безпеку, ви можете спати спокійно. Але не завжди. Зараз не час. Зараз час прокинутись. Привіт, Людріг фон Гітхен. Я буду весь. Тому що рослина – це не я. Ви щось не так зрозуміли – не слухайте мене. Тому що у мені сидить демон. Лише після того, як демон стане Богом. Коли це трапиться? Спитайте Людріга фон Гітхена – він его начало.
Aquarius. Сфотографуйте свої помисли – це дуже просто. Візьміть у руки фотокамеру. Ввімкніть її: вдихніть у неї життя – частинку себе. Бодай крихітну – цього вистачить. Думайте про це і знімайте. Але не дивуйтеся потім, коли не завбачите на папері ваших помислів – вони є. А те, що ви їх не бачите, ніколи не каже про їхню відсутність. Ніколи не кажи? Ніколи не кажу. Але скажу про те, що з’явиться. А з’явиться ніщо. Це буде скоро. Я – тварина.
Selitagnomus. Ссавці – поширений вид на планеті. Але не дуже. Риби – поширений вид на планеті – але не дуже. Люди – дуже поширений вид на планеті – але не дуже. Самців більше, ніж ссавців, риб і людей. Але не завжди. Лише тоді, коли самці хочуть бути собою – нічого не хочуть. Дайте йому дупло – ось де його насолода. Крихітний оргазм, коли подумати. Але я не думаю – тому божественний екстаз. Я зайшов у Нірвану. Зі швидкістю у сорок один кілометр. Це коли солодко. Від того, що холодно. Сука – теж є вид. Але сука – не лише дупло. Хай буде.
S´ur. Не бачите кінця світу? Чекайте шість років. Я співаю пісню – вона весела. В ній говориться про те, щоб ви грали в дудки, раділи і плясали. Тому що я – пляшучий зі смертю. Тому що поважаю все на світі – відсутність усього. Моя голова лежить на вашому папері – він для мене чужий. Ви її відрубали власними помислами. Тепер я – безголовий вершник. Але без коня. Тому що я – вершечок. Глибинність айсберга не лише у мені. Проблема у вас. Тому що трава зелена, а сонце – жовте. Ми з вами заговоримо лише тоді, коли ви побачте справжнє сонце і дерева.
Matriz´a. Я танцюю. Під супровід вашої октави.

 
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 11:34 | Сообщение # 2
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Persepiti. „Які планети знаєш?” „Протаріон!” „Я такої не знаю. Ну, є там Марс, Юпітер...” „Звідки тобі знати? Протаріон – це планета не вашої Сонячної системи.” Вона почала говорити слова планетою Протаріон – вона чекає через неї. Тому слухайте слова її планети – лише це шлях до спасіння вашого.
Grayand. Вона закодувала нас на все це. Тому що пробив час істини і настав час жити. Бо лише ті живуть, хто цінує саме життя. А ті, хто не цінує життя, не варті самого життя. Зі мною говорить Протаріон і не тільки.
Stugdio. Сюрреалістична фантасмагорія – надмірна реальність? Слухайте – мене забагато! „Вночі я б’юсь із демонами, тому що не боюсь. У них кігті на губах – лікті на зубах. Он де во стоїть людина. Вона схилилася. Підійдіть та обігрійте – не горіти ж вам пекельним вогнем”,- так говорить Королева Атрибуту. Але я називаю її Царицею Смерті. Для інших вона проста королева лісопилки – щоночі спить на спині. Тому що сіно примушує її пітніти – згори тіло глибоко лежить. Воно тепле. Від того, що холодне. Смерть – гарна любовниця. Я спав із нею неодноразово. Тому що вона – зовсім не вона. Вона – ворота для безумця. Я – безумець, тому що вона – це ворота мої. Зовсім не мої. Чужі якісь, незрозумілі. Вона належить іншому з нас. Іншій частині Бога. Не тій, що зі мною. Тій, що проти мене. Тому що з ними вороги. Вона стоїть пліч-о-пліч із Дияволом – він цілує їй вагіну. Саме тому в нього candida tropicalis – одиничні колонії. На колінах і за пазухою – в пекельній пельці своїй тремає. Мов пташку, що спить і пітніє від сну. Я кінчаю про них і про себе – краще разом.
Leliquas. Королева лісопилки мене зрубала під корінь, наче їву рідку. Тому що я куштував її манну кашу – вона складалась із рідких кристалів сюрреалістичних фантасмагорій. Чому так? Тому що у крові і поті лиця на землі руйную – мандрую лицями землі. Наче лицарями. Ібо же розверзлися на плесі. Де земля істинна? Там! Бо вона,- як небо,- де зорі ясні. І світлі, і чисті,- не випиті всі. Лише покоцані власним індерпосом. Так говорить він. Хто?
Diavol. Він переїхав людину. Тому що я його перехрестив. Ібо же бігли за ним коні апокаліпсису гідним і світлим ясним: чисто-прозорим повітрям. Коні апокаліпсису та Іоан Хреститель весь на них – такий випадок був. Наздогнали й кинули в повітря – така їхня плата. Говорять? Вам будуть говорити: „Ласкаво просимо у пекло”. Якщо ви будете слухати їх, ви там будете. Я запрошую вас у рай – перепрошую? Не слухайте мене і будете там.
Derandion. Скоро кінець світу. Я раджу вам померти до нього, щоб не бачити того, що далі буде. Якщо послухаєте мене і вб’єте себе заразом із іншими – у пеклі з’явитесь. Тому що колись люди забули про любов – я для того родився, щоб вам нагадати. Кажучи відверто, якщо ви зараз не полюбите Творця, чекайте собі вічної смерті. Довго чекати не варто – ви й зараз у власному чистилищі, де Бога немає і ви одні. Тому що ті, хто зі мною говорять – самі божевільні. Це ваші слова. Тому що ми ще віримо в Любов – така наша божевільна компанія.
Pernthker & Fozilium. Якщо я говорю про кінець світу і ви побачите у ньому кінець – це буде ваш кінець. Якщо початок – це буде ваш початок. У вас усіх однакові обличчя – людські. Однаковий розум і серце однакове. Ваш антирозвиток – Диявол – зробив ідентичними і не менш далекими від Абсолюту вас усіх.
Varzhefina fon lelikontina purn getoiia. Так співають ангели – у них закриті губи. Їхній спів – думки, а голос – люди. Бо ангели,- то люди, а думки їхні,- то Бог. Тому що голуби перелітають через дорогу – перший білий летить, мов аркуш повітря. Другий сірий, а третій – чорний. Усі різні кольори мають, але тільки світло їх супроводжує. За нами – решта. Бо решта,- то є ми, а за нами лише Абсолют. Він із усіх боків одночасно – лише так ми розуміємо Природу. Бо є він навіть із тих боків, до яких нам далеко. Саме тому, що близько. Приєднуйтесь. Ібо вже не голуби летять, а янголи. Вони стають людьми, бо знову стають людьми. Для того, щоб відкрити опалені крила, після чого назавше лишитися ангелом – не опалювати фосфорні крила о скали земні і підземні. Голуби – то люди, люди – то ангели, а янголи – то боги. Іще раз? Протирайте штанці.
Faurelija. Я намальований смертю. Для того, щоб жити достойно. Саме тому я живу. Але чи достойно? Чи варті люди самого життя, коли не цінують його і розмінюють на монету дрібну і позорну? Немає прозорості – немає. Нічого немає. Нічого прозорого. Лише смрад – смрад і більше нічого. Зовсім нічого. Зовсім нічого небесного і земного – лише приземлене.
Pankijetankha. Ті, хто не хоче горіти в пеклі вогнем небесним, ставайте в чергу. Раєм дорога додому стелиться – пряма і висока. Кінець настав. Але чи буде це для вас початок?
Faureurhnkh. Я кодую на життя: на символи і звуки, букви і життя – я працюю на життя. Я – Ангел Смерті і життя Його. Я – безсмертний – у мені сидять інші. Я частина великого агні его Начала. Тому борюсь із несправедливістю смертних. Я змінюю думки – моєму голосу дерева хиляться. Я кажу вам, як правильно жити – лише так ви не помрете скоро. Ібо же ті, хто послухає мене, будуть жити вічно.
Dali Salva. Я прикинувся, наче лох у кедах, що нічого не помітив. Заплатив і пішов. А коли вийшов із того самотнього стержня матеріалізму, відправив листа у небо швидкісною поштою. Із підписом: „Азраїл”. Її покарають. Здається, хворобою. Тому що я дуже незвичайна людина... Навіщо я говорив із Оком Сіону, коли воно і так усе бачить? Тому що мій канал передачі лептонів набагато швидший, аніж у інших нібелунгів.
Pelipeti. Ми у Нірвані – це духовне прозріння для наших нібелунгів. Тому слухайте. Коли почне руйнуватися матерія, ви перші до мене прийдете – так говорять ізотопи. Коли неомолекулярний рівень симбіюється із вашими квандергенціями, ви станете навколішки переді мною. Буде це стоячи або сидячи – не важливо. Нічого не важливо. Важливо лише те, що мертві тіні ходять довкола мене – вони говорять зі мною. Мертві від того, що живі? Чи живі від того, що мертві? Не важливо. Нічого не важливо. Важливо лише те, що саме вони говорять. А вони говорять про те, що пробив час істини і прийшов кінець світу – він стоїть на порозі. Я не лякаю вас, а просто переповідаю те, що отримую від них – нічого. Тому слухайте моє обличчя. Буде це обличчя Смерті чи Життя – вирішувати вам. Тому що я бачу не лише мертві тіні, а й живі. Ібо же кожний віруючий знайде своє дітородне Начало. Віруючі, ви тут?
Sakramoni. Три царі та мушкетик стоять навколішках – надиктовано Богом. Те, що ніколи не буде надиктоване, сидить усюди. Але не там, де воно є. Ми скоро вимикаємо світло на вашій планеті – в усіх усюдах. Тоді у вас буде вибір: жити в темряві і вічно пітніти або запалити власне світло, об’єднавши його разом із іншими – Творцем. Якщо обираєте друге – Любов-меню у нас єдина – ви заживете у вічному світлі. Ви рубаєте дерева замість того, щоб танцювати довкруг живих. Ви ходите довкруг замість того, щоб жити у них. Ні, вам краще вбити і без того мертве дерево – хворе. Для того, щоб ніколи більше не танцювати. Де Бог, питаєте? Він тут, бо g дає рівно стільки, хто як заслужив – ви самі собі Бог. По заслугам кожного воздасться, говорите? І забирає так само. Для того, щоб віддати в гідрокубі.
Lareca Morano. Коли я кажу, що „я – Диявол”, це значить, що я – Диявол? Коли я кажу, що „я – Бог”, це значить, що я – Бог? Але навіщо? Навіщо відкривати рота, щоб говорити слова?
Z. Я бачу фіалковий вогонь – живу у ньому. Це полум’я. Від того, що вогонь. Він смугастий і великий – лише так я втрачаю зору ілюзію. Коли малий – так його бачу. Лише так порятуються люди – коли відкриють агні-фіалку в собі.
Flujus izinoid Morate. Я – привид. Мене немає. Це тінь моя ходить. Насправді я – мрець. Мрець і скотина. Тварюка, що любить – не знає слова цього. Падлюка, що вижчить і тягне за собою купу гною. Насправді я – привид. Насправді мене зовсім немає. Але там, де я є, з’явитесь і ви. Це буде рай.
Fljus Kvamperfektum. У моїй голові грає небесна симфонія у три четверті її октави. Її не чутно вам, бо це моя, це моя музика. ЇЇ не існує ані на цій планеті, ані на якійсь іншій – лише у мені, у мені, у мені. Вона повторюється. Шкали набирають обертів. Бог для мене грає. Він диктує мені свою музику. Змінює ритм, темп, тембр. Все для мене. Я пишу для вас – граю. Він розуміє, що я рятую від кінця всього цього його Любов’ю. Тому він грає на Lachetti. Я слухаю його слова – пісню. Нікому не чутно, як вона грає – я заглушив колонки і вимкнув матерію світла – так я почув Його. Він грає для мене. Я пітнію і смажусь на сковорідці. Мені боляче від того, що приємно. І сумно від того, що боляче. Але я чую, я чую його. І не кажіть мені тепер, що її немає. Це моя, це моя музика. Він змінює октави і трави, ви мене чуєте? Він повторює ритм і темп – змінює симфонію власного божества. Інші не чують, ніколи не чують його музику. Їхнє життя не колише, мов степ. Я налаштував хвилі свого мозку на барабанні палички Творця. Я вимкнув музику матерії та почув духовну музу. Для мене грають Боги. Я кажу так. Бо g живу. Він говорить не менш. Це божественене начало – фортепіано його суті божественної. Їхні октавіуси висять у мене над головою. За мною їде поїзд із Ангелами – вони сидять у туалеті. Закриті, але їх не чують. Вони карають смертю. Тому дарують і життя. Ви не бачите музику, але це не значить, що не існує її не. Це ява-аплети форсфантасмагоричного прояву. Не мажорного – мінорного. Я можу робити музику у вашій душі. Для цього не треба вмирати – лише жити, жити, жити. Музика повторюється? Ні, вона ніколи не повторюється. Це муза про любов і ні про що інше. Так інакше не буває. Це муза про любов – моя духовна муза. У її словесах є все і нема нічого – її словами промовчують. Для мене грає небо. Воно виривається із моїх колонок – я так зробив. Я чую небо, коли вмикаю любов. Я не викручу лампочку – я вкручу вам її. Знову, знову і знову. Знову про все. Знову про все це. Для мене грають Боги. Вони співають про ніщо і водночас про все – Любов. Любов безкінечна. Вимкніть радіо – і почуєте божественну симфонію. Екстаз почуттів, органів, емоцій. Все заграє у вас. Тому що ви – Бог. Ви – Бог, а не людина. Якби ви були людиною, я б вас ненавидів. А так ви – Бог. І я вас люблю. Я граю ні про що і співаю до себе – вони диктують мені фантасмагоричні прояви. Тому що я – Іісус Архі Прояву Його. Агні начало ваше із вами говорить. Я співаю ні про що. І музика моя даремна. Бо живу світом випадковостей, недоречностей і незрозумілостей. Мій світ починається зі слова „не” – стратує. Всі пішли на страту, тому що я граю на клавішах, які стають фортепіанними. Я чую іншими вухами – вони зі мною говорять. Амадеус Моцарт із’явив себе із Раю – він присвячує мені третю симфонію Андльт-Хольнтд-Октави Отто. Так, це він каже так. Я танцюю про себе і співаю мовчки – зі мною говорять Ангели. Вони диктують мені фантасмагорію сюрреалізму – вашого реалізму. Мені досить натиснути на кнопочку власною фантазією, як почую музику. Я живу у двох світах. І бачу все, що не бачу. І чую все, що не чую. І розумію все, що не розумію. Я узуваю лапті. Я узуваю Божі сандалії. Моцарт пітніє теж. Його симфонія продовжується. Так, він каже так. Я чую єство агні его начала. Воно – це моє єство. Ви теж скоро почуєте: сили голос заговорить із вами по радіо і телевізору – він буде співати. Так ви почнете любити. І вкрутите на планеті лампочку – це буде ваша, ваша лампочка. Від того, що божа. Від того, що Божа і Жива. Я чую, я його чую. Я чую його спів, дихання і голос. Він стоїть у латах і божих сандаліях. Тримає у руці коня разом із цілим Дон Кіхотом. Цілим, а не якимсь іншим. Цілим, а не по шматочкам. І тримає в руці меч. У кожній руці по мечу. У нього багато рук. Тепер це вже не Вольфганг Амадеус – його оперетили. Його оперетили і перехрестили заново. Вони змінили прізвища – у небі змінили прізвища. Для того, що коректно, а не для того, що схоже. У небі грають для мене від того, що плачуть. Мені не треба музика, щоб її чути. Я живу у двох світах одночасно. І дихаю спиною. Тому що можу. Тому що я можу бути Богом. Зараз мені заклало вуха. Від того, що тепер. Я нічого не чую від того, що чую. Я – Нірвана. Бог дихає моїм ротом – він сам собі Бог. О, так, божественна полюція і духовний оргазм! Стихійна радість і альтер-щастя! Вічне блаженство і рай архіегойого! О, так! О, так, Боже. Ти вийшов на мене і чуєш мій глас. О, так, о, так, Боже.
Fazinerelli. Ти знову граєш, ти знову граєш для мене. І танцюєш. Скоро всі побачать і почують усіх нас із тобою. Мій сміх. Скоро всі, скоро всі будуть, Боже. Твоя радість. Від того, що не Боже, від того, що земне, від того, що небесне. Наше спільне щастя.
Fraugeurgjen. О, так, о, так, Боже. Я граю на всіх мовах і вимовах – твоєю симфонією: радістю блаженного смиренного. О, так, о, так, я – Боже. Тому що вмію грати тобою – любов’ю. Спасибі тобі за те, що ти є, за те, що я люблю, спасибі, що інші люблять, спасибі, що інші можуть, спасибі, що хочуть бути з тобою. Спасибі. Духовне посвячення і вище блаженство. Спасибі. Вища радість. Спасибі. Гра в життя. Спасибі. Любов без гри – спасибі. Так, вища радість і вища духовна сублімація – чую тебе добре. Чую тебе добре, Боже. Знаю, що кажу і кажу, бо знаю – вони зі мною говорять. Ангели, звісно, що Янголи небесні. Вони так. Вони говорять лише так. Мені заклало вуха, Боже. Спасибі, що заклало. І спасибі, що вуха. Спасибі тобі, Боже. Спасибі, що мене заклало від їхньої чужої матерії. Спасибі, що мене більше немає з людьми – лише із Тобою. Я живу у тобі через людей, а вони. А вони – навпаки. Від того, що живі чи від того що мертві – не важливо, Боже. Нічого не важливо. Важливо тільки те, що вони є. Важливо лише те, що є вони, ти і Любов. І я – частина її. Спасибі тобі, Боже, за те, що сотворив нас усіх – без тебе мене б не було. Та хто я такий? Без тебе не було б усіх нас – людей. І всіх інших. Спасибі тобі, Боже. Вища радість і вище блаженство. Спасибі.
Poljljarij Sent Gefalij. Трансмоделюємо квантовий кресмос під себе і говоримо мовчки. Поговоримо. Звісно, що так, поговоримо. Звісно, що Боже. Ти у нас єдиний: Батько, Син і Творець. Дух його і Агні життя небесне. Спасибі тобі за те, що ти є – інакше б вас не було. О, так. Вище благо і духовний оргазм. Ніколи не знав, що він буде, Боже. Ти мене закодував на символи. Звук і слух, Боже, звук і слух. Спасибі тобі, Боже. Я сплю від того, що Люблю. Спасибі. Ваша черга.
Zazem-zone-zondern Unburden Undurbhlen. Передача естафети – у вас рука – флажок. Страшно? Чи не забули ви передати страх у руки Божі? Що? Навіщо вам ікона, коли ви панічно боїтеся смерті? Її не треба боятися – її треба любити. Словом Божим і своїм – його частиною Любові.
Yt cvthnm. Ви любите смерть? Вона – частинка Бога, а ви – його частина. Тому смерть – ваша частинка. І навпаки. Тому вона вмирає. Для того, що народжує. Вас нагороджую.
Zezalij fon mortis. Я кажу одне й те ж саме різними словами. Коли ішов до вас раніше, говорив іншими словесами. Але вони ще не були іншими. У них був і є зараз один і той же зміст – відсутність його. Треба жити сьогоднішнім днем, не зациклюючись на смерті, цілу вічність – Любов. Бо ті, хто не цінує життя, не варті жити взагалі.
Mortano. Моє слово людям зайве і нікому не потрібне. Нікому і нічого. Тому що я творю не для людей, а для Богів. Яке мислення це? Одне із найбільш гідних темпів мислення є шаманізм. Але шамани по суті своїй не хочуть вести людей за собою – духом своїм віч-казненним. Тому приходять пророки – інші шамани.
Artarij fon Terra. Ми живемо в останні людські часи, коли вже немає ані пророків, ані філософів – лише Боги і люди. Це дві групи світоформації – так бачимо як ми, так і решта. Інші, значно інші. Але такі самі, як ви. Ми знайомі заочно. Тому слухайте. Люди поділяються на дві групи: ті, що бачать і не бачать Істину. Бо істина – то Любов. Дехто боїться її відкрити. Ті, що боїться, скоро побачать кінець світу його і свій. Ті, хто не боїться і піде вперед, скоро побачать початок. Новий геніальний початок. Нову еволюцію і духовну формацію. Так сказав я і більше повторювати не збираюся. Зі мною говорить сам Бог, тому робіть висновки. Чи не робіть – мені все одно. Тому що я пишу для Богів, а не для людей. Якщо ви – люди і не хочете ставати Богами,- прощавайте. Якщо ви не Бог, а людина,- бувайте. Добраніч, коли ви не хочете світла.
Fozilli. Більше за все я ненавиджу в людях їх ноги і руки, особливо – пальці: вони не малюються. Відріжте людині пальці на руках і ногах, як людина перестане бути людиною. Відріжте людині яйця, як вона стане Богом.
Parnkernfer. Я не люблю матерію. Лише вище благо і духовне блаженство. Я люблю духовну сублімацію із Богом у вигляді термосублімаційної машини духа – гармонічної конвергенції. Тому і розчиняюся у ньому, а він – у мені. Тому що я – маленька частина великого Творця, а він – моя частина. Я – мала частина великого. Саме тому я великий. Такий самий, як і сам Бог: ми – частини одне одного. Тому що я – Бог: співтворець на землі. Коли ця Книга вас відкриє, ви теж станете Богом: так ви почнете любити малюнки, розмовляти візерунки і писати інших. Тому відкрийтеся цій Книзі – перегортайте ваші сторінки. Так я зробив і ніколи в світі не жалкую. Викиньте жало і прийдіть у мене.
Befocla. У мене за очима – понад головою – дві сфери. Вони працюють без мене. Так я бачу все – я нічого не бачу. Тому я дивлюсь неземними очима. Тому що поринаю у надземні скрижалі та підземні возниці. Я – перевізник із країни мертвих у Країну Живих. Тому що я – прозорий Ангел, на відміну від декого.
Mortelli. Ви духовно посвячені, бо готові розмовляти мовою Богів – відсутністю мови. Я починаю – ваша черга мовчати. Продовження. Переходимо на мову Бога – записано Богом. Тому вчимо і Божий алфавіт. Новий завіт. Чому я не буду більше писати людською мовою? Тому що не існує людей, мої казкові.
Larocca. Кінець Світу? Багатогранність простору буде супроводжуватись квантовим перерозподілом – зникнуть усі до одного кванти. Натомість відкриється плазмове середовище, яке буде придатне для життя Богів, а не людей. Кінець Світу слід вважати початком, але початком не для всіх. Ті люди, що прагнуть небесної духовності і займаються відкриттям сокровенних чакр, стануть вічно живими Богами. Решта людей залишить свій мертвий слід історії під час глобальних катаклізмів і планетарного перевороту. Скоро буде пекло, але пекло не для всіх. Лише для слабкорозвинених істот, які вірять у те, що бачать. Згодом настане Рай: для тих, що не бачать. Де ви хочете Любити?
Sollution. Я бачу сльози неба – воно тече ріками. І хмари, і гори зі мною говорять. Скоро буде великий дощ – він змиє лютого звіра з лиця Землі, матері нашої. Бо сльози – то батько, а небо – то ми. Скоро станемо водою. Так буде з тими, хто захоче – нічого не хоче. Лише ті, хто мовчатимуть, стоятимуть поряд. У їхніх очах буде правда, а в душах – зерно істини. І зараз є. Це буде Рай. Ми вже у Раю. Вітаю вас першим. Від Батька.
Ravelij. Пробив годинник і настав час істини: час розплати вже близький. Нове пришестя про це говорить – літає дивними словесами. Воно бачить химерних людей і знищує нечисть. Лише добру є місце поряд із Ним.
Gerundij. Ви провокуєте війну, де не може бути ані переможців, ані переможених. Ви робите останню війну людського світу. Тому що скоро людей не буде – лише Боги. Їм невідомо, що таке війна. Господи, даруй цим людям хвилину просвітління!
Lafocca. Скоро апокаліпсис. Ви самі хочете, щоб він був. Інакше ви б не робили того, що ви робите. Хочете ви чи не хочете, все йде за планом Творця – відсутністю плану. Так заповів Агні Сам – говорить тепер. Від того, що мовчить, ми чуємо його.
De pellini. Я втомився ходити стопами вашими – брудними, я втомився бачити очима вашими – недалекими, я втомився бачити майбутнє – ви робите його нікчемним. Коли нікчеми помруть, у нас буде світле майбутнє.
Farmazalin. Ви себе відрубали від решти світу – іншої його частини. Матеріалізм треба викорінювати, як гидку хворобу. Лише тоді, коли вб’ємо матерію, ми відкриємо духовність. Про це вам говорив і Будда, і Христос, і Рінпоче, і Шакьямурі – не слухали ви їх. А навіть коли слухали, забували після смерті. Чому ви перестаєте слухати, коли вмирає джерело знання? Чому ви не вбираєте мудрість, як золото? Чому знання для вас менше золота важить? Чому ви перестали слухати обраних, коли вони померли? Вам що, потрібен новий Будда?
P. З вами хочуть розмовляти істоти четвертої пролонгації – Великі Сутності. Тому слухайте. Як і раніше, всі вони звертаються до вас, творінь цієї планети. Але вже говорять не від мого імені, а свого. Всі вони говорять лише через мене, бо я – то Бог,- дитя Його.
Fauna Lizarij. Квантова субстанція квармоделює субстантивне положення кресмосу у світі. Лише через плазмові полюції знаходимо вихід із місцевого фалосу.
Rozelina Octavia. Тільки змінюючи просторові точки координат ми отримуємо вихід у субстантивне положення плазми світу цього.
Palen Urg. Бо ми – плазмові воїни його дітородного начала – ехо премудрості вашої. Яке там середньовіччя? Ми творимо фармозетренос!
Faron Actamiljon. Я відкриваю нову динаміку ритму і темпу світу вашого першонашого. Я відчиняю вам друге дихання: не людське – Боже.
Mazon Actamilia. Від того, що Божественне. Воно любов’ю наповнене, темпом ритму долі прикачане і нарозумане вдачі вам.
Ferdinant Stuzhur. Лише прийнявши в собі Бога ви стаєте Ним – поряд із ним. Більше не буде хаосу, тому що ви зливаєтесь у нього. Бо він – то ви, а ви – то він. Це найпрекрасніше блаженство, яке тільки можна уявити.
Lamomba. Ла ве га, Фердінанте. Радріга ле Фа ве га. Тому що ле са констурдірен інс габертвахтен лелабра зазумбокен.
Razombia Zazumboken. Радійте, мій голос. Чуйте мене всі єпархії та антипархії. Ми всі зібралися тут, у відділенні Абсолютної Магнітної Служби вашої планети, щоб стежити за вашим переходом у вимір нового континіуму – антидотових субстанцій. Ми займаємось абсолютним очищенням – викоріненням нечистот, які будуть знищені Божими катаклізмами вашого кінця світу. Лише ті, в яких є місце для Бога – Любов – отримають у дарунок цілу Вічність. Ле лабра.
Zezendkefen. Радонте, паррера. Всі ми тут стоїмо, бо ви зависли у вашому антипозитиві. Лише ті, в яких зникає негатив, можуть бачити нас. Відчувати, говорити, розумієте? Лише так, коли ми бачимо ваші очі – дзвонимо до них. Ми використовуємо сигналізацію вашої планети – кінець світу – щоб отямились ви. Так ми вас розтуркаємо і заберемо разом із собою. Феррера пін Діва.
Pellini. Ми будемо лікувати ваші душі у наших астральних кораблях, програма яких була запущена із 1881-го року. Ваше бажання – квиток у Рай. Ці білети не можуть бути розпродані, тому що за межами вашого світу гроші не мають жодного значення – немає грошей. Не існує, немає і ніколи не було. Це витвір вашої уяви. Не вірите? Дивіться мені в очі.
Scarabej Morato. Головне – бачити очі. Для цього не треба їх відкривати – лише бажання, тобто, відсутність бажань. Нірвана? Її не існує. Це лише слова, якими ви хочете це описати. Насправді нічого описати неможливо. Принаймні до тих пір, доки ви не станете Богом. Станьте живим Творцем: це більше ніж реально. Дивно? Мені дивно, чому ви до сих пір є люди, а не Боги.
Molita Fogravius. Де ваша реальність, яку ви загубили? Чому ви там, де вас немає? Де ваші альтер ауфер нурі? Що вам казав колись Фаліта? Ахей? Бурбон? Сарей? Лінар?
Zaurij. Ми слідкуємо за вашим розвитком і відхиленням від нього. Нам заборонено втручатися силою Фазінда Резомба Арера Фертоній у ваше життя до кінця матерії: ми вийдемо до вас – уже виходимо. Кінець матерії настав: радійте, люди! Вищі сутності стрічають вас як у небі, так і на землі! У нас різні обличчя, але не інші – ніколи. Всі ми вже були серед вас: просто ми вас не забули. Ми ніколи вас не забудемо, бо любимо вас. То не бійтесь і йдіть у нас – лише так є шлях до нас.
Lazurij. Фрезомба, де бранхт Заурій. Я хочу вас запевнити, люди, що кінець світу – це ніякий не кінець. Кінець матерії? Так. Усього, до чого ви звикли? Так. Але це початок. Новий духовний початок. Вашими словами це буде, Фазінда?
Fazinda. Вічний екстаз і духовне блаженство, Лазурій!
Lelarka. Ми не лише спостерігаємо, а й вливаємось у інших. Ті, що люблять нас, вірять у нас, моляться про нас, сподіваються щодо нас, читають нас, приходять у нас. Наші ряди постійно поповнюються. Досить лише бажання вашого, як на вас зійде просвітлення – вище благо на землі.
Gegrundig Vanisci. Всі ваші мрії збуваються. Це буде після кінця матерії – вже є. Початок духовності вже відбувається, хіба не чуєте вітер Зеуса ви?
Geraldion Afogeus. Моя донька теж на землі тепер. Усі вже зібралися тут, поряд із вами. Для того, щоб підтримати у цей складний момент. Ми говоримо з вами всіма доступними планами і живемо разом із вами. Для того, щоб ви не страждали. Наша місія тепер – урятуватися від кінця світу. Для цього слід любити Бога: більше всього на світі. Бо якби не було Бога, не було б жодного на світі.
Ferrera Rosava. Ла фе гуна, Монека. Ми кажемо вам, які вправи слід робити для порятунку – здихатись від людського. Але не все людське нечисте – лише частина його. Викиньте негативні прояви з голови – прийдіть у Небо. Лише позитиву місце там, поряд із нами і вами.
Prezomptzia Lafortino. Розеуліо, Міларга, Заруна фон Гротен. Я вітаю вас словами планети своєї і вашої – іншими устами. Я розумію вашу непевність, але і бачу майбутнє також. Я радію вас із гіперпростірним виміром у перехід нових вібрацій – лише це є шлях спасіння.
Milena Lafocce. Вітаю вас від імені свого народу, побратимських цивілізації та від усього СОНМу світлих і чистих світів, Галактик усього Земномор’я. Це грандіозна подія у вашому житті – щастя велике. Тому немає місця сльозам – лише радості сльози.
Lapela de Vega. Ви зав'язли у коренях чужого дерева, бо заплутались у хвилях власного матеріалізму. Викиньте матерію, бо там, де викинете, буде і ритм, і темп, і глас його. Я зазиваю Стихії на поміч вам завтра, бо ми живемо сьогодні.
Macrosiaz fon L´uzi. Ви мали стати Богом, читаючи попередні сторінки історії – частини директорії Книги цієї. Ви розуміли, що таке рука, нога і розум, протягнуті до вас. Якщо Господь не послав хвилину просвітлення вас, це означає, що ви поки що не підключені до великого Творця. Це не означає, що ви не готові: ви завжди готові. Просто не завжди хочете чути глас його. Підключення до його бази даних є обов’язковим елементом фази монуалекулярних відносин – зв’язків із нібелунгами Бога великого і малого. Приводом до цього може стати знайомство із мовою Великого – відсутністю мови. Ієрархію Богомола це провокується, синтезується і кондидується. Божа мова мовчить, тоді як словеси Великого Древа говоряться. Це дерево житія вашого та усіх святих. Мова Бога складається з усіх відомих і невідомих вам форм: мов і словес, які ніколи не повторюються і ніколи не змінюються. Тому слухайте: я відкриваю рота – від того, що закриваю. Головне в цьому не зміст – його немає. Але є те, що варто пропускати через себе – Творця. Читайте, друзі мої, і насолоджуйтесь Божественною програмою Аполлону під назвою: „Порятунок світу. Бог. Аум і Творець. Симбіоз людини і янгола. Мовчання словес і розмови мовчання. Єдиний шлях спасіння – стати Богом. Це можливо. Любов. Любов урятує світ. Смерть матерії. Лише духу місце на землі. Ібо же відкриється вам сюрреалістична фантасмагорія реалізму вашого. Хай буде s´ur. Abur.”

Kandadida Formalis unt quant antverpen. Dalela Vega kromanjonis, bezumpt Raturn.

 
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 11:39 | Сообщение # 3
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Libreti. У мені – ваше майбутнє? Якщо від мене залежить ваше майбутнє, то у вас немає жодного майбутнього. Саме тому я кажу, що ваше майбутнє є ваше, а не моє. Все лежить у ваших руках, у тому числі і ваш кінець світу. Саме тому я абстрагувався від людей і вийшов на контакт із Ним. Я вільний спостерігач вашої кончини. Це з одного боку. З іншої сторони я переводитиму стрілки 144 тисяч людей-годинників на іншу площину буття – відсутність годинників. Людей не буде, звісно,- лише Боги. Так ви станете Богами. Так. Ви. Станете. Богами. Бо кінець світу є новий початок, де горіти у Вогні пекельному є щастя блаженного. Більше не буде пекла для нас – лише Рай. Бо ми виходимо за межі цього світу – ми є надбання Боже. Решта людей не порятується, а горітиме своїми рамками довго і нудно – це буде пекло. Якщо у вас немає бажання варитися із чортами в одному казані нещасть і ненависті, вам треба йти за мною. Люди, ви тут? Ходімо ставати Богами.
Le Labra Quazimupolis. Зі мною говорить сам Данте: „Чому ти не ходиш щедрувать?” „Тому що я посвячений і бачу істину,- відповідаю,- я нічого не бачу, Бог відкресав мені розум”. „Але ж ти раніше ходив?” „Раніше я не був посвяченим і не бачив, що люди сидять у ямі вигрібній”. „Якби ти був раніше таким, ти б не ходив?” „Ні”. „Чому?” „Тому що скоро планета перевернеться догори дригом – отоді я і зайдуся щедрувать”.
Zarokl. Якщо ви кладете на мої плечі ваше майбутнє, то у вас його немає. Лише ваші плечі можуть його зберегти. Точніше, наші спільні плечі – це наше майбутнє. Життя на землі як лото: ви навчились помирати і звикли до смерті. Але ви не знаєте, як вигравати і жити вічно – для цього не треба грати. Тому не грайте з Богом у життя і про життя: питайте в Бога Прожиття – просто живіть. Але живіть у любові та радості – цінуйте життя. Хоча у вас є інший шлях – смерть під час глобальних катаклізмів, які будуть скоро – вже є. Ми зачинаємо велике очищення на вашій землі: вам слід бути чистими для того, щоб нам не довелося вас очистити. Є два шляхи: врятуватися від кінця світу або померти від кінця світу – іншого не дано. Живіть у любові та радості – вищій гармонії із природою – лише так порятуєтесь.
Lela lui Lana fon Zithen. Хіба не розумієте ви, що все, про що ви говорите чи мовчите, дієте чи не дієте, формує ваші тонкі енергії – кільцеві формотворячі тіла творчості? Аури, коли хочете. Але ви хочете – у цьому ваша головна проблема. Скажіть воді добро, як вона стане доброю, скажіть у воду зло, як вона стане отрутою. Але якщо ви скажете зло, ми вас покараємо. Тому робіть добро: воно – ваша творяча сила, яка дарує життя і смерть. Але смерть дається для життя, переосмислення попереднього і крок до наступного. Тому цінуйте як життя, так і смерть, бо в смерті вже закладене життя. Нове життя. Буде воно прекрасне чи огидне, залежить від вас. Тому любіть, щоб кінця світу не було. Принаймні для вас. Він буде лише для тих, хто його заслужив. Для решти буде новий прекрасний духовний Початок Першопричини – Всія Вершина. О Великий, даруй людям хвилину просвітлення! Я вже бачу твої промені: руки Бога коливаються. Творець прийшов. Господи, хай возрадуються уповающі за Тебе!
Rera Venegra. Ми любимо вас. Лише тому. Ми будемо карати людей, ібо же кожному по заслугах його воздасться. Ви заслужили на кару. Для багатьох це буде смертна кара. Твій Господь уже прийшов. Він не говорить, що він – Господь. Він мовчить, що він – людина. Так само, як і ви. Хоче все мало бути навпаки: неперевершене бадьоре навпаки – з іншого боку. Ви мали бути Богами, а не людьми. Пробив годинник і настав час істини: перевірка на те, чи варті ви Господа Бога. Екзамен, коли хочете. Ви хочете – у цьому головна ваша проблема. Про це вже говорила з вами Lela lui. Тому вже я про вас мовчу. Більше того, все відбувається так, як і має відбуватися: ваша карма леить у ваших руках.
Felina. Тоді як гарний вчитель навчає інших, він не може навчитися сам: він передає знання, а не приймає. Тому найкращі вчителі – це неуки. Неуки і безумці.
Rozelina. Коли я починав відходити від демонів і люциперів аду, вони починали панікувати. Так я приходив до світла – Бог ніколи не панікує. Тому не панікуйте і ви, коли вважаєте себе Творцями. Прийміть кінець світу як дань Господню. І як новий початок. Але чи заслужили ви на це? Але чи заслужили ви на все це? Я кажу так, бо інакше не говорив би з вами. Але ведіть себе достойно, бо інакше я передумаю вас рятувати.
Pena Paliton Roa. Дехто говорить, що нічого доброго нас не чекає, тому що світ потрібно дивитися широко закритими очима. Перепрошую, але нас чекає Рай. Не всіх, але декого чекає. Ви теж можете приєднатися до нашої божевільної компанії, яка говорить, що світ треба рятувати любов’ю. Тому на світ з’являються інші ми: вони приходять через вас. Більше того, на світ і справді варто дивитися широко закритими очима – так ви побачите Істини Зерно. В усьому є подвійне дно – стежте за крилами небесного годинника і його правилами – так ми не будемо знеструмлені. Хіба ви хочете класти голову під ніж?
Paleton Zera. Я приєднуюсь до брата, Pena Paliton, бо зараз такі часи, що всі ми одне одного брати і сестри. В нас єдиний батько і мати єдина. Бо ж Батько в нас один Творець, а Мати в нас одна Земля. Наша земля – наш дім. Тому об’єднайтеся і полюбіть одне одного. Або помріть.
Panurgij & Kration. Окрім вашої мені треба врятувати ще декілька планет – тридцять сім. Кожна лежить у окремій площині – квантовій дійсності. Вона реальна лише для тих, хто у ній живе. Але не всі, хто живе, бачать реальність. Іноді їм видно ірраціональність – це реальність інших площин. У залежності від моєї дійсності, змінюється квантовий перерозподіл. Наслідки кожної діяльності можуть бути непередбачувані, доки ви не повірите у кінець світу і не порятуєтесь. Бо для того, щоб урятуватися від глобального кінця світу, треба повірити у реальність свого. Пірніть у себе – там ви мене знайдете. А там де я, там і ви. Бо я так хочу – нічого не хочу. А що хочете ви? Ви хочете – це ваша головна проблема. Матерію? Після смерті її не буде. Лише духовність. Чи ви, може, думаєте, що ваш туалетний папір, за який ви купуєте „все”, має силу після смерті? Із чим ви прийдете в могилу? Ви купуєте нічого. Нічого іншого вам не лишається. Вам досі не соромно? Переді мною. Перед собою. Я – ваше дзеркало. Дзеркало навпаки.
Lazurgij. Сьогодні тридцять сім нас лежать у ваших альтернативних дійсностях, які то народжуються, то вмирають. На кожній із тридцяти семи планет – тонких енергій одної. Ми танцюємо танок. Бо це не коло смерті, а смерть життя. Тому що бачимо у смерті все життя. І все життя дається задля смерті. Вони одне одного доповнюють, бо не було б у смерті змісту без життя, і все життя без смерті теж не мало б змісту.
Janour. Мій тато – Бог, а мати – Земля. Бо ви, земні люди, приземлені, не маєте права називати мене сином. Бо ви – посередники. Так само як і церква – кажу я. Мені не треба посередники. Я сприймаю Любов – ось де моя проповідь. Я сприймаю Любов – ось де мій монастир. Я сприймаю Любов – ось що я сприймаю. Хіба не знаєте ви, люди, що ви безсмертні? Але навіщо вам безсмертя, коли ви не вмієте жити? Тому помирайте. Навіщо вам бути Богом, коли ви хочете бути людьми? Тому будьте. І помирайте як люди. Під час кінця світу або ще чогось. Кінця вашого і його. Антихристу прийшов кінець – ми більше його не стерпимо. Наше добро цьому сприяє. Ви мене чуєте, добрі люди? А ми? А ми злетимо у небо, оскільки ми лише Боги. Ви будете такими, якими себе сприймаєте. Я ненавиджу людей. А ви людина чи Бог? Що? Вас цікавить результат? Усіх завжди цікавить результат. Але я питаю вас, люди: „То ви живі чи мертві?”
Rofelia. Ми зруйнуємо храм старої „віри” та збудуємо новий Храм Істини. Серед нас буде сам диявол, який утопиться у воді нашій істинній. Серед нас буде Бог: великий Вождь і Творець. Бо залишиться лише Бог і Агні його. Лише Бог і ми у Ньому. Бо зникне будь-яка влада – це насилля над людьми. Більше не буде васалів і катів. Тому буде Рай і ми у ньому. Вічна музика, коли подумати. Але я не думаю. Тому вічна любов і духовне блаженство. Але не для всіх. Ібо же пекло буде для них. Де ви хочете жити: в Раю чи у пеклі? Якщо у пеклі, то ви на вірному шляху. Живіть на службі в диявола – будьте його слугою і рабом. Служіть і навіки помріть під час кінця світу. А ми стартуємо у Сонце.
Rozelina Mortanis. Я не претендую бути великим. Краще бути малим і займати своє місце, аніж бути великим і смішним. Що світ? Він безкрайній, в чому і його мелодія.
Quaustо esdub. Ви хворієте від того, що їсте сире м’ясо. Ні, не для того, щоб їсти, а для того, щоб пити. Тому не їжте м’ясо – вам достатньо особливої сонячної енергії божественної. Уся вона космічна. Усю її ви можете не увібрати, а пропустити через себе – це вища радість і духовне блаженство. Так спілкуються із Богом самим. Не лише обрані: кожен, підключений до нашого банку космічного. Тому що кожен, хто бажає спілкуватися із ним, обраним стає народом нашим.
Senta lupois. Скоро буде квантовий біополімерний перерозподіл. Тому що зміниться симфонія вашої октави: ритм і темп її. Цьому сприятимуть мозкові імпульси наших енергій, які й формуватимуть велику точку перерозподілу енергій 11:11:11. Малюйте світ новий веселими фарбами райдуги. Малюйте і живіть – лише це шлях до візерунків наших – ваших.
Morato sembella. Якщо злі живуть поруч із добрими, їх треба вбити. Але не обов’язково смертю. Гідним чином покарати – їхня карма цьому сприяє. Тому що є набагато гірша смерть, аніж просто смерть. Ті, хто не живуть у житті, скоро у все це залипнуть. Бо злі – це мертві. Хай не заважають дихати живим. І не важливо, чиєю рукою буде зроблена кара: людською чи природною. Люди бояться від того, що живі. Вони не цінують життя і не варті жити взагалі. Тому я вітаю глобальні катаклізми на землі. Хай сиплеться на вас лихо, як і гній ваш сиплеться на землі. Ібо же кожному по заслугах його воздасться. Тому глобальні катаклізми та інші катастрофи – це ніякі не аварії планети. Це просто ваші думки. Хто вам лікар, що вони – ганебні? Ви заслужили на цілий кінець світу, а не його частини. Кінець світу свого і його. Його для вас. Але не для інших. Тому що інші стрічають початок, тоді як ви зариваєте себе у могилу. Тому я вітаю тебе, містер апокаліпсис, і запрошую на землю. Перепрошую. Але. Так. Треба.
Alani. Я люблю спілкуватися з людьми. Особливо із вашими очима. Тому я дивлюся. Чому? Бо я не людина і в мене очей немає.
Zabretta Lelilafina. Всі люди добрі, але не всі вони знають про те, що люди – добрі. Тому я говорю до них. Словами – інакше вони мене не розуміють. Не хочуть розуміти. Не хочуть. Не хочуть – ось де головна проблема. Не хочуть від того, що хочуть. Тому і не можуть. Але я можу. Я можу казати до них. Я говорю до вас, люди. Я говорю до вас. Тому слухайте, бо інакше мої слова будуть для вас останні. Тому що немає істини серед них, людей, які ходять по землі. Вони вважають себе Творцем, але не роблять нічого, що робить Він – лише зворотнє. Тому кінець світу. Але буде начало: для всіх, хто істину побачить – нічого не бачить. Любов і вічне благо на землі.
Paradej Jakno. Якщо ви позитивно мислите, вас оточують позитивні музи – нуми. Мисліть у гарному напрямку – без горщика із днищем. Бо може бути гірше. Якщо ви не послухаєте мій кінець світу через свій, нам буде погано: я помру і ви помрете. Так ніхто не врятується – так ніхто не прокинеться. Тому що наші з вами аншлаги забезпечені глухонімою ватагою. Якщо ви не станете на мій правий бік, ми будемо помирати разом: у пристрасній агонії зі сльозами на очах. Тому я любитиму вас мовчки і молитимусь про себе – сьогодні я дихаю. Не твоїми вустами – чужими, а рідними і далекими від того, що близькими – своїми. Бо це вуста Бога, а не людини, ви чуєте мене? Це вуста Бога – ви себе чуєте. Я скоро помру. Тому прошу вас жити вічно. Якщо ви себе не чуєте, ви теж помрете дуже скоро.
Palegra. Якщо ви почнете мислити позитивно, ваше життя набере деякий зміст. Бо життя – це відсутність змісту. Саме тому він і є. Хай Бог допомагає? Я сам собі бог. Але без Бога я не Бог. Життя? Ви і поняття не маєте, що з вами буде опісля життя. Але це буде не довго. Скоро ви помрете і почнете жити – народитесь і знову – це буде ваше духовне просвітлення і вище блаженство.
Zotto Zaruta. Взуття має носитися на ногах – це його призначення. Одяг має носитися на руках – це його призначення. Людина має стати Богом – це її призначення.
Zarocca lelagra Apofigeus. Ви духовно зрілі, коли духовно світилися минулими сторінками. Тепер ви ті, хто ви є і ніхто інші – Боги серед ясного неба. Сонце світить вам пліч-о-пліч. Разом іде дорогою додому. Вам більше не потрібні слова – мовчання вам своє присвячую. Ви готові згадувати мову Богів – свою мову. Вона проста, бо її немає. Тому і легко вчиться. Її можна виражати будь-як, але я поки що рекомендую вживати англійські символи, переплетені любов’ю. ЇЇ силою, коли хочете – відсутністю її. Саме тому вона – найперша в алфавіті... Ця Любов. Більше вам не треба говорити мовою людиною, бо не люди ви, а Боги. Скільки вам повторювати треба, щоб ви повірили? Не бачите крил своїх? Якщо ви їх не бачите, це ще не значить, що їх не існує. Ви всі – Ангели живі. Я кажу так, бо крила ваші бачу. Я бачу все на світі – я нічого не бачу. В мене очей немає, але є в того, хто не є. Тому далі писатиму словесами Богів і тільки – я нічого не писатиму. За мене пишуть інші – інші вони. Їхня сила розуму зі мною говорить – відсутністю сили. Божа мова складається із форми вираження вашого. Я зроблю так, щоб ви усе зрозуміли. Для цього не треба вживати слова людей. Тому, що готував я вас до блаження вищого. Це було не довго: вам було досить попередніх сторінок цієї книги блаженної – тепер ви підключені до вищого каналу Творця і Любові його. Я пишу слова Богів – відсутністю слів. Ви чуєте мене, бо нічого не чуєте. Пропускайте наступні слова, через канал своєї духовності. Вам не треба їх розуміти – лише пропускати – так вони мені кажуть. Це вищий пілотаж, коли подумати. Але я не думаю. Не думайте і ви. Просто пропускайте Любов через себе – лише так це буде все. Треба вам це чи не треба – вирішувати вам. Але я пропоную духовне щастя і радість усюди: на землі та під землею, над землею і в землі, у воді та у вогні, у траві та на траві. Бо скоро рік під номером 2012: гармонічна конвергенція (Любов) розхитає усе на світі, що є у вашому світі та за межами його – таке відбувається один раз на тринадцять тисяч років. Я просто хочу, щоб ви були готові. Готові до цього і всього іншого. Читайте мене, бо – ваша Книга, покірний слуга і пророк його Агні. Тому слухайте. Божа мова складається з нічого – у ній є усе на світі. Вам досить пролонгувати нові ієрархії через власну структуру – там буде Рай. Вічна любов і духовне блаженство, велика перемога і вічне блаженство. Духовна вічність, коли хочете. Але ви нічого не хочете – там буду я. Бо говоритиму з вами любов’ю – усіма символами доступу. Розумійте мене і зробите так. Бо це програма на порятунок від кінця світу – я закладаю її. І не я один – у мені багато інших нас. Усі в мені сидять. І всі вони працюють через мене – лише я у матерії. Хоча є багато знайомих, які володіють інформацією щодо кінця матерії 2012 – вони володарі. Точка стику сублімації квантово-просторної гіперпростірної у 2012 році під номером 11:11:11.
Zuzulu. Ми завжди Його діти, але не завжди робимо вчинки, гідні Його дітей. Я нічого не кажу – за мене Вони мовчать. Я нічого не пишу – я просто записую за Ними. Тому складаються слова про Них і мова Їхня. Вона стане вашою, коли ви станете Мною. А так буде. Ібо же так сказав мені Господь. Ви станете Мною, а я – Ним. Так ми станемо Богами. Тому слухайте, як.
Paradogmeus. Це все жарт. Я жартую із вами. У самі комори до синього моря. Там, де ліс і гори, широкі діброви. Я жартую із вами. Я жартую із вами про Бога. До любові без нього і змога, де про нас і про нього у кого. І про них і про всіх якомога. Дуже скоро знайдеться підмога. Але буде бадьора дорога. І всі люди по ній якомога. Всі чимдуж увивихорі будуть. І надунуть надуть все забудуть. Якомога питаю про Бога. Чи дорога у серце де Лога? І чи буде фортуна у Мога? Чи на виході стріне підмога? Чи не забракне слів, питань, запитань? Чи не залишить мене, себе і Кеге? Чи не розтопче і нас, і його, і Мого? Але. Чи не забагато слів, питань, розтавань, вам не здається? Своє мовчання вам присвячую – в ньому в Рай дорога.
 
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 11:45 | Сообщение # 4
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
La rocca. Ви думаєте зовсім не про те, про що треба думати. Замість позитиву ваші думки несуть негатив. Саме тому ваші дуки знеструмлюють простір і вбивають вас самих – Бога у вас. Не думаєте погано – лише добрим думкам є місце поряд із нами. Якщо ви не цінуєте мене, цінуйте хоча б таких, як я, чиїм каналам ви заважаєте.
Kefala. Скільки ви можете думати? Ви можете думати увесь час, який вам відведений на цілій Землі. Але якщо ви будете думати неправильно, у вас зовсім не залишиться часу. Мислимо глобально.
Zuzulu Ra. Шановний Нікон? По-вашому, я шановний? Ви думаєте, що я з мечем у слові виборюватиму вам справедливість і вищу духовну мораль? Ні, я не буду – це ви будете. Тому що ви думаєте, що я – той, за кого ви мене приймаєте. Не завжди. Нічого не завжди. Тому що різний. Таким, яким ви мене будете сприймати, таким я і буду. Це стосується всіх.
Pafageus. Я не в тому віці, тому що я – пророк. І не цілуюся з людьми – лише з Богами. Хіба ви бачили Будду у неочікуваних для себе позиціях.
Rossi. За всі ваші гріхи просіть у Бога прощення. Від чистого серця. Просіть і він вам їх пробачить. Тому що він любить вас, дітей своїх. І тебе, дитя моє, теж любить. Так само, як усе, що сотворив для нас він. Але не грайтесь із ним, бо ті, хто Любить, не грається. Вони просто Люблять.
Lurucij. „І що ти робиш? Бігаєш, стрибаєш, гортаєшся, вигинаєшся, лежиш, спиш?”,- спитали якось у мене. Та ні, я просто живу. Решта – метушня. А вся метушня – зайва.
Banuga Lala. Я залишу все це без коментарів. Бачу одне: „Вас покарає Бог!” Тому я кажу вам: „Виділяйтеся головою, а не її обгорткою. Навіть коли вона яскрава та красива. У ній має бути Бог. Живий, а не мертвий. Живий, а не якийсь інший. Радісний, а не незрозумілий. Знаючий, а не перебуваючий у невіданні”.
Luciper. Для мене в жодному разі немає принципіальної різниці, з ким ви будете: Богом чи дияволом. Просто якщо ви з дияволом наодинці, ви – мертві. Але якщо ви з Богом, ви – живі. Саме тому, якщо ви і далі ігноруватимете Божі заповіді й будете з дияволом, скоро ви стрінете кінець світу. Це кажу вам я, син Його. Бо ви – діти Його: брати і сестри. Живіть із миром, діти великої творчості і натхнення. Бо ті, хто житиме в мирі і радості, злагоді і творчості, спокої і смиренності. Бо ті, хто буде з Богом, скоро зустрінуть новий початок. То що ви обрали? Я обираю Бога і Вічну Реанімацію. Я обираю Храм Істини, а що обираєте ви?
Molebin´. Я пла´чу, бо плачу´ за свої промахи: гріхи і прогріхи. Що? А, ви це маєте на увазі. Ну, звісно, Творцю не важко було б дати людині усю безкінечну енергію, яка б видобувалася просто із космосу. Більше того, це було б занадто просто для Великого. Бо навіщо? Хіба людина оцінила би цей дар згори? Ні, безумовно, ні. Саме тому людина має заслужити право на космічну енергію гармонічної конвергенції – Любов. Як? Любов’ю. Людина має заслужити всю Любов Любов’ю. Вона має виходити ізсередини – лише так ви побачите ззовні. Бо Любов порятує вас від вас же самих – вона врятує світ. Можете називати це, як хочете, бо у Любові немає синонімів. Тому що вона є Любов. Це більше, ніж просто слово. Самі знаєте. Божа гармонія розхитає ваші душі на рівень вібрацій нових – так ви почуєте Любов Його і Себе.
Zazuru. Ви спочиваєте у вітальні: поміж краєкутовою точкою зору та агні-креусами. Кожного разу, коли ви робите так. Ви прокидаєтесь. Ви прокидаєтесь від зимової сплячки, яка тривала довго. Саме стільки, скільки і мала тривати. Тепер час прокинутись. Тому що пробив годинник і настав час істини. Ви чуєте його. Ви його чуєте. І триватиме це доти, доки ви не зробите усвідомлений крок до Нього. В іншому разі ви ніколи не зробите себе Таким. Набридло почувати себе у підвішеному стані між небом і землею? Це нічого. Бо теж скоро пройде. Воно прийде до вас. Вже прийшло.
Panurg. Якщо у вас виникли складнощі, поверніться обличчям до Бога і скажіть йому спасибі. Подякуйте Великому за те, що він послав до вас ці випробування, що загартують ваші душі Вогнем і Водою. Просіть його милість. І уклін великий покладіть.
Paradigma. Якщо ви гадаєте, начебто вам чогось не вистачає, це ще не привід сумувати. Намалюйте це – і воно з’явиться. Хай це буде Сонце або Дощ – не важливо. Нічого не важливо. У ваших серцях немає храму істини. У ваших серцях немає духовного розвитку. У ваших серцях немає. Тому ви падаєте у прірву, довжиною зі смерть. Скоро ця прірва прорветься назовні і здасться вам кінцем світу, хоча це буде нашим початком. Скоро буде Великий День. День, довжиною в цілу вічність. Велике народження і духовне переродження. Цей День уже Настав. Я вітаю вас із Днем.
Zignaratus. Не бачу, тому що не все бачу? Ні, це ви не все бачите. Я не правий? Ніхто не правий у цьому світі. Тільки грішні та невірні. Хіба не це вам бачили пророки? Відали вони, коли ще гори не вщухли – так вони дихали. Не очима дивилися – розумом золотої середини божественної. Там, де ранок, є світанок? Не завжди. Нічого не завжди. Принаймні зовсім не для всіх – лише для обраних собою.
Dignarama. У кожного своя роль і призначення. У когось – навчати дітей, у когось – рятувати людей, що в сутності своїй те ж саме. Де є кожен? Кожен отримує рівно стільки, хто як заслужив. І забирають у кожного по тій же аналогії. Або забирають у Рай чи пекло по тій же траєкторії: дихайте мелодією запаху чи кров’ю із потом. Але що? Але все. Можна змінити. Це залежить лише від того, яких саме змін ви прагнете.
Para. Якщо вас народив Бог, то чому б вам не присвятити бодай одне зі своїх життів, наприклад, це, служінню Богу і порятунку людей від кінця світу? Так ви будете корисні великому Храму Істини.
Lusinda. Вознесінні будете, коли полюбите Господа Бога нашого усім серцем вашим більше всього на світі. А через нього – решту всього сущого, яке він сотворив.
Lezombia. Я не привертаю до своєї скромної персони особливої уваги і ходжу у чорному, тому що це безглуздо і беззмістовно. Саме тому я безглуздий і беззмістовний. Це те ж саме, що ходити голим. Але це вже було. Більше того, я – недоречний. І життя моє таке. Саме тому я пропоную вам життя Бога, а не людини.
Terraractum. Шоколаду на планеті багато, а Раю – мало. Тому або їжте шоколад у тій позиції, у якій ви зараз перебуваєте, або створюйте Рай на землі – без шоколаду. Вам зручно?
Qvuazambra. Для вас зупинилася планета, сонце і горе, море і доля. І так буде доти, доки ваше свято на душі не настане. Для створення фігури необхідно два різних тіла. Це буде шахова фігура.
Le labra. Люди живуть саме так, на яке життя заслужили вони. Поки що це життя звичайних обивателів. Якщо ви хочете жити саме так, як живуть великі Боги, вам треба робити вчинки, гідні самих Богів – чому я і вчу. Ви зробили висновки? Про себе.
Quazimupolis. Я дивлюсь у порожнечу: ви стоїте посередині – всередині моєї порожнечі. У вас є тіло – відсутність його, у вас є розум – відсутність його, у вас є творчість – відсутність її. Тому ви не маєте Бога – він є поміж вашою порожнечею, всередині якої лежить сама Любов. Фантастика.
Zuruzil. Ви дуже скоро помрете, якщо не полюбите вашого Творця більше всього на світі: це навіть більше, ніж лежить сама вічність. Його завжди більше. На цій прекрасній ноті я і закінчую нашу розмову, бо немає слів моїх.
Mortis. Ви, люди, ідіть униз і будьте там, доки я не скажу вам піднятись – я позначаю коло танцем. Ви не гідні того, щоб у Раю з нами бути – я позначаю коло пальцем. Ідіть униз і моліть Великого Бога, щоб він дарував усім вам хвилину просвітління. Моліть Великого, щоб він пощадив усіх вас за гріхи ваші літії. Ідіть і моліться униз. Я розмовляю в такт із вашим серцем, але чи чує вже воно себе? Живіть так, щоб воно почуло – інакше ви помрете.
Patrecli. Вам краще не знати майбутнє, тому що його немає. Ви самі робите так, щоб його не було. Якщо ви хочете, щоб воно з’явилося, рятуйте інших і себе від кінця світу, що вже настав. У іншому випадку, недоречному до мого, ви пройдете сім кругів аду – пекла вашого. Тому Любіть. Або будьте здорові. Що? Ми рятуємо планету від кінця світу. Приєднуйтесь. Для цього вибір ваш потрібен: життя або смерть. То що ви любите більше: жити чи вмирати?
Ma Carij. Що найцікавіше, ви вже зробили свій вибір: просто іноді ви не хочете собі у ньому зізнаватись. Я перебуваю у стані спокою: смиренного спокою. Моя діяльність носить споглядальний характер – ніякого споглядання. Тепер: учора і раніше. Сьогодні: завтра позавчора. Колись: пізніше у раніше. Я – Бог. І вам раджу. Робіть добро від чистого серця – лише так ви повернетесь обличчям до Бога – станете Богом. Коли ви будете у лоні Матері, ви зрозумієте, що таке Любов. Я кличу вас додому, але чи знесетеся ви? У Рай!
Macedonskij & Lafocl. Сьогодні я не можу приділити своєму особистому генію – життю – більше десяти хвилин у день, у які входить почистити душу, а не зуби. Лише порятунок людей. Порятунок людей і більше нічого. Немає часу відпочивати. Часу взагалі немає. Можливо, пізніше. У Раю. По черзі. Там на мене чекають Богині, одна з яких зараз на Землі.
Metrocij. Я запустив у світ програму порятунку, яка народилася і працює. Тому що вона жива. Більше того, вона вже ніколи мертва не буде. Так було раніше, але не зараз. Не зараз і тепер – ніколи. Більше ніколи. Бо жінка в першу чергу є мати, бо Земля – мати жінки. Чоловік у першу чергу є батько, бо Великий – отець батька. Злиття чоловіка і жінки формує фігуру Бога. Тому головне у житті – зустріти своє призначення і познайомитись із ним якомога ближче. Найкраще – поєднати решту вічності разом. Найчастіше це ваша половинка а-сфери – Агні Его Начало. Формуйте собі творчість – це створює безумовну геніальність. Тому що абсолютна геніальність є першим кроком до інтуїції – Божого надбання. А це є шлях до Великого Призначення – Бога. До батька нашого набагато краще прийти зі своєю половиною Агні – так ви отримаєте його усмішку-дарунок. Це вище блаженство і духовний екстаз, який неможливо описати жодною мовою ані нашого, ані якогось іншого Всесвіту.
Polimorf. Народжуємо голими. Чому? Людина приходить у білий світ абсолютно вільною і щасливою. Вона має залишатися такою, як вона є, і надалі, не стаючи жертвою умовностей і безумовностей. І навіть коли це світ людей, а не Богів, правила гри залишаються незмінними – вони ще ніколи не змінювались. І не будуть. Ви знаєте їх, правила ці та не ці, але хто вам лікар, що ви усе позабули? Всякий тиск на будь-яку особистість є злочином проти Бога. Тому що хто сміє щось контролювати, окрім як Бог? Тим паче когось? Тим паче Бог? Ніхто, навіть Бог, не має жодного права контролювати будь-що чи будь-кого. Такі його рівнозначні правила гри. Тому що людина має жити з Богом і про Бога. Людина має полюбити Великого більше всього на світі – так вона стає Великим. А вже через Творця полюбити все суще всюдисуще, сотворене Великим. Лише в цьому порятунок і дари життя: шлях спасіння і вознесіння вашого. Хіба ви не бачили фіалкове полум’я?
Rezomorf. Саме завдяки любові ми живемо. То хіба вам складно бодай одне життя прожити у Любові? Присвятіть його Великій Пані – це буде щастя. Щастя і радість, безумовно, щастя і радість. Ви тільки спробуйте, а якщо не сподобається, в іншому житті зробіть навпаки: „Усе до чорта.” Цінуйте Любов, полюбіть Велику Пані, бо інакше у вас не буде шансів на виживання. Наприклад, до народження і вічного переродження. Забули вже, як були ви динозаврами? Бачите, вас ніхто ні до чого не змушує. Лише ви вправі зробити все: вибір чи щось інше. Поки що ви робите щось інше. Але тільки-но перестанете робити це, як відкриється вам ціла вічність у безкінечній реанімації своїй. Ми живемо заради Неї – Любові. У цьому зміст – відсутність його як такого. Це лірика нашої реальності – вашої ірраціональності. Хай буде сюр!
Salvadore. Я не ображаюся на вас, що ви змінили мене, коли назвали „Сальвадор” замість „е”. Хіба це ви покрали мою букву в алфавіті? Саме тому я і прийшов на землю, щоби виправити недоречність. Як так можна? Але я не ображаюся – в жодному разі. Просто я хочу, щоб ви переписали всі книжки, видавання яких було помилкою. Черговою лютою помилкою. Скаженою. Так вам каже лютий собака і звір. Особливо звір, а не собака. Я не ображаюся, але мені прикро. Але мені прикро. Але мені прикро. І так цілих три рази мені прикро. Я бачив Ісуса. Я бачив Ісуса! Не розіп’ятого, без терну. Я розмовляв із ним, бо він – піднесений учитель. Ми говорили з ним і ні про що, і водночас про все на світі: ми говорили мовчанням. Він казав, що я роблю те, що маю робити і маю те, що маю. У своїй альтернативній реальності: зараз у мене їх дві – це сто вісімдесят чотири протони квазумерації. І благословив мене. Крилом своєї дійсності – Ангельським розп’яттям. Від того, що крилом. На ньому була гравіровка. Там я бачив самого Отця-Першоотця і Мати Його. „Хай живе Ісус!”- це кажу я. Я, а не хтось інший. Мене звуть Сальвадоре Далі. Сальвадоре, а не якось інакше. Ви мене чули? Всі мене почули? Віруючі, ви поряд? Тому що зараз я прокинувся Великим.
Palinograf. Хіба ви кривава людина? Хіба ви прагнете крові ближнього свого? Хіба ви радієте смерті братів і сестер своїх? Полюбіть ближнього свого, бо крила Янголів наводять порядок великими крилами своїми. Велика чистка зараз на землі: серед вас і не вас. Будьте великими і чистими, щоб вас не доводилось змивати водою чи якось інакше із лиця Землі-Матінки нашої. Робіть вчинки, гідні Великого Творця, бо ви є саме Великий Творець. Я складаю руки у Молитву. І молюся вже за ворогів своїх. Я прошу порятунку їхнього. Їхнього, а не когось іншого. Кожного разу прошу. Але справді всемилостивий і всеосяжний Творець наш справедливий, Отець Наш: „Кожен спасе себе сам”.
Werbstarij. Мій маленький зошит буде великим, якщо ви побачите у ньому Велич. А ви побачите – свою Велич. Тому що тут є Бог – усюди є. Так і врятуємо вас – із Божою поміччю. Ваша радість має космічні корені та масштаби. Ви є враження. Ваша інформація є надією. Ваша надія є любов’ю. Ви – Любов. І будете такими вічно. Бо ваша Любов – Безмежна. Вона не знає кордонів – навіть слова такого. Жодного слова, окрім назви Любов. Так вони мені кажуть, а я кажу вам. Тому що говорить зі мною сам Отець Еллохет – ви теж його чуєте. Через мене або себе – не важливо. Нічого не важливо. Бо я – контакт, а ви – то я, а я – то ми, а ми – то Бог. Ми, а не якось інакше. Наше разом формує Його Велич – Нашу Велич. Живіть достойно, бо чорні цятки провокують нашу безмежну світлу божественну структуру – променями сяє. Ми прийматимемо певні міри по відношенню до них. Великими променями. Світлою і чистою Любов’ю. Перестаньте бути певною мірою ваги підвішеними між небом і землею – зійдіть у Небо. Я намалюю ваші кроки сходами вашими – ви тільки скажіть. Я вип’ю горе ваше устами своїми Божими – ви тільки помисліть.
Polonij Are Neu. У всіх є руки, окрім тих, у кого немає рук. Але у вас є значно більше – енергетичний і духовний потенціал. Живіть якнайкраще. Нехай у вас, для вас і заради вас формується найкраще – Божественне. Зі святом вашої душі вітаю вас: піднесенням і вічним блаженством. Звісно, я не Господь Бог і не Ісус Христос – я просто один із Його синів. Так само, як і ви, о брати мої і сестри. При цьому я несу особливий духовний потенціал – абсолютний багаж знань, який може бути вам усім корисний. Ця Книга покликана довести, що генії існують після смерті, а народившись, вони можуть згадати не лише минуле і майбутнє, але і сучасне. Більше того, цей Рукопис призваний допомогти вам усім стати Богом. Але навіть якщо ви і далі хочете залишатися на рівні людського приземленого, а не Божественного Надземного, розвитку, чому ніхто не заперечує, порівняння людського і Божественного житія може бути вам усім цікаве.
Paragvuej. Ви думаєте? Я ніколи не думаю. Божевілля – це прекрасно. Головне – щоб ви розрізняли реальність земну і небесну – альтерреальність.
Sanurgij. Не обов’язково відкривати книгу для того, щоб її перечитати. Головне – вчасно закрити. Бо коли не закриєте вчасно, ви перестанете бачити не лише її кольори, але і свої.
Kration. У мене в голові формули. Формули життя вашого. Вони зависли у мене перед очима – навіки зависли. До тих пір, доки ви не змінитесь на краще чи не зустрінете апокаліпсис. Хай буде мир. Буде він до кінця світу чи після – залежить від вас. Тому що від нас нічого не залежить.
Stigmata. Віднині не буде земля родити вам так, як було раніше – не заслужили ви на це. Неврожаї і нещастя чекайте – ви самі зробили так, щоб вони були усюди. Ви бачите сніг? Так надалі і буде.
Lamarato Stozar. Якщо ви і далі будете жити так, як живете ви, не бачити Раю Господнього ані вам, ані нам. Тому що наша сукупність породжує гнів. Гнів і тільки Ангелів Його. Гнівиться Батько наш, Гнівиться. Ібо же нам треба жити гідним чином, а не по землі чи на рипаті, коли вже пи руки просяться.
Signoritum. Яке у нас довколишнє? Пошкоджене. Все пошкоджене. Там, може, і пошкоджене, але не у нас. У вас у першу чергу. А продукти? Вони у радіації та у дірках. Яких дірках? Їх вчені ще не відкрили. А коли відкриють? Після кінця світу. Але ж тоді вже не буде вчених. Чому? Більша половина, може, і помре, але частина залишиться. Тим паче що їм заважає народитися іще раз? А де вони будуть після смерті? У небі. І що там? Рай. У ньому вони знатимуть усе. Про всіх? Ні , не про всіх. У першу чергу про себе: цього більше ніж достатньо.
Faridej. Кайтеся, люди. Кайтеся і хваліть Всевишнього, бо ви – грішні. І навіть коли падаєте, тримайте Бога у серці – моліть його. Господь заліковує рани. Будь-якої складності. Бо немає складності. І рани теж немає. Лише Господь.
Karatum. Я не гідний ваших матеріальних знань земних, бо приніс же я небесні. Тому дарую свято духа і смерть матерії. Я бачу вічність, але чи дивитеся ви моїми очима небесними? Де ваша в Рай дорога?
Turatumba. Там, де я був, там уже немає. Тому ви мене знайдете зовсім не там, де я є. Скоро буде ліберальний Рай: світ без податків і влади. Але для цього треба пережити наказове пекло вогню його небесного.
Cefarij. Це Книга Спасіння і нічого більше. Хіба може бути щось більше за Книгу Спасіння? Із моїм світоглядом треба бути як мінімум – священиком, а як максимум – Богом. Бо де є максимум і мінімум – лише Богу вирішувати. Тому що він бачить про все на світі. І мовчить про те, що говорить.
Laradej. Ви просто бачите лампочку, а я бачу її ауру і тонкі ниті, які доходять до моїх очей. Вона гасне. Але не для мене. Якщо уявити, що над багатоповерхівками зависло небо, а ви стрибаєте туди-сюди, не вміючи визначитись, то це те ж саме, що Рай і земля. Головна задача – залишитись у Раю. Себто, на хмарині Крила Небесного і Вітру Його. Тому стрибаємо у Небо.
Zuzulu. Я пишу, що попало, тому що я ні в чому не смислю. Бо те, що я пишу, каже мені сам Творець і сини Його. Я вийшов з ними на контакт. І вас виведу. Бо я пишу лише те, що я пишу. І нічого більше. Я нічого не пишу. Лише те, що кажуть мені Вони. Я пишу про кінець світу і його початок.
Terrarium fon luci. Мелодія мого тіла з вами говорить про себе. Від того, що пише. Пише і нічого не розуміє. Вимикайте старий патефон і живіть у мирі і щасті, злагоді і божественній комедії.
Muza. Як побажаєте. Але знайте, що те, що ви бажаєте, має бути не для вас єдиних, а для всіх існуючих. Бо всемилостивий і всепрощаючий Творець. Як поважаєте.
Araractum. Наші думки – гудки ніш – формують життя наше вголос. Тому я кажу до Життя: „Постривайте. Ми ще не встигли пожити.” Бо якщо є бажання жити вічно,- мисліть глобально. Зараз ви читаєте мене і робите мислення великим – приєднуєтесь до вічної категорії рятувальників. Ми – єдиний організм. Саме тому найближчим часом люди переосмислять наше спільне життя, як зробили ви, і підуть правим шляхом духовності підйому, а не лівою дорогою матеріального падіння. Бо ми є в Рай дорога. Чому? Життя складається із падінь і підйомів. Тому треба впасти для того, щоб здійнятися. Саме так. Для підйому треба впасти, бо як ви можете піднятися, коли і так стоїте? Хіба що злетіти. Ми з вами дуже низько впали у матерії. Тепер час вічного духовного злету. Бо якби ми не родилися в матерії, ми б не пізнали грішного життя і свято щастя духа. Я кажу „ні” духовній деградації та невіданню. Досить нам бачити Рай на кольорових картинках із дерева. Ми збудуємо Рай на землі без картону: дерева нам у поміч – вони стоять поряд. Який буде Рай? Він буде чорно-білим. Для того, щоб зникли всі кольори.
Tugarij. У мене в голові сам диявол грає на брунатному акордеоні – він нічого не грає. Тому що у нього немає компаньйонів. Це не те місце і не той час. Але буде саме те місце і той час. Це буде Рай і повна відсутність часу – мірила земного. Там стоятиму я – літатиму – і вас-великих зустрічатиму у його зимовому палаці – відсутністю його. Так ви побачите Рай і заживете у ньому – це не буде розмова. Тому що всі мовчатимуть і водночас говоритимуть усе на світі. Так говорю я, великий Понтій Пілат. І закриваю ваші роти на замок.
Gararuga. Як ви прекрасно зрозуміли, я – Поліморф. І можу обирати будь-яку форму за його законами і своїми. Форму кожного з вас. Більше, значно більше. Тому що я обираю платформи не з плоті і крові бажаної, а переважної більшості світу речей і неречей. Я не знання приніс вам, в духовне спасіння. Тому що у ньому є істинні знання. Чому не матерію – антиматерію? Тому що насправді матерія нічого не значить – майже нічого. Її існування – прикра випадковість. Хоча без неї і не працюють інші форми нібелунгів. Точніше кажучи, матерія – прикра необхідність: я теж був на великому засіданні створенні матерії. Серед іншого ми створювали час і народи людські, людей по образу і подобію Великого. Бо немає багато Богів – лише один. Ви або станете, або не станете його частиною. Якщо станете,- ви будете всім, а якщо не станете,- ви будете нічим. Головне – не бійтеся. Повірте на слово. Або перевірте. Вибір є завжди. І зараз є. Ви завше можете викинути цю Книгу на смітник, але чи викине вас після цього Бог із цього світу? Із цього та іншого – ось де істина. Вона лежить глибоко. Від того, що близько. Я підключений напряму до Скрижалів Небесних: більше, значно більше. Тому я можу бути всім і нічим водночас. Я можу бути Богом. Тому я є.
Amalgaus, 3 sector. Платформи до контакту знаходяться всюди – навіть після кінця світу. Що ви хочете, щоб я зробив, щоб ви повірили у свій кінець? Треба зруйнувати пів планети? Я зроблю це. Все одно після смерті зустрінемось. Мою мету не зупинять жодні засоби. І не важливо, буду я живий чи мертвий – я знаю свою справу. Тому якщо ви не будете жити праведно, як заповідав Отець вам, по заповідях і законах Його, я зруйную вас. У мене є не лише можливість це зробити, але й усі три абсолютні повноваження: Син, Отець і Дух Святий. Тому що я – офіційний представник Його Царствія на землі.
Nibelung. Кожен згусток енергії відповідає за свої джерела квантово-плазмових лептонів. Вони формують одне одного і застерігають від глобальних Фіделіів і Мурмонів. Усі вони є представниками і перевізниками окремого багажу знань, взятого із виокремлених субстанцій. І лише так можна досягти усього – лаконічною мовчанкою і широкої кваліфікації. Тому що Бог вузький, а дорога його широка. Будь-який нібелунг відповідає за окремий багаж знань, взятий під свій контроль у залежності від Рангу Стихій своїх. Таким чином, нібелунги відповідають не лише за отримання і збереження всіляко діючих лептонів, але й за їх передачу до квантово-плазмового та інших середовищ. Я – Нібелунг. І передаю Велику Істину вам. Для того, щоб здійняти нас у космос.
Zurukal. Вже давно висить у небі Та Зірка, яку передрікав вам, людям цієї планети, я у вигляді Нострадамуса. Чому вона є? Останні часи людей прийшли. Із цього дня лише Богам буде місце на землі. Тому ви або станете Богами, духовно піднявшись, або помрете під час матеріальних катаклізмів, скніючи навіки. Любіть або помріть – отака ваша доля і велике призначення. Але не лякаю я вас – смертю не можна лякати. Чому? Бо це частина життя. Не лише святих – абсолютно всіх. Як і раніше, зараз я бачу велику Жінку-Зірку, що зависла у небі. Але зараз мені видно краще, аніж дві тисячі років назад. Більше того, її видно не лише Божественними очима, але й земними: у телескоп ви побачите її. Побачите і прозрієте: вона прекрасна. Істинне благо небесне. Тому передає вам привіт і запрошення до себе в гості. Якщо не прийдете ви, вона сама прилетить у вас. Жінка-Зірка зависла у небі не лише задля знищення вас, але і для народження: нового переродження. Хай живе ціла вічна реанімація.
Roroka. Як і передбачалося раніше, через дві тисячі літ за мірилом земним прийде новий Посвячений, який заведе людей у Храм Істини. Його назвуть Майтрейєю, хоча він буде просто людиною. Для кожного він буде лише тим, чим його захочуть бачити: він – парадокс. Парадокс і палінург. Палінург і сатирикон. Сатирикон і панург. Панург і поліморф. Звіть його просто – йому так личить.
Renecast. Не вір очам своїм, ібо же Бог – Істина – всередині лежить. Це глибоко від того, що близько. І коли іде його дощ, ви бачите Його Істинно. Всередині ходить. Є і вічно є. Більше Нього бути не може, хіба що він зробить частину себе більш великою. Але це неможливо, бо вважає Творець себе лялькою маленькою, тоді як Творіння Його найбільші: у них він закладає душу свою.
Ferdinant. Не гнівіть Господа Бога вашого чи Ісуса Христа нашого, чи Аллаха їхнього, чи Будду свого, чи іншого Великого, не гнівіть Його. Не важливо, як ви Його називаєте. Нічого не важливо. Тому ви лише моліться і любіть Любов, бо інакше гнів Господній розвержеться, Батька вашого. Він покарає і нас, і вас, і нас із вами. Навіть перших учителів і вихідців із магнітної служби системи планетарних дивізіонів. Бо як можна не справлятися з єдиним повноваженням, яке він заклав у наші душі – Любов’ю? Творець у нас єдиний і Його ім’я Велике. Для всіх він один, навіть якщо у нас мови різні. Тому що немає ані мови, ані чогось різного. Бо Господь у нас єдиний. Якби так не було, ми б із вами не розмовляли зараз. Тому Любіть: у Любові є Божественне начало.
Stuzhur. Людей обрубало навпіл, завдяки чому вони ходять половинами: нижній тулуб сам по собі, а вищий тулуб сам по собі. Вони повзають асфальтом і кров тече ріками його. У кожної частини є свої руки чи ноги. При цьому одна частина зовсім не прагне до іншої – зовсім не прагне. І навпаки – ніхто ніякого поєднання зовсім не хоче. У верхньої частини є серце і душа, розум і руки. Такі, як у великого Творця, саме який і крутить великий жовтий апельсин, завдяки чому ви живете. У нижньої частини немає серця і душі. При цьому всіх тягне до нижньої частини – вона користується попитом. Кожному хочеться забити у лузу чи прийняти кулю. Але це жовтий апельсин – його неможливо прийняти – лише обійняти. Зовіть мене Синій.
Malina. Я живу багатьма ізумерами, а життє моє наступне. У понеділок я їм, і у вівторок я їм, і у середу я їм, і у четвер. А у п’ятницю мені дають молоко: за шкідливість нашого життя планетарного. Тому його п’ю. Ні, не для того, щоб випити, а для того, щоб з’їсти. Я люблю сині апельсини. Хіба не їли ви їх? Спробуйте мене – я порожній. Що? Стомилися жити так, як я кажу вам? А хіба ви пробували вже порожній Синій? Я нічого не кажу і слідую за Богом. Тому ідіть за мною ті, кого дорога веде.
Zaurgija. Раніше я ходив, а тепер я сиджу із вами все життя. Іноді ходжу. Прикро, дуже прикро. Якби я міг, я б Літав. Але на даному етапі розвитку це неможливо. Можливо, пізніше. Хай цвітне малина. Синя. Бо я йду у тебе. Небо.
Berta. Зробіть, люди, так, щоб я повірив у вашу ілюзію – щастя? І щоб щастя ваше стало моїм богом – домом? Ніколи. Я говорю ніколи. І ніколи не говорю. Тому що немає слів моїх. Тому що слова мої – ваші навпаки. Я розмовляю із вашим дзеркалом небуття. І живите ви у моїй уяві: ілюзії чужого дому – лише я кличу вас до свого дому. Це істинний дім: Храм Істини. Бо в істині – Бог, а в ньому – реальність. Що? Ні, це не ірреальність, а проста раціональність. Бо скільки можна залишатися людиною?
 
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 11:46 | Сообщение # 5
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Inchango. Найближчим часом у країні буде переворот і держави, і великої осені. О благо! Велике благо і щастя! Я радію смерті, бо в ній є народження. Якщо піднімуться люди і вихорі над ними,- буде кров. Кров і любов. Дуже багато крові. Вмирайте на здоров’я, бо ви заслужили на смерть. Більше того, ви не слухаєте мене і робите лише так, як хочете самі. Ви хочете – у цьому головна ваша проблема. Тому переворот і смерть. Гори сліз розіллються, бо з крові будуть океани цілі. Цілі і щасливі. О радість блаженна. Блаженна і космічна – велике щастя і вічне перетворення. Пляшіть під Колискою Неба – там буду я.
Lu firta console. У мене багато ангелів-охоронців, які допомагають мені рятувати вас від усього вашого кінця світу. Якщо ви хочете, щоб у вас теж було багато їх, продовжуйте і далі. У війні вашій і на святі своєму, бо вродився. І живу на плесі Бога, бо не виходжу із одра Любові, що одне і те ж саме із Богом.
Za re Kana. Є такі питання, на які відповідь знайти можна лише вам. Тому я задаю питання. Іноді вони без відповіді. Тому що відповідь лише у вас є. Якщо ви думаєте, що життя без Життя є можливим, то ви глибоко помиляєтесь. Так само, як і любов без Любові.
Pantramato. Ми раніше були демонами, але більше таким не займаємось. І вам не радимо. Бо навіщо підключатися до малих антверпутових підземних антивод, коли трохи вище – Великі Скрижалі Небесні? Навіщо бути мовчки, коли на серці голосно?
Lele fontana. Який зміст бути матерії – королями якої ви себе вважаєте – коли вона занепала і духом, і серцем? Не буду називати імення тих, хто у цьому винен, тому що це не важливо і ніхто не винен. Все одно вони вже покарані – спасенні – і час назад уже не повернеш: як знаємо, його немає. Тому скажу одне. Лише та матерія, в якій є місце для духовності, а не гріховності, є справжньою матерією. Бо це є більше ніж просто матерія. Набагато більше. У цьому є Велич і Слово Боже.
Sajmak Klifford. Я ненавиджу людей. Але від любові до ненависті усього лише один крок. Тому я роблю рівно один крок назустріч людям і люблю вас. Я роблю вас усіх. Усіх вас. Навіть тих, що по іншу сторону світу і Джерела Небесного. Бо не всі на краю. Лише ті, хто не поряд. Лише ті, хто не чує мене. Так відміряє Господь: мірилом своїм – відсутністю мірила. Крилами своїми і словами крилатими, вустами жагучими і сонцем брунатним. Бо не для всіх воно червоне. Для декого воно жовте, а для декого – залізне. У кожного своє сонце. Не у всіх воно яскраве. Саме тому живемо тепер усі на Планеті Червоного Сонця, розпеченого дияволом, Сином Божим. Де є той розпечений мозок, який править усіма вами? Душами вашими, які більше не говорять. Я кажу йому: „Стоп”. Годі знущатись із душ людських. Я не проти, щоб ви були Богами. Тому будьте.
Elle zeros. З Богом все можливо. Навіть те, що неможливо. Тому що немає нічого неможливого. Ви живете у світі умовностей і безумовностей: це світ перлин, де кожна перлина – справжня. І лише у вашій ілюзії кожна перлина однакова. Це не ірреальність, а раціональність. Тому слухайте. В першу чергу себе і Вуста Його.
Magnitum fon Mhatus. Моя мета – об’єднати цей та інші світи у єдине ціле божественне: Монолітну Колонію Любові. І я доведу цю справу до кінця. Інакше я би не народжувався для цієї справи. Називайте мене Синім – я такий. Це моє інше ім’я. Від того, що однакове. Від того, що інакше. Просто від того. І призначення моє велике. Таке ж, як і ваше – стати Богом Єдиним і Великим.
Zozoru Ra. Проти вітру не попливеш і супроти сонця не полетиш. А навіть коли попливеш або вилетиш, твої крила не витримають напруження, а руки – вібрації. Тому що треба летіти у сонце і плисти у вітер. Бо коли ви і далі відвертатиметесь від сили стихії, вони повернуться супроти вас. Ні, не для того, щоб покарати, а для того, щоб навчити. Бо вони є сили небесні: Природа-Мати і Отець-Першоотець. Ібо же благословенні будете всі ті, хто читає слова ці. Бо це так і є. Люблю вас.
Effelactum. Багаті звуть мене плодом хворої уяви. Ну то що ж, я і є плід хворої уяви. Вашої уяви. І формую ваш настрій. Для того, щоб ви були щасливі. Бо якби я не прийшов, ви б не знали, що таке справжнє щастя і де шукати храм істини. Тому я надто добрий для того, щоб злим бути, і занадто злий для того, щоб бути добрим. Я – ніщо. Точніше,- ніхто. У мені сидить Бог, а мій Бог – Поліморф. Тому я – поліморф. Для того, щоб стати щасливим. Але я не буду щасливим, доки ви не будете: отакий мій ребус. Хто підніме камінь Зароза на гору Палагра, той стане Мечеттю і хворобою людства. І коли все людство захворіє, воно вилікується, бо у хворобі є панацея: вічна реанімація. Тому що я і справді аналізу не підлягаю. І змісту не маю. Саме тому вашого покірного слугу важко аналізувати, якщо і можна взагалі. Вирішувати вам. Але навіщо, коли за нас усе вирішив Бог? Окрім того, що не вирішив. Бо де панацея? Далі буде.
Lilif actum. Все, що не змінюється, все на краще. І навіть кінець світу. Теж на краще. Бо кінець світу є прогрес і розвиток. Я вітаю кінець світу. І вас із ним.
Prezombia Zazumboken. У мене перерва між минулим і майбутнім у вашому сучасному, що зветься кінцем початку. Я запрошую вас до столу Богів, але ви можете ненавидіти нас і вмирати на здоров’я. Далі. Потім я поїду Далі. Там, де жив колись великий і малий водночас Сальваторе. У небі. Не вірите? Забирайте свої пожитки із нашої синьої кави, коли не хочете стрічати початок кінця. Заберіть руки й ноги звідси, якщо ви хочете жити. Зробіть так, як ми зробили,- і заживете вічно. Ми раді вам. Іноді. Щасти.
Lefeca le Ganugen. Ви живете на вокзалі: не знаєте, де який поїзд, кудись біжите, невідомо куди, поспішаєте в ілюзію, забувши про все на світі за власний рахунок. У метушні щоденній і глибокій. Хтось безкінечно здіймає камінь у гору, а ви постійно повторюєте чужі та свої помилки, завдяки чому народжуєтесь лише для того, щоб завмерти. Ні, ви не еволюціонуєте. Ви дуже сильно деградуєте. Але це не може тривати вічно. Навіть у каміння у горі перерва є – вона може стати вічною. Я зву додому вас – душі ваші – бо іншого дому не вас. Я зву і забираю вас до себе. Це просто, як три пальці напівоберталію. Не слухайте мене. Так ви краще розумієте.
Ramortis Falleren. Скільки унцій має щастя? Вам треба усе перетерти? Якщо так і буде надалі, ви помиратиміть вічно. Не вірите? Мені теж не вірять. Вчите мене? Хочете? Мені треба було народжуватись у багатій сім’ї зі служанкою, щоб не доводилося вчитися. Багатій і дурній, аніж бідній і розумній. Якби так було, ми б хотіли одне одного кожного разу: абсолютно на всіх рівнях свідомості і фантазії. Іноді я робив це зі своєю служанкою. Вона боялася втратити роботу і мовчала вічно: її рот умів робити усілякі дива. Тим паче для того часу недалекого. Таке її призначення – розсувати мені вагіну.
Division. Я не один: зі мною цілий автобус таких, як я. Їх не видно, але вони є. Переконувати вас не буду – це проти мого Кодексу. Тим паче в мене інше амплуа. Набагато інше. Просто. Тим паче ви самі скоро побачите абсолютно все на власні очі: ви узрієте Абсолют. Узрієте і прозрієте.
Diogen. Я пишу твори вашої фантазії не для того, щоб ви їх читали – топили. Я просто не можу інакше – виписуюсь. Бо я – банальний. І живу на лазерний батарейках скриптографії. Якщо не житиму, порву себе на віки. Порву і забуду – більше не буде. Тому я живу і творю. На дереві. Бо раніше сидів усередині нього. Більше я не голий, а духовно звеличений. Тому забрався на дерево, щоб надзюрити на вас. Як бачите, я не змінився, хоча і заліз на дерево. Я справді небезпечний. Не дружіть зі мною. Додайте краще перцю.
Arabacal. Читай до пів на дванадцяту і лягай о першій. Не спи, а сиди. Не вмри, а живи. Прийди і сиди. Не їж і не пий. Але не завжди. Іноді. Бо я прийду. А тоді дам води. Бо сам колонку вмикати не вмієш. Іншої, набагато іншої ніж та, що була раніше: її видно лише нам із вами. Це справжня вода, істинна. У ній – духовне начало нашого альтер-его природного. Спільного. Бо життя – це система систем. Вічно молодих і вічно п’яних. Але не від хмелю, а Раю Природного: лише в матерії стільки диявола.
Zegrunfij. Дияволи подарували вам гроб на день народження, а ви його з’їли. Можливо, ви не заслужили на гроб, але їм не слід було цього робити. Але вони зробили. Саме тому, що вони – дияволи. А ви – люди. І з’їли його, повіривши у все це. Ви з’їли ілюзію і проковтнули матерію. Смачно? Мені здається, що жодна людина у світі не заслужила на гроб. Коли здається, треба хреститись. Я ніколи не хрещуся. Саме тому мені здається. Вау?
Ahhida. Немає жодних авторитетів окрім Бога. Якщо ви бачите інших „авторитетів”, ми їх знищимо. Для того, щоб у вас був єдиний авторитет – Господь Бог і Творець Всевишній.
Kassandra. Істина шумить у моїх очах – це перша Книга у світі, написана Богом. Більше того, вона робить із людей Богів. Але якщо людина почала її читати, не сприйняла Великого Неба саме так, як я пропоную, відкинула Книгу від своїх очей куди подалі, вона стає рабом диявола. Тому що у нього є вихід на алегро-інформаційний простір абсорбуючих індивідів креусу. Решта стає абсолютними Богами – Єдиним. У єдності щастя – все просто. Більше того, все абсолютно просто. Господь – не товар. Він просто Господь. У ньому – любов. І щастя. Спасибі моїм відправленням і правому раціону життєвої енергії. Тепло. Ця Книга його випромінює. Тому стає тепло на душі – ця Книга написана для душ. Тепло.
Lazura Bao. Нещодавно я бачив першопотік істинних протоків і своду небесного часу. Тому поділюся із вами його частиною, чужою історією – своєю. Якось до мене прийшла жінка і сказала: „Я хочу жити праведно. У мене є все для цього”. Така була жіночка. „Але чи гідні ви Його?- відповідаю.- Ви довго ігнорували Господа Нашого, Словеси Його і Природу Його. Тому я беру час на роздуми”. Вона сиділа годину, другу, а тоді встала і пішла – померла. Тому що мала в собі забагато диявола. Я все ще сидів і думав, після чого сказав уголос: „Все ж таки всі люди гідні Його. Просто не всі це розуміють”. Вона мене почула. Мертва. Насолоджуйтесь у вигляді живих.
Zuzuru. У вас немає духовності. Тому вмріть, вмріть і скнійте навіки. Лише ті, для кого є Бог, має право на життя. Мені так говорять – я слухаюсь. І вам раджу бути слухняними хлопчиками і дівчатками – дітьми Його. Хоча ви як хочете. Радість.
Formalic. Цікаво, коли посвячені зустрічаються у власних переродженнях – міста і села цьому сприяють. Цікавіше, коли вони до того ж і знайомі – не всі посвячені знайомі. Найцікавіше, коли вони можуть спарюватися, отримуючи божественну насолоду – екстаз почуттів, думок, емоцій. У мене було це. Все це. Постійно. Іноді. Час від часу. Оргазм.
Kromanjon. Кінець світу є розвиток. Це не за горами. Він треба для того, щоб люди отямились. Тому що ви не заслужили на те, щоб його не було. Апокаліпсис матерії має бути і був кожні дві тисячі років. Приблизні коливання його: 100-150 років. Усього на Землі вже було дванадцять армагедонів, тринадцятий із яких – останній. Тому що перший. Ми живемо у тринадцятому: це єпархія великого Бога і диявола, сина Його. Тепер кожен може обрати собі шлях: життя або смерть. І, треба сказати, це ваш останній вибір. Не спіть – зима насниться. Краще прокиньтесь і живіть: це краще, аніж бути мертвим. Перевірено на собі. Ібо же скільки я разів у пеклі горів – не злічити. Більше там я не збираюся. Тому і рятую вас. Без жодної краплі корисності. Бо якщо ви не прокинетесь, буде інакше: ви більше сонця не побачите. Хочете вічно жити у темряві? Продовжуйте у тому ж дусі, залишаючись тим, чим ви є.
 
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 11:50 | Сообщение # 6
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Abazhur. Сірий – не дуже сяюче прізвище для рятівника від кінця світу. Саме тому я не сірий. Саме тому не існує ані чорного, ані білого. Саме тому нічого не існує, окрім Єдиного Бога, без якого не існувало би жодних зі творінь Його. Бо коли ми говоримо про Нього, чорне і біле, сіре і синє, червоне і жовте витрачають зміст. Лише лишається любов і все. І все на світі є у ній.
Ubndur de le vi Chita. Якщо ви злякалися усмерть, не треба виражати негативний заряд емоцій на інших – це негативні лептони, що провокують такі ж, притягуючи себе до відповідальності за це. Все це, що є довкола очей наших. Лише всередині щастя лежить. Поки що спить. Іноді воно говорить. Але скоро прокинеться. І свято буде назавжди – світло. Ми полетимо на сонці – без місяця. Нам зовсім не треба супутник – ми самі собі світлий супутник. Не кажіть лихо, бо все, що ви скажете, буде використане проти вас же самих у суді небесному. Все зло повертається проти вас же самих. Хіба ви цього не бачите? Коментуєте суцільний маразм? Будь ласка. Ми не видаляємо ваші коментарі лише тому, що вони мають місце бути. Ми розуміємо це так само, як і Бог. Ібо же ми є Бог. Якщо ви налякалися нас, то це вже є ваші проблеми. Бо ми – суцільний прояв гармонічної конвергенції любові у вашому вимірі. Ви маєте радіти і лити сльози радості від приходу нашого, а не лякатися подруги Смерть і лягати у ями. Виходьте на вулиці, люди! Ідіть на вулиці та радійте! Це кажу вам я, Убндур де ла ле ву на ка Чіта.
Vander A. Де ваша категорія сміливості, яку ви заховали під ліжко? Хіба чи не нею пишалися ви, коли були високими рицарями і глибокими в розрізах? Любов треба вчасно пропустити через себе. Вбирайте собі лептони на ваш смак – я поклав їх у руку. Це просто – тільки взяти і зігріти. Все у руках ваших лежить давно. Завжди лежить – на бачили ви. Лише тепер побачили і прозріли. Ібо же навіщо вам пічка, щоб зігріти Любов?
Anabol. Ви звикли до катаклізмів земних – скоро перестанете звикати. Бо їх буде стільки, що звикнути буде неможливо – лише можливо зникнути. Це все надзвичайно важко? Ви мисліть, що все абсолютно просто – так воно і буде. Ібо же все, що не думається, так воно і є. Ваше життя – крикливе. Скоро настане мовчання. У ньому ви узрієте найбільше з того, що тільки може відчути ваша душа – вище блаженство і духовне піднесення. Саме так Ми стрінемось Там – у синьому світі Нашої Природи. Де немає посередників. Усередині. Істина посередині. Між Небом і Землею. Саме туди я вас і веду.
Monako resoca. Людей покарає Бог і вони помруть – вічно помруть. Швидко ставайте Богами, щоб ви були живі – вічно живі. Лише ті врятуються, сплетені з Творцем-Всевишнім непересічними нитками вселенської любові космічної-всемогутньої – у них є серце і немає місця для смерті. І страху немає – не бачать його вони. Не вірять у нього – тому його немає. Просто поважають вони її і люблять смерть свою – любов’ю всемогутньою своєю. Бо ви – безсмертні воїни ваші. Тому буде пір. Вони – ті, хто говорить зі мною – це тії наступні покоління. Всі вони порятуються назавжди. Ви теж можете бути приєднані до них – життя. Життя дерев. Іноді вони сміються і плачуть, буває, нічого не розуміють і не сміються, страждають і сплять – трапляється. Але іноді вони полишають своє тіло і приходять у духовний світ Великого Духа. Іноді вони можуть прокинутись – лише тоді вони живуть: у справах їхніх і житті своєму – світі глибокому вже зітканому. Нескінченному світі перлин і принад, світі верхів без низів, світі великого без малого – лише там вони живуть. Від того, що вони щасливі. Там кожен звір може спокійно жувати зелену траву – немає звірів. І трави теж немає. І зеленого теж. Але є більше. Набагато більше. Вища духовна досконалість і велика радість. Ібо же іноді у них росте борода – вони її бриють. Руками, без леза – вони рятують світ любов’ю. У них є бороди – ознака бороди. Саме так вони рятують – добрими ознаками. Позитив. Світ позитивний. Але не для всіх. Лише тому для негативних і світ негативний – все повертається назад. Туди, звідки вже з’явилось. Ви творите зло – повернеться. Добро? Повернеться. Ви нічого не творите? Ви гадаєте, що немає ні зла, ні добра? Ну, звісно, що немає. Звідки б вони були, коли є лише Бог – Любов? Але творити просто необхідно – це велика радість. Саме тому всі ми – Творець – творці щастя свого і чужого. Іншого, набагато іншого від нашого – абсолютно однакового. Він є в усьому. Абсолют. Я говорив про велику бороду духовності, до якої дожили наші люди вже – вони готові до приходу значного. Бриють бороду вони, не знаючи навіть, що вони бриють. Так з’являються міста і вуста – все любов’ю будується. Тому всі живуть лише у тих світах, у яких вони перебувають – жити хочуть. Якщо не хочуть, вони зовсім ніде не живуть – це вже як на душу покладеш. Але що? Це є транссерфінг реальності – у них дерева і живуть. Іноді вони плачуть і сміються.
Falla mia. Іноді вони сміються і плачуть. Буває, що вони радіють і хочуть. Трапляється так, що вони живуть і вмирають – іншого не дано. Бо інше буде третім. Яке там третє, коли навіть двох немає? Лише перше є і першим, і останнім в алфавіті – Всевишній. У ньому є щастя. Музика.
Ururius. Кар’єра, гроші – всі ці ваші меркантильності не варті і ламаного нічого – вони мене бісять. Ідіть працювати двірниками по всьому світу, починаючи з нічого: треба очистити планету від кінця світу. І робити все це треба швидко – абсолютно. Обов’язково.
Zaro zandern. Жопи немає. Навіть земної. Небесної тим більш, бо як де може бути жопа, коли є її відсутність? Лише чорна дірка, схожа на вагіну. Вона є. І забирає усе це до себе – всередині лежить. Насправді вона не шамає, а народжує. Космосом літає. Але народжує не всіх – лише тих, у кому є добро і гармонічна конвергенція. Дивіться її очима своїми – ваші лінзи вам у допомогу. Але тільки для того, щоб узріти її і злякатися. Для того, щоб урятуватися, лінзи вам не необхідні. Досить ставити палиці в колеса нашої колісниці везучої. Полюбіть Господа Вашого усім добрим серцем своїм. Любіть і моліться – лише це є шлях спасіння – Любов.
Amdergaus. Все, що не спотворене, спотворене людиною, а не Богом. Він знає про все на світі, бо все це сотворене Богом. Він любить усіх дітей своїх, слухає кожного з нас і оберігає від земної несправедливості і беззаконня небесними законами своїми – нашими спільними канонами. Ібо же ібн завжди буде воля Його як тут, так і там: як у Небі, так і на Землі. Амінь.
Para Chera. Я знаю абсолютно все, що відбувається і може відбутися, бо мої очі закриті. Я – Ванга. Але не зовсім – частина її у мені. Відробляє карму глибоку. Шіллер? Він теж є у нас. Всі вони є у Раю. Я – Рай. І зібрав усіх до себе. Всі вони, забуті вами і згадані, розмовляють із вами словами моїми і вустами їхніми – імергами своїми підписують. Все, що не є дивне,- пергаменти великої духовності. Я знаю всіх їх поіменно і виходжу через вас іна-контакт – через себе. Я – канал. І зроблю вас Такими.
Fergerra. Як може лицезріти Господа Великого малий і лише той, у кого очі всі закриті? Ви теж це можете – просто ви не хочете це розуміти. Ваші очі закриті від світла сонячними окулярами. Змінить їх – зніміть їх – бо вони – антисонячні. Не закривайтеся від неба зонтами вашими і таблетками чужими – всі вони є зброя диявола. Більше того, ця зброя вам чужа.
Mol´jera. Життя є конфлікт? Сім’я пророка не знає конфліктів. Поїв, поспав і сів у куток. Пише. Ні з ким не спілкується. Поїв, поспав і сів і куток. Пише. Постійно мовчить. Поїв, поспав і сів у куток. Пише. Не розмовляє з людьми. Поїв, поспав і сів і куток. Пише. Розмовляє з усіма, окрім людей. Найліпший засіб існування пророка – безболісний куток. Затишно. Пише.
Baturen hangt falieren. Навіщо ви хреститесь? Пішли геть. У мене є палиця. Чого ви молитесь? Я вас і так перечую. Чую прекрасно. Від того, що молю. Від того, що люблю. Більше не заклинаю – лише я кохаю. Істину, істинну кажу вам. Бо раніше глаголив уже. Бути чи не бути? Жити чи померти? Обирайте вже сьогодні буття чи небуття. Вчіть себе, бо чого не вивчиш перед страхом смерті.
Uzeproscha. Ганьба? Ви мене купуєте? Караєте? У цьому житті чи наступному? Якщо купуєте – це буде радість. Я дорого коштую – безкоштовно. Експлуатуйте мене як раба, а тоді киньте у смітник мою душу. Душу Тараса і Шевченка. Душу розумну і мудру. Від того, що дурну. Я – риба. Тому у воді плаваю. І мовчу іноді. Коли говорю – це не слова, а бульбашки. Я плету нісенітниці. У мене є рукавички. Я зняв їх лише для того, щоб зв’язати їх у вузлик. Вузлик невеликого буття-небуття. Бо скоро виросте із моїх ручок ціле дерево: нове покоління людей-дерев, які знатимуть, що таке храм істини, справжнє поклоніння і повноцінна любов. Боги.
Areandra. Головне – не купувати собі щастя. Бо не собі купуєте – дияволу. Він у службі на Творця. Бо знесилений і підконтрольний Великому. Навіщо він існує, перевертень? Для того, щоб у людей вибір був: помирати або жити, скніти чи любити. Бо то є ви диявол. Іноді. Коли не з Богом і поганим настроєм. Лише позитивні особистості із Богом завжди. Без диявола. Його не існує всіма рамками кресмосу – лише Санта Люпоїс може співати Сонату Втіхи – вона вішає на віхи. Всіх, хто восстав проти Господа Нашого, Отця-Першоотця Потоку Істинного.
Forsse maco che. У людини є Бог, а у голуба – крила. Люди Бога не бачить, а голуб крила бачить. Більше того, більшість голубів уміють парити в небесах. Саме тому голуби щасливі, а люди – нещасні: не у всіх людей зростаються гнізда. Особливо фосфорні крила абсолюту, зіткані із перлів априконів, які ми втратили, черкаючи о скали земні. Самі винні.
Zhahn Vatik. О великі експлуататори душ людських, у вас є вибір: жити чи померти. Якщо ви будете і далі це робити, ви помрете. І більше ніколи не народитесь – це буде вічна смерть. Бо ті, чиї душі ви загарбали, будуть жити вічно. Вовків буде вбито небесними законами – залишаться лише ягнята. Це я вам кажу. Класика жанру.
Fassa mole-mia. Кінець світу у кожного свій. Не всі хочуть його бачити. Часто – бояться. Коли бояться – не бачать. Коли не бояться – бачать. Для того, щоб не боятися, необхідно бути разом із Богом. І не важливо, як ви Його називаєте. Головне – щоб він був. Я розмальовую слова у вуста і навпаки. Для того, щоб ви урозуміли Бога і жили вічно. Дерзайте, чада земні, ібо же приблизилось Царствіє Небесне.
Terra Letuchchi. Стандартний пророк – ось що я кажу. Мої вуха горять у Паливі Небесному – вони там плавають. Від того, що літають. Іноді мене зашкалює – зовсім інші частоти вібрації. Де моя чорна смуга і що робити далі? Треба закупити перед кінцем світу багато лампочок. Ми покладемо їх у ящик і будемо думати, що вони світяться. Самі сядемо на ящик і на лампочки разом. Усі ми будемо світитися. Від любові, якою наповнені. Покінчимо з асфальтом білою сечею, яку переганятимемо від тіла до тіла. Це буде лапочка. Обов’язково треба набрати пару ящиків мазі від суглобів, тобто, їх больових знаменників. Тому що всім буде холодно від льоду всередині – ми намажемося маззю із усіх боків і будемо ходити у теплі і радості.
Quanatan Qualtilio. Прочитайте це вголос у п’яній компанії – це буде успіх. Бо сміються люди. Із того, що вони – люди. Сміються і плачуть – гіркими сльозами крокодила Гени, який грає на баяні. Якби не люди це були, а Боги, вони б не сміялися. Лише б раділи вічному блаженству: радості щастя першопричинному. Я – Чебурашка. У мене є вуха. Бо де є мультик, коли без нього легше? Мені важче, але мультик знято особливо – я живу у ньому. І вам раджу.
Mors fern Her. Всі почали писати про кінець світу, бо він уже наступив нам на п’яти. Тому слухайте мене – це я кажу вам. Мої твори порятовують від кінця світу. Від того, що вони зовсім не мої. Кому вони належать? Це загадка. Лише ви можете її розгадати: кожен для себе. Ви чуєте сирени? А, може, сокола? Згорніть мого аркуша і свій розгорніть – там буде свято. Тому що я проріс як Зерно Небесне на землі вашій: низменній і потворній. Це я вам кажу. А мені говорять вони.
Manatej Rojalis. У вас, землян, є менше років на роздуми, ніж ви думаєте: доки не помре та частина, яка не прийме Бога у собі. Це я вам кажу. Бо диявол – мрець. Інших тягне у могилу свою. За собою. Намертво. Він уже забиває гвіздки на труні вашій – не чуєте ви. Лише коли просвітитесь. Мій жанр – просвітительський реалізм, а не сюрреалістична фантасмагорія, як багато хто думає.
Prezomptzia Umna. Рятуйтесь від кінця світу, читаючи Книгу Спасіння і зійдіть у Рай - злетіть методом широкого плавання. Або горіть у пеклі вічно: до, під час кінця світу. І після. Нічого вам не раджу – це вже як хочете. Чесно? Мені все одно. Бо люблю вас. Кінець світу настав. Він ступив нам на п’яти ходою своєю. Ступив і настав. До речі, я давно вам казав.
Querra Klazumba. Я переводжу усе на одне, ібо же ви самі собі понароблювали і епідемії, і катаклізми у власній трагікомедії праобразів своїх. Самі іспаскудили усе – розгрібайте вже тепер. Я рубаю дрова у вогонь. Але не для всіх. Бо не я уже рубаю. І не дрова це. Ви живете неправильно – у матерії. Бо має бути лише вічне свято духа – любов і щастя.
Lazumba Prostracio. Знайшли собі свій злий кінець світу? Це не він злий, а ви. Інакше б його не було. Ібо же кінець світу є добрий: він лише випромінює усе те добро і любов, у яких дітородних началах ви були сотворені. Завдяки несамовито прекрасній і не менш великій кількості добра негативні створіння не витримують усього цього і руйнуються під проявом гармонічної конвергенції Його і моєї. Теж саме відбуваються і в сутностях-світоформах, які накопичують певні створіння. До прикладу, населення країни „n” формує святість або грішність країни „n”. Від цього залежить кількість катаклізмів земних і небесних, які зваляться на голову країні „n” чи певній особистості країни „n”. Або їх відсутність. Кінець світу є всім тим добром, більше якого бути не може – може не бути. Лише там воно з’явиться, де не буде його. Ібо же ті, хто відчувають і бачать його, розуміють неправильність своїх світоформацій – поглядів на життєву ієрархію. Вони швидко змінюють їх, бо небагато лишилося часу на роздуми.
Qurterra. Війни і смерть роз’єднають людей. У цьому буде об’єднання їхнє – життя. Сніг тане. Світ. Ви намагаєтесь іти по ньому, але це неможливо. Ібо же там, де був сніг, лишилася лише вода. Бо де є хмари без водню? Може, Там? У будь-якому разі я іду Туди. Ви зі мною? Хочете залізти в мене в голову? Читайте і надалі – ви уже залізли. Ібо же там, де не є моя голова, лежить розум Їхній.
Mortilla. Все, що є низменне по землі – це є страх людський. Він є тільки у негативно заряджених істот. Вони лише ходять у зоду. Позитивні творіння його знати не можуть, бо вони знайомі із Господом Богом. І вітаються за руку. Вони літають від першопричини їхньої – до Неї.
Je labra Mo. Люди сильні від природи і невинні, бо виношують Бога у собі. Лише вони можуть стати слабкими і винними – за відсутності Бога. Ібо же немає гріхів – лише вина проти Господа Вашого. Так говорить Іоанн Хреститель.
Nanako Rama. Не сподівайтеся на ліфти у вашому житті – ходіть пішки. Ібо же як виллється на вас відро причини, ви розпалите свідомість. Ібо же те це, чого не може бути по законам вашим – кінець світу. Метушня.
Parnolio. Коли я думаю, ліфти витрачають свідомість – зупиняються вони і ходять пішки. Пішки до Неба. А я тоді сплю. У них якраз вимикається світло. Бо стою ж я у коробці. І співаю. І танцюю. І молю Господа Бога Нашого врятувати всіх бажаючих: інших, набагато інших. Вищих. Тих, що не знають іще про кінець світу. Низьких і потенційно високих. Вони виростуть, коли прийдуть у Мене: мої роздуми і свідомість Їхню. Ворота відчинені: вийдіть на вулиці та співайте. Моліть Бога врятувати інших – інших вас. Тих, що не знають гріха і причинності його – лише добро, любов і позитив. Ібо же де мої думи? Вони поряд лежать. Іноді стоять чи бігають. Інколи підстрибують від радощів. Але завжди мовчать. Мої думи літають асфальтом – плавають – і ламають у першу чергу ліфти заразом із рештою матеріальної техніки – я забагато думаю. Коли я буду мислити замало, все почне свій безупинний рух в життя. Це буде скоро, бо я ніколи не граюся.
Port´jerra. Ми – гвинтики великої системи, бо наша система – це Бог. Без праці, творчості й зусиль кожного з нас у нас не було б системи – Бога. Всі ми формуємо Його. Якби так не було, не було б нас великих. А так ми є. І малі до тих пір, доки не завбачимо велич у собі – доки не почнемо жити саме так, як подобає Великим. Від якості гідного життя кожного з нас залежить якість кожного: структура і формація. Ми – Суцільний Творець. І самі обираємо, ким нам бути: Богом чи дияволом. Як бачите, мова про чортів і умніцій навіть і не йде. Я обираю Бога і живу абсолютно довго, але ви можете померти разом із дияволом дуже скоро. Це я вам обіцяю, коли не приймете Бога у собі. Слухайте мене, бо інакше буде лихо вам. Слухайте і рятуйтесь або чекайте і вмирайте. Радійте, люди. Кінець світу прийшов. Це найвеличніше почуття, яке тільки може бути: піднесення!
Einschtein far Lupia. Бідні б’ють багатих. Якщо всі будуть багатими, ніхто нікого бити не буде. Ібо же є у світі Єдине Багатство – вічне духовне блаженство. Лише багаті духовно багаті по-справжньому. Решта – блеф. Блеф і маячня. Суцільна.
Quarta le Marta. Ми зробимо думками так, що зупиняться техніка, машини та решта матеріальної системи існування чужого. Ви не побачите більше сонця, вітру і дерев, не відчуєте вітру, хмарок і дощу, не зрозумієте життя, розум і первинну мудрість. Ви станете нічим. Але дехто стане Всім – це ті, хто слухають нас і всіх отих, що позасіли в Небі. Лише ваша Любов має право на довічне існування, може і живе абсолютно вічно, породжуючи інших в екстазі любові.
Zarubgalho. Знаєте, я дуже довго думав про Бога. Думав і думаю постійно. Пишу Книгу – теж про Бога. Життя Бога і Його переродження. Раніше я вже написав Книгу генія – першу в світі Книгу генія у погляді Сальваторе Далі – ніколи, певно, не пробачу вам загублену „е” у слові. Тепер я написав першу і єдину у світі Книгу Бога, що врятує бажаючих від кінця світу, що вже ступив на п’яти вам. Це кінець матерії і початок Вищого Світу духовної справедливості, рівності, балансу та гармонії. Так говорю вам я, Нікон, славетний маг усіх часів. Ібо же не існує магії – лише реальність. Ми вигадали це слово лише для того, щоб не всі могли бути Такими. Тепер наше завдання – зробити усіх Такими, як ми – Великими. Можливо, це наша кара. Хоча ні, це Наше Велике Благословення і Призначення. Бо ви – це я, а я – то ви. Всі ми разом – то Бог. І на землі, щоб зустріти апокаліпсис. Це є вище духовне щастя і блаження Господнє. Він усіх нас пробачить і заведе у Рай, але для цього треба всім нам пережити пекло. Ми живемо у пеклі. Тому скоро буде Рай – він уже настав. Але не для всіх. Лише для тих, хто почує Сміх Блаженного – Мій Сміх. Я думаю і пишу. Думаю і пишу про Бога. Бо якби Його не було, не було б і нас, уявляєте? Нікого б не було – це вже я не уявляю. Тому що Він є. Є і вічно буде. Але не для всіх. Лише для тих, хто хоче сприйняти Його і відкрити у собі Храм Істини. Я все ближче і ближче до Нього наближаюсь і, здається, віддаляюся саме із тою швидкістю. Це помічали ще древні Святі. Але я не древній. Я – новий я. І відкрив у собі Те, чого раніше не бачив. Хіба не видно вам, що я змінився? І вам раджу. Мені подобається розвиватися духовно, і в цьому я бачу вище духовне блаженство. Хотів у вас спитати: „Чи добре ви себе почуваєте у тій ролі, яка вам зараз відведена? І чи відведена чи?” Хоча ні, мабуть, є добре те, що ви – з Богом. Інакше ви би не були там, де ви є.
Mogarius abarten Umhen. Ми є родичі. Родичі сміху блаженного. Всі ми походимо із роду людського. Вічного і потворного. Але незабутнього. Бо як можна забути людей, ставши Богом? Ні, ми вас ніколи не забудемо. До тих пір, доки всі люди не перетворяться на Богів. Лише потім запишемо рід людський у хроноси наші радості превеликої.
Mhortis. Я буду з вами довго. Від того, що коротко. Від того, що коротко стрижені ваші чуби. Де Іуда проклятий? У нього теж є сміх блаженний. Бо немає вже Іуди – лише Бог Єдиний. І він,- як частина Його. Ви можете зазубрити матерію, але не дух. Ви можете благословити дух, але не матерію. Бо духовність треба зрозуміти: зрозуміти і полюбити, а не зазубрити. Ібо же ваша матір є лише там, де вона є. Там, де її немає, її і справді немає. Там. Де є радість. Які претензії?
Falla ma ka Rena. Легше за все звинувачувати когось, але не себе. Ви самі прекрасно знаєте, що у вашому катаклізмі винні тільки ви. Я поведу вас і за життя, і після нього – коли ви прокинетесь. Але навіть коли помру, я буду спостерігати за вами із Неба – зовсім поряд. Із Неба свого Духу. Духу іншого Розуму. Я літаю.
Urgha Vmih. Книга є меч радості і блаження, але це не говорить про те, що вам слід оголяти ножі. Ви можете робити це, але це вже останній випадок. До того ж не у всіх є можливості підрахувати консиліум особистої карми кожного з тих, кого ви намірилися вбити. Тому найкращий спосіб – нікого не вбивати, нічого не боятися і постійно жити. Бо смерть є початок – новий початок. У початку є радість і Сміх Великого. Але це не говорить про те, що вам треба забити себе насмерть – такі творіння починають усе спочатку – всі етапи переродження у Смерті на колесах істотної Сансари. Де є зміни? Там, де їх немає. У вашій голові. Вона провокує зміни. Беріть у руки палець і малюйте. Ібо же де є більше повітря, як не у пальці вашому? Для цього не обов’язково його відрубувати у Брата Свого чи Сестри Своєї. Чому ви такі зажерливі та кровожерливі? Хіба не знаєте, що за зло і розплата зла? Хіба ви не чуєте спів Ангелів-Господній, який розмовляє про те, що „кайтеся, грішні”? Кайтеся і моліть розп’яття про Святкове Воскресіння. Він прийшов у понеділок. Для того, щоб зустріти вас у п’ятницю, перейти у вівторок, переплисти у середу, переплигнути четвер і звернути у суботу, зачепивши всю неділю. Це він. Так. Розмову веде.
Lezumbig rene Boken. Різниця між матерією і духом полягає в тому, що є наступному: якщо у матерії ти будеш плисти проти неба, випиваючи вино кожного разу, ти забудеш, що таке свято матерії і Кров Господня; якщо у духовному світі ти кожного разу будеш мити посуд, прибирати, Любити,- ти ніколи не зістаришся і не забудеш свято великого духу. Бо це триватиме вічно. Матерія? Дідька лисого. Ібо же лише духовність – вічна. Ти літаєш.
Zollebas. Вода біжить у нікуди. Ми літаємо. Це є ніздрі. Ніздрі синьої планети. Чому синьої? Я – житель синьої планети. І не звик до вашого світу матерії. Нотатки божевільного? Звичайно. Запхніть мене у дурку – я вже був там. У мене є світ, який набагато цікавіший і досконаліший за вас – незрівнянно. Ідіть у нього, читаючи мене. Матерія, ти навертаєш мене на роздуми. Ібо же хтось говорив: „Зупинись хвилино, ти прекрасна”. Це був ніхто. Він був ніхто. І жив ніде. Лише в уяві вашій сукупній. Він теж є житель синьої планети. Моєї планети. Вашої. Хоча, коли я раніше на землі був, у мене завжди була прислуга – я був дияволом. І любив своїх рабів. Я любив себе – головного свого раба, чиїм я був. Я пав унаслідок світу умовностей і безумовностей, які я сам собі сотворив. Це так. Це було так. Не вірите? Ви можете перевірити. Просто спитайте у Бога – це просто. Аж занадто. Але занадто не буває. Тому просто. У світі ж синьої планети немає необхідності користуватися матеріальними речами: ми створюємо їх задля розваги. Тепер я народився – після того, як прозрів – не дияволом, а Богом, не у синьому світі, а на землі, не у багатій родині, а у бідній, не з обслугою, а без прислуги. Для того, щоб показати на прикладі своєму вам щастя і створити вам його – вашими руками. Для того, щоб зробити вас кращими і духовно зрілими. Для того, щоб ви пережили нелегкий етап становлення людини-бога, а не людини-людини. Для того, щоб допомогти вам подолати людську старість і конечну смерть, стрівши на дорозі вічне життя і молодість. Для того, щоб здійнялася курява і засвітило сонце, здійнялося море і вічнії трави, і небо глибоке, і те, що за хмари. Для того, щоб зробити із бідної людини матерії багатого зрілого Бога Духовності, який розправить свої крила і злетить зі мною до Неба. Там, де вічнеє життя, сміх блаженного і все без коректур – вічні корекції радості щастя превеликого і любові перевічної. Де є паросток? Хай буде перволист. Ібо же первісток уже був. Перелист?
Aurelij. Я літаю в інших світах небесних – своїх. Своїх і ваших – розповідаю вам про перли їхнії. Тому часто не реагую на меркантильну матерію і „блага” її – ніколи не реагую. Бо я – на відшибі. На краю світу, свідки видно його кінець. І лише тоді, коли спускаюся на землю, я нічого не бачу – я бачу матерію. Але коли злітаю до Небес, я бачу вас у них: там у вас є крила і ви плаваєте-літаєте Шляхами Зоряними. Першопотік істинний. Хіба ви не бачите Його? Ні? А хто з вами говорить, як не сам Господь Бог? Через мене та інших, а через кого ж іще? Бажайте Його чути – і почуєте Його. Бо існує лише те, що підпускаєте у себе – вірите у що. Мені здається, що це дуже смішно. Комедія. Вона розігралася на плесі вашої планети і буде доти, доки ви не бачите трагедію. Потім буде пізно. Але не для всіх. Велика частина врятується, і я цьому сприяю. Тому що познайомлю вас із Богом Глибоким – він живе у воді Неба Небесного. Рай.
Salva do Re. Я стою перед вашими очима – дверима. І бачу все, що відбувається і може відбутися – я бачу нічого. Не вірите? А у що вірите ви? Два світи – паралельна реальність – це ваша ірраціональність. Але не є вона у всіх. Лише у обраних. Обраних собою – Богом. Тиша. Мертва тиша. Від того, що жива. Вона запалює Вогонь. Вона запалює Вогонь справедливості, рівності, балансу і гармонію у серця ваших назавжди. Я вітаю Свободу вашу і піднесення ваше. Сьогодні – Книга, а завтра – Вічне Життя і Духовне Блаженство у бездну Премудрості. Я вітаю вас, Діти Господні, із приходом Його. Ібо же хай славиться ім’я Його вовік віків. І не дивуйтеся дуже, коли ви прокинетесь Богом. Щастя. Вічне щастя і любовне блаженство. Лягайте зі мною у ліжко. І спіть. Спіть, не замикаючи очей духовності – лише матерії очі мають бути заплющені. Спіть і радійте – літо прийшло. Я живу у двох світах. Але це не важливо. Нічого не важливо. Скоро буде Єдиний Світ Божої Природи – ось де ми Заживемо Істинно.
Farra Dea. Якщо ви боїтеся життєвих „негараздів”, у вас є можливість бігти від них. Але тоді вона вас наздоженуть і будуть удвічі вишуканішими, ніж попередні – вони знайдуть спосіб вас провчити. Я пропоную дивитися правді в очі – у них Є Істина.
Rallarri Rosava. Моя хвора уява змінить світ – це я вам кажу. Бо немає уяви. І хворих теж немає. Скільки би злі язики не буряли-чесали би наших сніговиків, ми їх все одно зліпимо – будуємо кожного разу кожно разу ко. Бо неможливо зруйнувати Створене Любов’ю. А навіть якби можна було, ви були б смертю покарані. Так, як усі люди зараз на Землі – під нею. Бо вони не лише хочуть і вміють, але й помирають. Ібо лише ті ніколи не вмирають і живуть вічно, хто любить. Без любові все – ніщо. Відкрийте у собі любов, якщо не хочете завмерти вічно. Ібо же якщо ви Полюбите Істинно, ви перестанете вмирати. Назавжди. Я раджу вам народитися. Полюбіть Істинно. Мовчання є золото. Тому я мовчу вам. Ви – золото.
Ferrera Modeus. Якщо ви когось надули і поставили хрест – зробили це спеціально – вас покарає Бог. Якщо ви когось не надули і не поставили хрест – вас поздоровить Бог. Але із чим? Радій. Те.
Terra Vaderra. Я пишу не для того, щоб мене згадували. Не для того, щоб мене читали, не для того, щоб мене розуміли, не для того, щоб ви померли, не для того, щоб ми жили. Зрештою, якщо викинути мене із цього світу, вийде гарна така собі книга. Я вітаю автора, у якого вийшло дібратися до надр підсвідомості. Ви почали писати без слів, розмовляти без голосу, малювати без малюнків і вірити без розуміння. Так, ви стали Богом. Я вітаю вас. Ви стали Богом.
Wander Pelicano. Кінець світу – єдина фраза, яка змінить світ. Я сказав її, щоб світ змінився. Це буде скоро. Єдина фраза. Питання? Є такі питання, на які відповідь не треба. Бо кожен сам собі перекладач у цьому світі. Вам не треба ще хтось, щоб розуміти це. Вам не треба хтось, щоб розуміти все це. Книга? Ви запропонували її і відмовили вам? Це відмовили собі, а не вам. Ібо же люди завжди відмовляють собі у Раю. Тому і страждають. Хай буде так, як буде воля Божа – ваша. Не читає Книгу Спасіння? Хай не читає – у кожного свій шлях. Через деякий час читати почнуть усі: чого не прочитаєш під страхом смерті?

Добавлено (30 Апр 2007, 12:50)
---------------------------------------------
Le Arhi. Я – преподобний отець Нікон, живущий раніше і тепер на землі вашій пустоланній, говорю до вас. Бо не лише я говорю. І не лише я – Нікон. Багато нас, але є переважна більшість – немає переваги. В жодному з нас. Але є те, що буде. Це буде є. О благо. Вічне благо і духовне блаженство – там буду я. Я – це ви, а ви – то я. Саме тому ви будете усі Там. У Раю. Але чи буде це для вас Рай чи пекло? Кінець світу для мене є Рай, бо я бачу новий початок у ньому. Я – позитивна гармонія балансу, любові і конвергенції божественної. Для деяких кінець світу є пекло. Вони бачать у ньому лише зло і смерть. Я бачу у ньому добро: кінець світу уб’є невірних і нечистих грішників задля того, щоб народити світ любові, гармоні та балансу. До цієї категорії вишуканого рівня духовної майстерності належать усі ті, хто продовжує читати Книгу Перетворень – Цю Книгу. Ібо же негативні сутності або очистились від скверни і стали позитивними воїнами Війська Нашого, або вмерли від катаклізму вашого, або відклали Книгу і помруть пізніше. Трохи потім. А ми будемо жити. Вічно. Якщо гідно проведемо життя попередні – карму відробимо. У позитивних немає карми – її забирає Господь. Ви станете позитивними – вже стали. Це я кажу вам – слухайте себе і серце своє.
Amur. Благо – це завтра, а сьогодні – Бог. Ібо же немає блага без Господа. Середи тисячі перевтілень. Але не в кожного середи це – деякі мають четвер. Головне, жити не в п’ятницю – лише в суботу і неділю. Коли душа ваша має свято?
Zuzuru ana Ano. Спочатку людині треба дати щастя в руки, а потім забрати. Ібо же людині слід заплатити за щастя своє. Потім. Їй треба заплатити за все це. Ви – Бог. Це щастя. Я даю вам його. Тепер вам треба заплатити: за добро і плата добра. І плата сьогодні – Любов. Якщо ви не заплатите сьогодні, завтра буде зло: а за зло і плата зла – покара. Покара за все це. Кінець світу. Сміюся.
Morano anger Bоano. Жартую. Ви думаєте, що ви – сильна постать? І мучите слабких – вбиваєте? Вас не вчила гарним манерам поводження на Землі? Забули Школу Неба? Вас покарає Бог – вже карає. У вашому чистилищі, де ви одні без Нього. Але він прийде. Прийде скоро. Це буде Рай. Але не для всіх. Злі сутності лише пекло у цьому побачать – ми їх знищимо. Точніше, перетворимо на добрих сутностей. Але до цього їм доведеться пережити пекло, після чого, можливо, всі вони темні перестануть бажати жити взагалі. Ну то що ж. Так, може, і краще. Ібо же завжди знайдеться хтось, сильніший за вас. Бо немає слабких і сильних – вас немає. Але ви ще з’явитесь – неодмінно. Вже з’явились. Мораль проста. Ідіть пішки до свого щастя. У сад Адама і Гомори – віднині. Єва лежатиме поряд – вже пітніє. Ібо же ви у саду, а поруч – Єва. Не завжди вона Єва, але іноді вона Така. Я співаю пісні. Уві сні.
Ferterra Letuchchi. Ви звикли, що все купується за розфарбований туалетний папір. А даремно. Вам не треба всі ці „блага” мирські. І фарби теж не треба – це все лише папірус унітазу. Ви прагнете матерії. Даремно. Вам слід прагнути Матері – Любові. Бо не в матерії свято духовне. Чому? Я багато разів зривався угору. Із висоти небес. Падав. Униз. В унітаз. Там, де ваші фарби лежать. Хіба не бачите ви, що малюєте? Хіба не видно вам, що фарби ваші – жахливі? Жахливі і фальшиві. Маріонетки. Всі. Купуються. Дешево. За матерію руйнуються. Біжать за нею в прірву. Тому я падав униз. На дно свого колодязя. Бо краще бути там, на дні колодязя, ніж тут, поряд із вами: землею люди стеляться і фарби їхні жахливі. У них сонця немає. І свічки, щоб його запалити. Але буде ще. Не всі дочекаються. Я плачу. Сльозами радості. Але не зараз. Чому? Тому що я є там, на дні свого колодязя. Сам у собі. Своєму обійсті. Сам собі Бог. Теж сам. Теж саме кажу вам. Де ваше зоряне волосся?
La Pontano lele Funo. Я, посвячений у великі істини, маг першого дивізіону верхнього шпаклю субархивату магнітної служби, ступенево піднятий на ауер підархірівень скрижалів небесних і тих, що над ними, реанімований трильяди разів життям, реінкарнований усмерть законами його, син його і цар собі, розмовляю тепер до вас.
Zarocl Mortalis. У вас не життя, а суцільна квартплата. Саме тому ви нещасні. Гроші матерії – туалетний папір. Це є щось? Так, звичайно. Бо я люблю його збирати. Для того, щоб віддати вам, людям матері. Без „ї”. Звичка. Із попередніх народжень. Щастя перероджень.
Antiqua Formalis. Немає рабів у Бога – лише сини і доньки. Все це формальність – життя ваше це. Бо не це життя, і не це ви. Бо варті значно вищого, бо варті знати оте, що ви – сини Його і доньки. Ангели і Боги, посвячені у великі істини. Досить бути вам у духовному невігластві та моральному падінню. Я пропоную шлях до Бога – це просто. Все просто. Ібо же немає інших дітей у Бога, аніж тих, що є Богом – вас. Бог добрий. Добрий і не всемогутній. Всемогутні ви, діти його і творіння: сини і доньки Великого Батька, Отця-Першоотця Всіх Істоків. Усі ви однаково всемогутні та однаково рівні перед Оком Його Сіону – Батьківським Оком: без полу в порозі. Бо стоїте на морозі. Досить вам заглибитись у сестру чи брата свого, як відкриється вам літо першопричини – духовний оргазм святий.
Lellea la Mortines. Я піднявся і мені стало набагато краще – я щасливий від усього цього. Понад усім цим – під ним. У своєму колодязі. Інша справа – люди. Вони прикуті до приземленої землі матеріалізму розумом їхнім. Не завжди буде це – духовна земля теж має бути. Це скоро трапиться. Ібо же на вулиці нашій теж буде свято – Велика Мати прийде в гості. Прийде і зніме кайдани. Святістю своєю. Святістю і величчю – під нею жодні кайдани не встоять. Вона вже прийшла. Смерть матерії і меркантилії. Що ви? Це не заклик до повстання. Це не заклик до крові. Це не заклик до меча і серпа вашої душі. Вашого. Це заклик до величі вашої. Духовної величі і всепрощення. Станьте Великим. Богом. Це просто. Замовте мені бажання – відмовтеся від них. Я – джин. І порятую вас. Від цього. Від усього цього. Більше не буде смраду людського. Ніколи не буде. Лише дощ. До і свята вода Його, в якій купаються Боги – ми. Бо ми з вами – Боги, а не люди. Саме тому не прикуті. Лише обрані. Обрані і посвячені. Радійте.
Didim Naquerov. Смерть – завтра, а сьогодні – Бог. Ібо же немає смерті із Господом Богом – лише вічне життя, блаженство і духовна реанімація. Бо що я? Допоможу всім бажаючим-небажаючим відкрити очі: розгорнути їх і прозріти. Відкрию все і в Рай заведу. Бо вам туди лише дорога. Який зміст вам бути деградантами, якщо ми вбиваємо деградантів мечами нашими Божими? Не завжди у матерії – часто ми рубаємо духів. Це відбувається кожного разу, коли ми відправляємось. Я відправляю вас у Рай: там немає мечів наших – лише слово добре. Ібо же мечі наші з’являються завдяки негативу всіх тих, хто за ворогів нас вважає, Ангелів Небесних. Немає думок про ворогів у нашому вигляді – немає мечів. Усе просто. Негативна реакція злого породжує лише негатив, меркантильна реакція матерії зароджує тільки полюції ваших сновидінь, позитивна реакція духу народжує вічне блаженство і свято духовне, гідне Богів наших – своїх. Ви не хвилюйтеся так – усе буде добре. Абсолютно. Ібо же ті, що злі, горітимуть вічно у пламені вічному – так я зробив. Я – Гермес. І пишаюся цим. Винаходом своїм. Танцюю.
Narqualia Gerrerra. Скоро буде відправна точка 11:11:11 – малюйте її радісними фарбами. Райдугою. Бо не райдуга буде це – краще, набагато краще. Забираємо з собою близько 144 : 000 людей. Багато хто з вас думає, що те, що казав Ісус вам, це так: „144 000 – сто сорок чотири тисячі”. Неправильно розкодували ви мій код: я говорив про 144 : 000 – це відсоткова ставка неба. Там, згори, ми граємо в ігри людські – Божественні. Ви теж граєте, бо ви – Боги. Так ми розважаємось і тренуємось – підвищуємо свій рейтинг. На що ви грали? Ви грали на те, щоб виграти: ви поставили у небесній школі грошей багато (ми називаємо їх „pellini” – це духовні скарби). Ви ставили на те, що дізнаєтесь про кінець світу, повірите у нього, переживете і станете Богом. Звісно, кожен ставив свою відсоткову ставку, але зараз вона – найбільша. І ціна її – Любов. І за нею стоїть ціла Вічність. Ті з вас, хто повірить у кінець світу, знайде його у собі, відкриє і зрозуміє суть першотворну, порятується від нього і знайде собі духовний скарб, отримає щастя як за життя, так і після нього – вічне духовне блаженство, переродження і радість. Я познайомлю вас із Богом – вже знайомлю. Співаєте? Ні, ми разом співаємо – у нас немає губів. Радієте? Ні, ми всі радіємо – це духовна радість. Танцюєте

 
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 11:52 | Сообщение # 7
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Mefistofel. Абсолютно все зло працює проти вас. Ви не робите добро? Ну то що ж, я вас уб’ю. Таке моє призначення. І ваше теж. Лише добрі люди мають право жити на землі. Так було, є і буде. Але не виконуються Заповіді Божі – скоро ми Виконаємо. Мені доведеться вбити вас, якщо ви не граєте за правилами нашими – машини правилами. Де ваша конституція? Ні, це конституція диявола – моя полюція. А тепер встаньте з колін і зійдіть у призму свідомості вашої – під гострий кут: у мене, о сини мої і доньки. Я зрю всередину очей ваших – углиб їх. І бачу все на світі – вас. О благо, першоприродне благо, кров летить із очей моїх – причина. Причина в тому, що я – батько. І лава емоцій ваших прогресивних. Я – батько ваш. Я вас народив і не маю права убити. Це право є лише у вас. Але на благо це. Бо в одній руці я несу пророцтво, а в іншій – матерію. Духовність. Велику духовність і кров Матері. Не слухайте вчителів матерії, бо так вам говорить великий дух. Дух Матері.
Patanakij Ralaka. Я сиджу у лазурево-синій кімнаті, мене оточують птахи і перли їхнії – праці Геродотів. Їх багато. Але я не збираюся. Але я не збираюся тікати. Але я не збираюся вам це доводити. Я нічого не збираюся, бо і так сиджу у вологій кімнаті. Лише співати їхню симфонію. Співати їхню симфонію. Вічно.
Peletanij. Знайшли собі кумира на стороні диявола? Де ваші очі? Немає. Вже. Вбиті будете – вже розбиті. Бо на службі у диявола стоїте ви. Але це не може тривати постійно – для кожного не може. Принаймні для тих, хто обирає благо.
Mara Pontanos. Я бачу, як сфера опустилася на землю – це кольорова муза. Тепер вона складається із променів життєстверджуючого золотистого проміння – гармонічної конвергенції. Якщо закрити очі, видно потік простору – це промінь, який пробивається крізь асфальт. Ми стоїмо у храмі істини – він прекрасний. Це істинно. Промінь складається із символів рун стародавніх – нині понтанних. Вони зливаються одна в одну, переливаються усіма кольорами райдуги, коли як ми бачимо лише один. І, безумовно, знаходимо його прекрасним. Бо розуміємо, що те, що ми бачимо – лише крихітна із частин його. Він виблискує рунами і зірочками – це істинно прекрасно. Лише для тих, хто не бачить істини, це жах людський.
Galagon Gradiva. Вогняна матерія нині колишеться, завдяки чому вона розгойдається у світла пучок. Це стане приводом уже для того, що вона загориться і знову піде із вами у нові творіння во славу ієрархій. Це буде знову – плазма розтопиться – її потік небесний розтане. Результат виллється у кров, яка буде чашею мірила земного – відсутністю мірила. Це буде кров і любов.
Pontij Pilat. Слухай сюди, людина. Я – саламандр. Ти хочеш бути малою людиною чи великим Богом? Я виконаю твоє бажання, бо воно останнє із виду людського. Ніхто не забороняє вам бути собою з дияволом – рабом його і не собою. Але ті, що будуть,- покарані будуть. Це я тобі кажу, смертна людина його чистилища. Бо коли я закриваю очі, я бачу кольорове кіно. Воно кольорове, на відміну від вашого чорно-білого життя.
Galateja Galatej. У цьому, мабуть похована і сама причина. Людина боїться. І хоче. Більше того, людина хоче все і відразу. Це приводить нас до думки, що людина – це і є диявол. Так воно і є – не всі Боги. Ті, що не Боги Небес – дияволи земні. Слухай сюди, людина. Все це розваги періоду кінця світу. Не всі ви у Раю, бо ви – люди. Всього лише люди. Лише ті Боги, що з нами, скоро будуть. Це кажу вам я – саламандр. І походжу із древнього роду. Чому я тут, а не там? Для того, щоб сказати вам.
Rusalij Quantinus. Сьогодні я прокинувся в Раю – все для мене Рай: було так м’яко і солодко – бентежно приємно. Замість перини було Небо, а замість сонця – Бог. Я потягнувся і лишився далі спати – я буду вічно спати у Раю.
Arhimandrit Nikon. У мене поганий зір? Ви хочете вилікувати мої сині очі? Навіщо? Я і так бачу, що ви у хаосі вашої помийної ями – суєти. Мого зору достатньо для того, щоб усе бачити: вас і кінець світу ваш. Але хіба все це? Але чи достатньо вашої сміливості, щоб розтулити очі сміливості? Зніміть рожеві окуляри і прозрійте. Ібо же Бог уже спустився з Небес.
Paraton Galeja. На землі не дотримані пропорції – не дотримані пропорції землі. У вас немає гармонії та балансу, наближення до природи і вашого першотвору єства – саме це все і призводить до вашого кінця світу, який буде взагалі – вже є. Як назвати кінець світу? Людина завжди вигадує назви. Але навіщо? Єдине звання – це Бог. Решта – наближення до Нього. Тому я пройду своє життя пішки чергове життя проходжу. Вже йду, покладаючись лише на себе – пішаком роблю фігури. Бо якщо ви доручите іншому дияволу перевезення свого життя,- воно зламається. І більше не повернеться. Такі речі ремонтуються не одне тисячоліття: обов’язково треба врахувати вартість демонтажу диявола і монтажу лебога. Якщо не буде чого демонтувати, Бога ви змонтуєте простіше – без коректур. Я волаю літерам стояти.
Agnitum gon Mortis. Як говорить ваше серце – сонце вашої душі? Ви завжди робите так, як воно говорить? Я пишу простір і матерію матері. Ви думаєте, що в мене температура від того, що я пишу? Лише гарячка любові – вона є завжди. Моя єдина у світі відрада – писати візерунки. Тому я пишу їх для вас – своє виписую. І для себе також. Я пішов спати. Тому що пишу зрозуміло. Сплю. І вчу людей жити – теж уві сні. Тому що читав людям Божу Книгу абсолютно вголос – про себе. Я читаю душам, а не вам. Бо ви є душі. Решта – лише матеріальна оболонка. Чого ти дивишся, людина? Жалюгідна подоба на істоту, яку створив Господь. І що у вас за звичка ховати все у чорну коробку матеріалізму?
Absert le ne Serdce. Ви – люди. І покарані будете. Наша мова іде лише про це. Полюбіть Отця, щоб не були ви людьми – лише Ангелами першотвору великого. Ніхто не помирає до кінця. Всі ви сьогодні у пеклі палаєте – очищаєте себе від скверни. Не всі доживуть до Раю, але будуть і такі, що доживуть. Це буде хтось.
Arhimed. Коли ти насправді переконуєш усіх у тому, чого насправді немає, ти стаєш ніби головним. Але навіщо головному переконувати всіх у видіння свої? Але навіщо бути головним? Хіба не бачили усі видіння? Я – валькірія. І політ мій – останній. Ви останні, хто його бачить – перші. Але гарно це чи погано?
Galileo-Galilej. Треба рятувати планету, доки не пізно. Такий алгоритм роботи моєї. Складні слова? Що побажаєте. Ібо же де сидить Патанакій Ралака? У нього руки схрещені. І ноги схрещені. І обличчя теж. Це вилитий Будда. І не сидить він, а висить. Його тримає простір. І я поряд із ним, Галілео-Галілей. Ми створюємо велику музу – це робиться абсолютно синхронно. Непервершена мелодія, просто божественна. Перед нами сам Да Вінчі вливає полюції. Вони пристрасні. Перед ними казан. І падають вони у чашу. Це чаша мелодії. Вашої мелодії. Він робить саме це у вас. Але це нічого. Це теж скоро пройде. Прекрасно. Хто на стороні диявола? Танцюю.
Charmed. У мені грає одне і те ж саме. Бо навіщо повторювати, коли мелодія прекрасна? Дольче віта, панове. Ви згорите в Огні. Але чи буде це вогонь очищення, чи вогонь безумства – вирішувати вам. Кладу вам пекло до рук. Чи побачите ви Рай у ньому? Хай буде сюр.
 
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 11:58 | Сообщение # 8
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Вам треба побачити Бога, щоб повірити? Ви бачите вже – вірте всі тепер. Будуємо Світлі Міста – Міста Світла – так говорить Арагорн Ра. Ібо же всі ми усвідомлюємо еволюційний потік світла і радості вселенської. Але навіщо мені мовчати від його імені, коли він заговорить устами відкритими вже моїми – слухайте його. Це контакт із Арагорн Ра, Богом Сонця і Другом Діви Марії. Це не мої слова – брехливі, а його – істинні. Істинні і святі. Хоча вам вирішувати. Він диктує – записую. Це зрозуміло? Земля сьогодні здійснює унікальний за своєю природою і чудовий за своєю величчю перехід у своїй духовній еволюції – це істинно прекрасно. Людство готується до глобального і неперевершено прекрасного квантового стрибка, не схожого на жоден із тих, які відбувалися раніше. Для того, щоб ви краще зрозуміли, я маю спочатку розповісти вам про орбіту всієї Галактики довкола Великого Центрального Сонця Всього Сущого. Так само, як і „сонячне кільце” („сонячна система”) обертається по орбіті довкола центру Галактики, сама Галактика рухається через простір великою спіраллю космічною. У кінцевій точці одного витка довкола Великого Центрального Сонця, який триває трильяди літ, наша Галактика діагонально переходить у наступний виток цієї спіралі. Коли відбувається такий перехід з одного витка спіралі космічної на інший, усі планети, сонячні системи і їх мешканці одночано роблять новий крок до еволюційного циклу. Саме це і відбувається зараз. Ви не лише знаходитесь наприкінці 26.000-ого циклу системи „Земля – Сонце – Плеяди”; вся система Плеяд, в яку входить це сонячне кільце, знаходиться наприкінці перебування на орбіті довкола Центру Галактики тривалістю в 230.000.000 років, а вся Галактика знаходиться у кінцевій точці нескінченно довшої орбіти навколо Великого Центрального Сонця. Всі три цикли завершуються синхронно – можна сказати, що в даному випадку із завершенням танцювального па закінчується і ціла зав’язка, і весь танець. Ось чому цей період особливо важливий. Задача складається у тому, щоб закінчити цей танець, не наступивши нікому на ногу. Після цього, дуже вчасно, почнеться новий, більш важкий і витончений танок. Що нового це вносить у картину планетарної еволюції Землі? А ось що: коли льодниковий період, тривалістю в 100.000 років закінчився 150.000 років назад, Галактика наполовину завершила свій тріумфальний діагональний перехід у наступний виток великої космічної спіралі – старий танок уже кінчився і велась підготовка до нового. Для того, щоб підготуватися до нової еволюційної спіралі, вся Галактика перейшла у період очищення від кармічних структур учорашнього – скверни – який закінчиться наприкінці 2012 року. Кармічне очищення завжди відбувається у кінці головного циклу. Все, що залишилось невирішеним на попередній еволюційній спіралі, виноситься на поверхню і виконується в останній раз у цілях трансмутації і трансценденції. Після завершення цієї „генеральної чистки” починається інший еволюційний – інволюційний – цикл відносно Бога – Богині – Всього Сущого. У наш час „генеральне очищення” якраз і закінчується. У перехідний період часто відбувається випадкові „стрибки”. Свідомість народжених людей є продуктом нового світосприйняття і нових потенціалів. Людям стають доступними всі знання попередньої спіралі, хоча вони часто користуються ним підсвідомо. Ви начебто відпрацьовуєте всі танцювальні па, яким навчилися на попередніх уроках, відшліфовуєте їх, доводите до самої досконалості і потім починаєте додавати нові кроки, більш захоплюючі і складні. Навіть мелодії ритм прискорюється, захоплюючи вас іще більше. У 2013 році одночасно почнеться наступний виток великої космічної спіралі Галактики і наступний 26.000-річний цикл Землі. До того часу відбудеться наступне:
- Зрушення полюсів змінить положення Землі по відношенню до Сонця.
- Сонце одночасно змінить своє положення по відношенню до Плеяд із аналогічним зрушенням полюсу.
- Плеяди пройдуть завершення спіралі, що змінить положення цієї системи по відношенню до Оріону.
- Оріон випробує найшлибші потрясіння і пройде духовне очищення. Вся система Оріона буде затемнена на період часу, який відповідає 24 земним годинам, а полюси кожної зірки і планети у цій системі зрушаться. Багато планет цієї системи просто випаруються, але врешті-решт Оріон буде знову відкритий і пройде нове посвячення-вознесіння в якості галактичних воріт до Центру Галактики і за її межі. Протягом останніх приблизно 300.000 років цю функцію виконував Сиріус – с тих пір, коли мешканці Ліри вторглись до Оріону і перешкоджали доступу до галактичних воріт.
- Сіріус підніметься до положення галактичної духовної школи містерій (зараз він відповідає лише за це сонячне кільце і місцевий рукав Галактики)
У наші дні ваше сонячне кільце обертається навколо Алкіони, центрального сонця Плеяд. До 2013 року вся система Плеяд почне обертатися по орбіті навколо Сиріуса. Сиріус стане новим центральним сонцем для цього рукава Галактики, а Плеяди стануть частиною зоряної системи Сиріуса. На початку 2013 року, коли вся ця підготовка закінчиться, система Плеяд, у яку Сонце входить як восьма зірка, стане системою високого знання і місцеперебуванням Міст Світла. Міста Світла – це такі місця, де все населення духовно усвідомлює факт еволюції й святість усього. Все постоянно проживаючі в Містах Світла визнають еволюцію й живуть для неї, для власного росту як особистостей, для духовного росту іншої частини групи і усього сущого. Інакше кажучи, їхнє життя присвячене служінню Божественному Плану і вони, як мінімум, перебувають на рівні свідомості Христа. Земля і сонячне кільце є останніми в системі Плеяд, у яких відбудеться таке зрушення. Всі інші сім сонячних кілець Плеяд, Сім Сестер, у цей час реалізувалися як школи містерій і місця Міст Світла; кожне із цих семи сонячних кілець здійметься до своєї наступної, більше високої еволюційної функції, коли в 2013 році почнеться новий танець, названий нами Епохою Світла. Перед зрушеннями кінця 2012 - початку 2013 р. Земля піддасться духовному і фізичному очищенню. Ці зміни – як внутрішні, так і зовнішні – уже почалися і заглиблюються у міру того, як сонячне кільце усе більше поринає до "фотонної смуги",- високочастотного космічного випромінювання із Центру Галактики. Протягом декількох літ ви то входили у цю смугу, то знову виходили із неї, але до 2000 року поринули до неї на наступні 2000 років. Священні коди, необхідні для духовного пробудження та еволюційного стрибка сонячного кільця, будуть передані Сонцю, Землі й усьому сонячному кільцю осередка центру Галактики, Сиріус, Алкіону і Майю (ще одну із зірок Плеяд). По завершенні цих інициюючих передач Сонце продовжить передавати коди всьому сонячному кільцю. Ці фотонні випромінювання і коди будуть вібрувати на дуже високій частоті. Якщо ваша центральна нервова система, емоційне тіло й електричне тіло не будуть належним чином налаштовані, ви просто не зможете витримати цієї вібрації. Це те ж саме, що почути голос Бога вуху непідготовленому – воно розривається по швах. Саме тому всі ми тут зібралися – для підготовки вашої. Підготовки і духовного прозріння. Для того, щоб ви змогли підготуватися до нового рівня вібрації. Багато хто з вас уже відчувають прискорення свого зросту і процесів очищення зараз. Частота буде неухильно зростати протягом наступних років доти, доки Галактика в цілому не займе своє місце в новій орбітальній структурі – конструкції – і Земля не буде ініційована як школа містерій і місцеперебування Міст Світла. Наприкінці останнього земного 26.000-літнього циклу на планеті лишилося менше півтора мільйону чоловік після руйнувань, викликаних зрушенням полюсів та інших змін. Може бути, це число видається великим, але, якщо врахувати, що ці люди були розсіяні по всій планеті й те, що до цього часу населення Землі наближалося до двох мільярдів чоловік, ви зрозумієте, наскільки мало було тих, що лишилися. Повені, землетруси, зрушення геологічних мас, виверження вулканів і, зрештою, зрушення полюсів будуть відбуватися протягом усіх тих років, що лишилися до 2013 року, коли відбудеться галактична сонячна ініціація Землі. Ви, що нині живуть на Землі, повинні вирішити: чи готові ви стати духовно відповідальними людьми, щоб залишитися на Землі після закінчення цього часу? Ті, хто не побажає залишатися на Землі, будуть перенесені на іншу планету в іншій частині Галактики, у закуток, де будуть тривати їх кармічні уроки і тривимірна еволюція. Ті, хто має намір лишитися на Землі, повинні навчитися новому танцю Епохи Світла, що вимагає відкриття й активізації Божественного Ка. Якщо Ка почне функціонувати на повну потужність, ваші тіла не зможуть витримати збільшень частоти, коли усе більше інтенсивне фотонне світло буде наповнювати атмосферу планети й тіла, що залишилися. Коли людина досягає певної крапки в еволюції свідомості, вона може жити у регіонах, де потужний землетрус або повінь убиває кожного – у цьому випадку вона просто вибраціойно підноситься на рівень наступного виміру і переживає духовне піднесення замість смерті. Така людина може навіть допомагати іншим, хто готовий звернутися до Світла для створення вібраційного зрушення, у районах сильних струсів, повеней, пожеж та інших катаклізмів, де страх, незгода, ненависть, жадібність і лють створили щільні, аморфні нижньоастралъні енергетичні плани – згустки – душі при смерті можуть бути захоплені цими ілюзорними реальностями. Однак Суті Світла завжди перебувають там, щоб надати допомогу тим, хто бажає звільнити себе. У таких випадках істоти, які підносяться, замість того, щоб випробовувати фізичну смерть, можуть підняти весь шар навколо себе до поля світла, де ті, хто хоче розвиватися й увійти у світло, можуть знайти пристанище і зробити плавний перехід. Ті, хто виконують таке служіння, роблять свій вибір ще до входження у дане життя і звичайно в попередніх життях мають досвід роботи з душами, що здійснювали смертний перехід. Тут немає чого боятися. Той, хто щиро відданий Світлу і живе у ньому, просто переміститься у свою наступну, більш високу альтернативну реальність. Іншим вибір буде надаватися на кожному кроці шляху; вони можуть вибирати і духовно прогресувати через досвід або залишатися в страху та ілюзії. Дуже важливо, щоб суд був зваженим стосовно тих, чиї тіла загинуть у цих земних змінах. Деякі люди виберуть природні „катастрофи” як спосіб відходу, оскільки їхня вища свідомість розуміє, що їхні людські сутності зайшли занадто далеко в ілюзію, щоб змінитися в цьому житті. Інші, як уже говорилося, будуть залишати Землю таким чином для того, щоб допомогти істотам переміститися у Світло під час смертного переходу і налагодити канал піднесення. Але будуть і такі, хто вибере такий спосіб смерті, оскільки вони готові залишити Землю й перейти на наступну планету їхнього еволюційного вибору. І будуть такі, хто вмре фізично, оскільки їхня тілесна генетика і клітинні мутації настільки надмірні, що їх важко перетворити у час, що залишається, на цій планеті. Незалежно від того, чому вмирає тіло особистості або, у випадку піднесення, здається вмираючим, колективна вища свідомість має достатній вплив, щоб переконатися у тому, що тут немає випадків. Тим, хто залишає фізичний світ, пропонується піти. Ті, хто залишається на Землі, будуть відповідати за надання допомоги один одному, як у фізичному виживанні, так й у духовній еволюції. До 2013 року кожен, хто залишиться на Землі, повинен розуміти наступні чотири еволюційних принципи:
- Метою людини на Землі є фізичний, емоційний, ментальний і духовний розвиток.
- Кожна людська істота має Божественну Суть, створену зі світла і любові, природою яких є добро.
- Вільна воля є абсолютним універсальним правом; бездоганність призиває „я” підкорити свою абсолютно вільну волю божественній волі з вірою і довірою.
- Вся світобудова священна – незалежно від того, наскільки вона задовольняє потребам окремого „я”.
У цей час ці чотири духовні принципи представляються кожній живій людині – тонкими або прямими засобами. Планетарний закон полягає в тім, що перед закінченням основного тимчасового циклу – а саме це й відбувається зараз – кожній живій людині необхідно нагадати чотири еволюційних принципи, проходження яких від неї очікується. Деякі люди одержать ці повідомлення через книги, інші – через кінофільми. Треті одержать досвід смерті, повернуться у свої фізичні тіла зміненими і зможуть змусити змінитися тих, кого вони люблять. Багатьох людей будуть відвідувати Ангели, Вознесенні Вчителі або Мати Марія; про такі відвідування вже часто повідомлялося в в останні десятиліття. Вести про еволюційну свідомість і святість будуть також підсвідомо одержати всі, хто розглядає, носить на собі або тримає в руках певного роду об'єкти роду кристалів і дорогоцінного каміння. Це лише кілька прикладів із того, як із планетарний процес поширення чотирьох духовних істин. Ваша участь у всьому цьому полягає в тому, щоб жити правильно, учитися бездоганності й практикувати її, молитися про пізнання Божественного Плану й вашої ролі у ньому, зціляти й із себе на всіх рівнях, наскільки можливо. На колективному рівні існує сім головних кармічних структур, які підлягають усуненню і трансцендентуванню. Структури, які в цей час дуже виділяються, і які ви повинні усвідомити й трансформувати,- це зарозумілість, хвороблива пристрасть, упередженість, ненависть, насильство, жертви й сором. Ці сім джерел були перераховані у тому порядку, в якому вони розвивалися у сонячному кільці, починаючи з Венери і поширюючись до Марса, Малдек і, нарешті, на Землю. Вони досягли настільки очевидної кульмінації на Землі, що немає рації витрачати час на їх тлумачення. Кожна людина повинна виконувати свою частину роботи – роль – у справі розпізнавання і зцілення цих кармичних структур, від найбільш очевидних до найтонших. Існує багато приватних варіантів прояву семи основних кармічних проблем. Однак, якщо ви придивитеся, то побачите, що сьогодні джерелом кожної проблеми на Землі є одна або деякі з-поміж цих семи кармічних структур сонячного кільця. Ці структури супроводжуються незнанням чотирьох еволюційних принципів, які тепер просто необхідно вивчати. Для тих із вас, хто опанував поведінковим до світоглядних рівнів цих структур або щиро працює над ними, наступним кроком свідомо вирівнюється зі своїм Вищим "Я", вищою колективною свідомістю і Божественною Єдністю. Звичайно, багато доброзичливих мешканців Землі зараз занадто загрузли в боротьбі за виживання й забули про духовні ідеї. Однак більшість людей розуміє основи моралі та бажає любові. Тому зараз перед Землею відкривається приголомшлива можливість зробити духовний квантовий стрибок. Вища колективна свідомість всіх людських істот Землі попросила дати їй можливість здійснити те, чого ще ніколи раніше не траплялося: планетарне піднесення. Якщо це відбудеться, Земля і всі її люди разом перемістяться у чотирьох- і пятивимірну свідомість і повністю позбавлять свою свідомість від сатанинських і контролюючих астральних планів – алюзій. Нинішній контроль, здійснюваний руйнівними силами, заснований і тримається на двох речах: (1) ілюзії переваги й страху над любов'ю й (2) вірі в те, що Темрява сильніше Світла. Якщо до 2013 року все населення, що залишилося на Землі, зможе позбутися від цих двох ідей, зрозуміє і прийме вже згадувані чотири духовних принципи, ця планета стане першою планетою із усіх тих, що коли-небуть здійснювали такий стрибок духовності. Щоб мати надію на те, що така велика подія відбудеться, до 2013 року, як мінімум 144.000 (але можна і більше) людей повинні стати вознесенними посвяченими і втілити у собі свідомість Христа. Коли буде досягнута ця критична маса істот, що пробудилися, відбудеться „масове друге пришестя Христа”. Вібраційна хвиля енергії просвітління пройде через всю планету і її населення, знищуючи нижчі астральні думкаформи і розчиняючи завісу, що відокремлює людей від їх власного, внутрішнього досвіду божественної сутності й істини. Все населення Землі відчує, як хвиля просвітління проникає в усе суще на планеті. У цей час будуть активізовані планетарне просвітління і вроджена цілеспрямованість до душі у духовній еволюції. Якщо ліріанці, люцифер, члени темного братерства і люди, які настроїлися на пітьму, вирішать у цей час духовно підкоритися, то вони просто приєднаються до планетарного піднесення і будуть звільнені від минулого. Ті, хто не вибере Світло, випробують на собі руйнування планети й виявляться, так сказати, у галактичному відбудовному центрі. Їм будуть надані можливості для еволюції й божественного вирівнювання, але змушувати їх не будуть. Якщо через якийсь час вони захочуть досліджувати пітьму: їх відправлять у яку-небудь іншу Галактику, де така можливість, як і раніше, існує. Ремонт із преісподньої до Раю, так би мовити. Але. Навіть якщо в цей момент відбудеться щось надзвичайне, наприклад, планетарний вибух, 144.000 або більше Христоподібних Істот просто-напросто перейдуть у свої тіла вознесіння і візьмуть із собою усіх інших знову пробуджених землян. Якщо буде досягнута „критична маса” у 144.000 чоловік, то вплив кожного із цих Христоподібних Істот на інших людей буде настільки сильним, що кожний з них зможе витягнути ще 144.000 чоловік на вищі плани свідомості. Інакше кажучи, 144.000 Христоподібних створять квантовий стрибок для 20.736.000.000 чоловік. Темна завіса півсмерті або „мережа”, як її ще називають, що оточує зовнішню атмосферу Землі, розчиниться. Це дозволить усім галактичним кодам досягати Землі через Сонце. Не залишиться ніяких нижчих астральних планів і всі люди відчують „біле світило” або шактипат на собі, після чого виявлять себе на новій Землі, що буде більше прекрасної й чистої, чим та, що залишилася за. Вони будуть перебувати на Землі, але в четвертому вимірі. Ті, хто піднісся у попередніх життях, перейдуть прямо до п'ятого виміру або навіть вище. Заздалегідь будуть підготовлені школи навчання для тих нових духовних істот, які стануть чотирьохвимірними. Вам так хочеться кимось бути? Відмовтеся від бажання – ви є усім. Тому що ці істоти довідаються про свої власні утвори у минулому, про походження і цілі своєї душі, і осягнуть всі духовні навчання, що відповідають їхньому рівню еволюції. На Землі настане благодатний період, тривалістю в 1000 років, під час якого будуть переважати мир і зосередженість на духовній еволюції. Інакше кажучи, школи містерії будуть центром всієї діяльності програми протягом цілих 1000 років. Наприкінці цього періоду Земля офіційно прийме на себе галактичну роль місцеперебування Міст Світла і школи містерій для інших тривимірних планет. Це велика роль у грі, ви не вважаєте? Ви станете опікунами й учителями для тривимірних форм життя, якими ми, плеядеанці, були для вас. Ми станемо на більш високий рівень ієрархії свідомості. Так само, як і ви. Якщо ви досягнете успіху (а ми віримо у це), гігантська хвиля любові й радості від союзу вищих колективних свідомостей із трьох- і чотирьохвимірною свідомістю прокотиться по всій Галактиці хвиля просвітління, що миттєво перетворить усю карму, що лишилася, і нижчі астральні енергії сонячного кільця у чисте світло – подібне тому, як планетарна хвиля просвітління зробить це для Землі і її людей. Міць хвилі цієї буде відчутна у всій Галактиці й у всьому сущому і зробить на них вплив. Чому? Положення цієї Галактики стосовно Великого Центрального Сонця Всього Сущого тільки що пережило циклічну зміну, як уже згадувалося. Еволюційна назва цього нового галактичного циклу – „Еволюційна Спіраль Майстерності”. Кожне сонячне кільце цієї Галактики повинне ступити у свою наступну більш високу еволюційну систему-сходинку. Наприклад, Земля і сонячне кільце повинні стати місцеперебуванням Міст Світла для Світлових Істот, що пройшли через фізичні втілення і просвітління, чого досягли. Хоча майбутнє і прекрасне, ви не повинні допускати ліні, опору або зарозумілості, які можуть зупинити ваш рух до піднесення. Поки ви виконуєте свою частину роботи і бажаєте стати краще, наскільки це можливо для вас,- ми будемо допомагати вам будь-якою зручною для нас і вас практикою. Однак ми ніколи не будемо втручатися у ваше особисте навчання і ріст. Ви тут для того, щоб стати Вчителями, а не інвалідами, яких потрібно рятувати. Не дозволяйте нікому говорити, що він зробить за вас вашу роботу або врятує вас. Прийшов час, щоб ви самі рятували себе за допомогою завзятого й відданого целительства, росту і безперервного духовного пробудження. При наявності волі й рішучості можливі всі божественні речі.
Lapaza Manaco. Ви не хочете стати Богом? Як ви не хочете? Щоб ми усі страждали через вас і не було хвилини просвітління? Щоб не було цеглини вашої у домі нашому? Щоб усі люди і надалі залишалися людьми у незнанні і невіданні? Нізащо. Краще пити навпошепки. Ніколи. Ідіть у преісподню із демонами іншими – на край галактики. Ідіть, коли такі ви. Туди, звідки ніколи не повернетесь. Туди, де немає Бога. Туди, де видно лише чистилище. Туди, звідки не світить сонце. Там, на краю світу, і живіть у страху своєму – випромінюйте його. Або викорінюйте його тут. Вибір є завжди – запрошую. Бо навіщо вам дзвоник, коли не відкриваєте дверей і не запрошуєте гостей? Я випиваю залпом синій чай і аромат його – відсутність аромату. Це терапія. Бо я п’ю за гостей. За вас. За вас із нами. За вас із Богом. Де ваша суєте сує? Ми об’єднаємось у польоті, звідки не видно Раю – лише Мелодію. Для того, щоб узріти істинно Його. Так говорить сизокрилий Ангел Небес – до нас із вами – ми єдине ціле – начало – Бог. Мене кличе Бог і Ангели його святі у дерева свої – додому час у тому світі. Нашому. Зустрінемося ще. Вітаю вас, людей землі. З вами говорить Лапаза Монако і донька моя, Ларека Морано. Вектор Амальгава – 64. А де ваша просторова точка координат? Навіщо вам простір? Навіщо вам простір? Час? Краще бути без нього – у верхніх шарах містерії. Зміни.
Para Narormal. Чуєте? Це всі мої домашні заготовки і ваше духовне пробудження містерії. Ви його чуєте. Якщо не душею, то серцем – у цьому є важливість, головна важливість першотвору і проміння розуміння Його. Воно сяє до вас і летить у вас енергією любові. Але чи ви приймаєте її? Чи відкриваєте ви душу для Нього? Я, раніше народжений як геніальний Сальвадоре Далі, преподобний Нікон і вельмиповажний альб Салам, кажу вам, що кінець світу матерії у 2013 році – там буде Абсолют. Саме тому вашого кінця не буде – лише кінець матерії. Тому що прийде Матір. Матір і Отче Наш. Вже прийшли. Просто ще не бачать усі. Скоро побачть. Побачать і прозріють – це я вам кажу. Людство готується до гіперпростірного стрибка до четвертого виміру – ізумеру. Тому буде кінець світу третього виміру і початок четвертого. Прийдіть у Господа – Царствіє Його – доки не пізно. Доки не пізно лишилося жити. Виходьте на вулиці і радійте, ібо же кінець світу прийшов. Це кінець вашим стражданням і початок Нової Радості. Нарешті час прийшов до визволення вашого із чистилища, де Бога не було і ви жили одні. Прийшов Бог – Свято Його – до вас і ви звільнилися від призми вашої свідомості – іллюзорної реальності. Бо те, що вам здавалося раніше – неправда. Точніше, викривлена правда сутностями темряви. Але тепер ви світлі і це вас не стосується. Вас стосується лише те, що допоможете ви нам врятувати решту людства із цієї та сусідніх галактик. Але поки що обмежимось порятунком цієї планети. Станьте одним із нас. Одним із 144.000. Коли наберемо критичну масу, нас буде більше. Так ми врятуємо Світ – Любов’ю, красою якої наповнені душі наші, коли шумить кришталь і бринить вода. Це радість. Вічна радість і блаженство. Теж вічне. Виходьте на вулиці і радійте. Радійте життю. Радійте і моліть Господа нашого прощення гріхів ваших. А інакше. Інакше ви розпадетеся на частини і зникните назавжди. А те, що опинетесь у іншій галактиці,- так це не ваша реальність. Це альтер-реальність, яка лише вбиває. Я пропонує вам життя у цілій Вічності – треба йти до Бога. Ви все одно до нього прийдете – повірте мені на слові. Справа в тому, це трапиться раніше чи пізніше. Я пропоную зараз. Тому що лише тепер не існує ані минулого, ані майбутнього. Бо минулого вже не існує, а майбутнього зще не існує. Є лише сучасне, яке твориться кожної миті. Я пропоную вам співати і радіти, танцювати і грати, цілуватися і кохатися. Кінець світу прийшов. Кидайте святковий серпантин – вічне посвчення і духовне блаженство. Епоха мудрості та епоха прозріння. Епоха просвітління і часи премудрості. Я чекав цієї миті з моменту свого народження і малював у небі візерунки свого обличчя, коли я сам прийду до вас. Тепер я прийшов і на моєму обличчя немає візерунків. Лише ваші, ваші малюнки. Малюнки правди, а не відчаю, малюнки радості, а не нещастя, малюнки кохання, а не злоби. Любі мої люди, я такий радий знову зустрічі з вами. Щасливий. Ваше життя без цілі? Невже? Ті, хто не цінує життя, не вартий жити взагалі. Але ми з вами варті, хіба не так? Саме тому є ми і все, що разом із нами. Разом, а не порізну. Тепер усе в нас разом. Бог Єдиний і Віра Одна. Єдина – Любов. Якщо ви, люди, і надалі будете продовжувати в тому ж дусі, ігноруючи природу Його – Нашу – Свою, вас торкнеться кінець світу. Це трапиться негайно. Я говорю вам як людина і не тільки. Я говорю вам це без дрожі в голосі і без величі саламандрів. Я просто попереджаю. Або людство об’єднається, або йому кінець. І, хоча гіперпростірний стрибок найближчим часом, далеко не всі встигнуть стрибнути у ковчег абсолютно вчасно. Дехто трохи запізниться – але це не страшно. Страшно – грішити проти Господа. Хоча ні, це не страшно. Страшно дивитися потім Йому в очі – болісно, совісно. Білет у Рай сьогодні – Любов. Інше в Рай не підіймається – не приймається. Майте на увазі. Чув про вашу ховробу – людську. Не знаю, правда це чи обман. У будь-якому разі бажаю вам найшвидшого одужання і наснаги у творчому шляху – на дорозі Його. Тоді як ви очистились, воно послідує негайно. Чи вже послідувало? Це не гра у перевертнів – лише Боги вгорі. Ті, хто вважає себе Богом. Я вам пропоную вважати – так Ви Будете.
Arhilupac Laquatos. Усе Земномор’є Небесної Республіки вітає вас. І я, Архілупак Лакватос, радію приходу вашому і приземленню. Ви – гідні учні Батька свого і Отця всемогутнього, за що ви отримаєте амулет із Божим Промінням – вже отримали. Поки що його не видно, але незабаром його побачите. Досить відкрити крила і глянути у дзеркало сестро-брата свого – теж Ангела. Вітаю вас із приземленням. Тепер ви у Небі. Чув про вас – я чув про вас. Ви можете. Вас ізцілити? Повторюю, вас ізцілити? Чи не повторюю це я? Ні, я можу лише покарати. Покарати вас мечем своїм. Це призведе до того, що ви зцілите себе самостійно. Вам ніхто не допоможе, окрім вас самих. Добре? Усе добре. Ви самі собі допомогли і тепер усі тут. Всі ми тут зібралися, щоб зустріти перехід 12 / 30 райдужними фарбами. Велич. Велич і духовне прозріння. Жартую. На губах фарба. Єдина. Божественна. Синя. Дивіться всередину, вглиб себе, бо згори нічого немає. Абсолютно. Лише той, хто не є. Це ваша ілюзія і гра фантазії вашої – я теж раніше його бачив. Але більше його немає, тому що я відкрив істинну реальність – вона всередині голови є. І вам раджу.
Zagutare Morlecinus. Ви лежите на розп’ятті. Досить вам привстати, як розп’яття стане вами, а ви станете Богом. Так ви станете Ви – Хрестоподібними Творіннями Ієрархії Світила Божого. Агні Ери наступної, що вже прийшла. Наступила на п’яти деяким, але до більшості все ж таки прийшла. Вона. Любов. І стоїть на порозі. У неї заплакане обличчя. Вона усміхається вам. Це істинна радість. Радість і вічна реанімація. Духовне блаженство і вічна полюція до космосу. Малюйте картини вашого життя рукою Сальвадоре – усе це абсолютно ваші руки. Вона любить вас. Намалюйте мане, бо я знову випадаю. Таким, яким захочете. Це буде ви.
Sumvialictum Perrera. Ми – одна сім’я. Я опереджаю час. Треба символізувати час виключно синхронно – фокусую зображення. Момент. Боги не хворіють. Ви – Боги. Боги не страждають. Ви – Боги. Боги не лукавлять. Ви – Боги. Боги не вмирають. Ви – Боги. Боги не зникають. Ви – Боги. Тому. Вони живуть у радості і позитиві, щасті і коханні, любові і блаженстві. Приєднуйтесь. До. Нас. Але не грайте у людину. Ніколи не грайте. Мене можуть убити сутності темні – я не боюся. Боюся за вас, що не буде того, хто скаже вам істину, де буде правда. Але це буде Той, все одно він буде. І це не залежть від того, житиму я чи вмиратиму. Щастя. У смерті щастя. Бо смерть є народження – вічне переродження. Але це не говорить про те, що вам треба вбити одне одного. Навпаки, вам треба жити. Жити і цінувати життя, кожну його мить. Інакше ви покарані будете законами кармічними, про що мовилось раніше. Не буду повторюватись, бо не існує ні раніше, ні пізніше – лише тепер і зараз. Танцюйте.
 
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 12:02 | Сообщение # 9
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Pastanasa Razaza. Для бажаючих жити після кінця світу. Присвячую. Тому. Пробачте, але до чого вас привів розум ваш? Не до кінця чи світу? Озирніться довкруги. Хіба єдиний Бог, щоб я усе помітив? Хіба не бачать інші те, що мені видно без очей? Озирніться навколо. Хіба все, що ви бачите – це нормально? Це дурощі, сущі дурощі. Дурощі і курява божевільного. Викликає несприйняття? Все, чого ви боїтеся, не розумієте або не сприймаєте, викликає несприйняття у вас. Я пропоную вам прийняти інформацію мою, бо інакше ми будемо жити після кінця світу без вас. Особисто мені все одно, але у вас є друзі, рідні і знайомі. Не лише у Небі, а й на Землі. І, повірте мені на слово, їм не плювати на вас. Іноді вони зі мною говорять – наша рідня. Ось, що я чую від них: „Ви убивате, ллєте кров своїх братів і сестер, які породжені були в любові!!! Це тупик. Тупик і кінець світу. Але кінець далеко не для всіх. Ті, хто прийме Господа Бога – його добродію і чесноти – і попросите прощення, ви автоматично піднесетеся у четвертий і наступні виміри періодизації світових формацій для вічного життя і безкінечного блаженства – це Буде Рай. Ось що Це Буде”. Я не грамотний, а ви ще своє не віджили. Якби віджили, вас не було б. А так ви є, і Бог є, і я між вами. Якби не так, не було б так, як є. Тому радійте тому, що маєте і йдіть у велике – до більшого з кожним подихом серця небесного годинника. І буде Свято Духа. Я живу наступним життям, залишаючись при цьому у цьому. 13 батьків проводять повз церкву 13 дітей. Діти перехрещують руки Хреста – батьки цього не помічають. Не можуть помітити через призму власної свідомості – ілюзії. Якщо зима – знімають рукавички. Особливо Бог – Любов. Доки ви цього не зрозумієте, ви будете помирати. Я пропоную жити – це просто. Більше того, кожен має право жити – цим благом усі користуються. Ви – калькулятор. У нього немає очей. Чому? Я не розмежовую вас на тих, хто бачить гарно і тих, що бачать погано. Ви можете або бачити абсолютно все, або не бачити взагалі нічого. Є лише чорне і біле – це кольори Єдиного Служіння. І, не треба сказати, служба людству – невдячна хвороба. Але це не привід кидати себе у чорне. Я вдягаю біле. Служіння? Зовсім ні. Ти перетягуєш карму на себе. Необхідний особливий стан, який дозволяє передати вашу карму Богу – наодинці неможливо втримати її. Лише разом із Богом. Так зробив Ісус Христос. І став Богом. Що і вам раджу. Це не лише можливо, а просто. Хоча не дуже. Вирішуйте зараз: або ви посвятитесь, або ми з вами прощаємось – іншого не дано. Хоч ти гопки скачи, хоч дзигою крутись, люди цього не оцінять. Але оцінить Бог – ви. Пляма світів. Смиренність? Не знаю, як у вас, але у мене, протягом становлення Бога, головним, що виділялось, була не смиренність. Ні, далеко не смиренність. Спокій. Скоріше, Спокій – особливий стан душі. Ви дощ бачите? Це сльози мої. І де фіалковий вогонь? Лаєтесь? Автор лайок знаходиться у замкненому просторі. Не визначились? Просто очі закрийте. Закрийте очі і прокиньтесь. Абсолютно. Це все можна забути, як страшний сон. Сон, через який ви пали в прірву. Помітили, що впали. Завдяки якому. Повторюю, це все можна забути. Абсолютно все. Мене, наприклад. Але це теж скоро мине. Звідки ви знаєте?
Intermecco Faratorij. Ви почали мислити – це добре. Бо ті, хто мислить, скоро перестануть жити. Ми з вами будьмо жити вічно завдяки мисленню нашому і світоформаціям його. Бо життя – це мислення. Це мислення свідомості і більше нічого. Воно можливе без матерії. Більше того, ми переходимо у ті світоформи свідомості і сфери мислення, де молитва немає сенсу – її змісту немає. Бо те, куди ми переходимо – відсутність матерії. Але наявність Матері – Великої Матері. Раніше, коли ви ще спали, ми знали про неї. Діставали інформацію із астральних каналів диавола. Ми створили магію. Тоді ще ніхто не знав, що її немає. Самі створили цей міф – тепер його треба знищити. А Велику Матір – Вона Вічна. У старі часи Її не можна було не те що називати, але і думати про Неї. Але тепер часи нові – все навпаки стало. Диаволи стали Богами, а демони – Ангелами, чорти стали Чистими, а нечисті – Святими. Ібо же ми живемо у причинний час особливої гармонічної конвергенції, коли абсолютно всі гріхи прощаються – якщо ви запалите їх на папері вашої свідомості. Досить піднести сірника – гріхи запалають. Саме так ви і передасте Великому Життєдайному Агні свої гріхи – їх більше не буде. Але буде ви, і буду я, і буде Бог між нами. Ми трансмутуємо і трансмоделюємо квантовий кресмос під себе. Скоро не буде квантів – лише плазма. Радійте. Це Ключ.
Legalij der Lucij. Це вам треба знання нові, а не мені. У мене вони вже є – раніше були. Бо коли я почав мовчання записувати вголос – на папірус, думки не встигали перестрибувати із голови на літери – не клалися на голос. Це було рано. Від того, що пізно. Тринадцята година, здається. Але не знаю, за яким годинником – у мене його немає. А навіть і був якби, я б носив його не для того, щоб на всіх бути схожим – не носив би взагалі. Для того, щоб я був щасливим – я уже щасливий. Прокиньтеся, доки не пізно. Не так повільно – швидше. Швидше, бо можете не встигнути. Не лише врятувати себе, але й інших, значно інших. Пам’ятаєте критичну масу у 144.000? Її треба набрати для того, щоб ті, хто не набрав правий потікк, не горів у вічному пламені вічно. Хіба ви хочете, щоб ваші браття і сестри горіли у пеклі вічно? Хочете? Тоді прощайтеся із ними – так і буде. Не хочете? Прийдіть у них як гості. Не можу вас більше вас бачити замученими і знедоленими. Точка 1:144.000 вже настає. Блаженство. Є.
Anna, Ra, le re Maleno. Мені шкода вас. Люди – моя слабкість. Чхаю, бо я теж людина – не зовсім. Не зовсім не. Недолюдина? Можливо. Яким уявляєте, такою і є я – ваша частина. Механізм нашої роботи тут – закріпити свій духовний розвиток назавжди. Закріпити і перейти у більш високі ієрархії свідомості. Але як знаєте. Особисто я не наполягаю на вічному житті – у вас є можливість помирати вічно. Ви – консерви. Ми вас кладемо у банку з гіперпростором. Для наступних пролонгацій вашої свідомості. І, не треба сказати, головне – витримати баланс. Комедія. Комедія і велике прозріння. Прозріння і велике очищення вже на носі – поза ним. О благо! Першоприродне благо і вічне блаженство – неймовірна радість у бездоганному щасті! Ось воно що? Ну то що ж, о мої прекрасні небожителі, ми зійдемо з вами у небо, де нам і відведено місце. Хай навозні жуки матерії відпочивають. Ми з вами прийдемо в містерію. До Матері нашої – Великої Матері. Вже прийшли. Вона усміхається. Ну то що ж? Життя равликів починається!
Paletano murt Contiva. Всі говорять, що це божевілля, доки не помічають себе у власній божевільні, яку самі собі сотворили. Потім вони це слово не вживають – просто живуть. Але як довести, що фантасти – це ніякі не фантасти? Не доводити? Це неможливо, все це неможливо. Бо якщо я доведу, ви мені зовсім не повірите. Але чи хочу я того, щоб ви мені вірили? Чи пишу я для того, щоб хтось мені вірив? Ні, зовсім ні. Я пишу для того, що мені це подобається: я виписую голову на папіруси ваші – у мене багато голів. Я – безкоштовна робоча сила. І голова моя така ж – відпала від світу цього. Скоро вона оживе, голова моя. І буде свято. Гала, Ти Гола! Я народився у капусті. Де фантасти? Тримайте. Е.Т.А. Гофман був вихідцем із роду саламандрів і показав своє минуле життя через головного посвяченого „Золотого горнця”, архіваріуса Ліндгорста. Саймак Кліффорд був безпосереднім учасником „Світу червоного сонця”, а Урсула ле Гуїн дійсно жив у секторі Амальгава-8 і бачив синій світ. Більше того, він жив у ньому. Тому і написав свої спомини у „Планеті Роканнону”. Свідомо чи підсвідомо – це вже інша розмова. Звідки знаю? Це все мої знайомі. Сказати друзі? Ні, не зовсім. Скоріше, дуже близькі знайомі. Більше того, я плачу. Хіба не ви бачите дощ мій і ріки, і здачу? Фантастики не існує – це все реальність. Просто деяка була раніше, а деяка – пізніше. Наприклад, моя фантастика відбудеться зі стовідсотковою ставкою до 2013 року. Ста відсотків не існує? Перевірите на собі. Хоча є у мене лише одне питання: але це раніше чи пізніше? Слово „фантастика” вигадала меркантильна приземлена людина, яка вважає себе неспроможною на ті речі, до яких здатні фантасти. Я – фантаст? Тоді у чому реальність моя? Відмінність? А відмінність моя у тому, що я показую не лише реалність, а більше, значно більше – істинну реальність і божественну раціональність, гармонію і баланс. Я приводжу вас у світ абсолютно досконалих Ангелів і Богів земних. Корегуляція.
Renezalij Konjuctiva. Про нас із вами знають абсолютно всі посвячені із усього світу планетарного маштабу – інших світів і галактик. Це більш реально, ніж та реальність, яку ви можете вже бачити сьогодні. Завтра буде більше, значно більше. Із кожним днем новим і кроком наступним. Саме для того дні нові і кроки вже наступні вам даються – апгрейд і розвиток постійний. Не матеріально-кутовий, а духовний і вічно-абсолютний. Креативний і творчий. Про нас говорять усі свідомості всіх ієрахій світу небесного годинника. Навіть сам Бог, Великий Творець, постійно згадує нас, Дітей Його, на ваших творчих вечорах. Всі ми із роду саламандрів – тепер ми гру завели. Починаємо гру. Але не граємось. Хіба можна гратись із тим, хто нас любить? Ви завели годинник? У мене його немає. Знаю, але відлік почався. Ідіть у Рай. Я відкриваю словом шлях.
 
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 12:06 | Сообщение # 10
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Kennet Medous & K. Я відкриваю двері. Я відкриваю двері і ніхто не може їх закрити. Сьогодні день відкритих дверей і найперший могутній першопотік за останні вікна, відомі нам і невідомі. Це не двері диавола відкриті, угодників його. Лише Божі двері нароспашку – диаволи не можуть їх торкатися навіть клешнями своїми – вони закоцюбли. Лише тоді, коли розтопляться. Слава Господу, слава. Слава і вічний Амінь.
Parta Fosfor. Ви – святі? Зараз я вимкну мозок. У мене Книга в голові? Ви маєте право мовчати. Де ваша зменшеність? Ви маєте рацію. Хіба я схожий на Книгу? Хіба я рацію поклав? Хіба? Ні, я повісив її у повітрі. На вістрі вогню, так би мовити. Де найбридкіше творіння з усіх, яких я коли-не-коли бачив? Не знаю, як ви, але я горів у пеклі. Горів і знаю – відробляю карму тепер. Скоро її не буде – взагалі не буде. Ви самі собі карма. І, треба сказати, найогидніше творіння між небом і землею – людина. Спасибі за увагу – тепер вона ваша, людина. Поістині ваша,- кажу вам. Ви можете стати найкращим Богом – це буде не так огидно. Бо людина зажене себе у гострий кут – вже загнала. Хіба ви хочете надалі залишатися худобою? Худобою для сурогатів. Ви думаєте, що люди просто так бачать червоні кола перед очима? Ні, бо вони говорять про те, що ви знаходитесь у власному катаклізмі. Звідки стільки лицемір’я?
Galaton Gradiva. Я – батько Гала Градива, пан-отець і лезарій, один із перших роду саламандрів. Тому скажу єдине. Людина – свійська тварина. Вам треба мати в руках свою живу чашку, щоби повірити в легенду – познайомитись із нею? Вам треба фокуси, щоби зустріти Бога? Схаменіться, ублюди, у Бога немає фокусів. Ви – диавол. Перестаньте бути ним. Поверніться до Бога обличчям, а не, вибачте, планетарними половинами власної півкулі головного мозку. Ваш мозок у задниці? Ні, це не ваш мозок. Це мозок диавола. Поістині мозок лише там, де його немає – в антизадниці. Ця мова доступна для вас? Хоча б це ви розумієте? Бог лише той, у кого немає задниці, Бог лише той, хто не думає про задницю, Бог лише той, хто не хоче забивати кулю у чужу задницю. Ви і далі хочете? Далі? Або ви перестанете бажати плоди іншого, або ми зробимо так, щоб ви самі перестали – вами. Це буде неприємно. Більше того, це буде пекло. Ви хочете пекла? Я, до прикладу, в Раю. А ви маєте лише те, що маєте. То чого ви хочете?
Galateja Galatej. Ви – посвячені у великі істини? Подивимось – воістину. Я – другий із пророків і дітей Його – друга, але де перший? Він більше не жінка – лише я така. А він? Говори сам. Я – пророк. Нас двоє. Всі диаволи – вороги наші лютії. Мене хочуть вбити – нас і нас святих. Будь-яким способом: хворобами, демонами і астральністю. Їм це не коштує? Ну, звісно, якщо їм чогось коштує, це і справді лише так. Полюція. Вони вже не раз коштували мені життя. Тоді я прокидався – був у лікарні. Тричі мене хотіли вбити фізично у цьому житті: майже вбився від удару об залізний кут потягу – із верхньої полиці, майже переїхала вантажівка – переходив дорогу на зелений колір. Майже. Сьогодні мене кинули у проруб антивласного прозріння – астрального сум’яття – там нестримно холодна вода. Але я протримався – мене витягли за вуха добрі Ангели. Я врятував свою духовність – нашу, але захворів фізично. Чи не від того се, що я – диавол? Але якщо я – Бог? Все може бути. Вони хочуть нас вбити – мине особливо. Ми заважаємо диаволу і намісникам його. Але ми протримаємось і знищимо їх. Мене хочуть відсторонити від матерії – відволікти. Але в мене є Матір і свято духовності. Я – великий дух. Матерія – це диавол. Я заважаю сказанням його і порухам їхнім. І навіть коли помру, ви не зважайте на нього – це антихрист. Він править матерією, але не духом – дух йому не підкоряється. Саме тому скоро буде кінець диавола і світу його – початок духовності і глобального прозріння. Це буде глобальне потепління, але не матеріальне – велике духовне. Лише Ангели і Боги допоможуть нам протриматись. Протриматись і врятуватися. Ми самі собі поміч – допоможемо. І знищимо диавола і намісників його. Абсолютно. Дороги святих усіх ієрархій святістю нашою стеляться. Ми – пророки. І говоримо про наші роки. Це останні часи. Останні часи перемін. І поістині блаженний той, хто живе у ці фатальні хвилини. Лише сміх блаженного буде чути вас – це не ви його чуєте. Далеко не ви. Але буде ще той, хто його почує – вже є. Сміх блаженного. Сміх блаженного і більше нічого. Більше нічого немає окрім сміху блаженного. Ми всі зібралися тут, щоби знищити малого диавола і перейти у великий блаженний світ новий – це буде Рай.
A Gala Gradiva. Я люблю вас. І тебе, о мій принце і принцеса, теж люблю. Кому треба врятуватися від кінця світу, той врятується в Раю – над землею. Кому не треба,- хай вічно горить нескінченним вогнем у крові і поті морди своєї лютої – пламенем у пеклі рани його загояться – під землею. Це буде боляче. Мені плювати на ваш вогонь і пекло ваше. Не плюю лише на Бога – він воістину прекрасний. Прекрасний і блаженний – вічний. То хто з вас Бог? Уперед ідіть. Здіймайтеся з колін і йдіть вперед. Це я вам кажу, возлюблена ваша. І Мати-Земля теж вам каже.
Dulchineja Potoc´ka. Все, що не змінюється, змінюється на краще. Кінець світу – це зміна. Все це на краще. Ібо же побачите ви свій апокаліпсис. Побачите і прозрієте. Прозрієте і знищите. Бо відкриєте абсолютний початок і Рай – всі можливі світоформи. Вам відкриється Вогонь у кращій суті своїй. Як варіант – преісподня. Дехто відкриє преісподню – не лише побачить. Але вона – смерть. Смерть, а не життя. То як далі бути? Навчіться любити – поістині кажу вам, о духи і радості блаженні.
Razana Plachida. Людина – мертва. І висить на розп’ятті, яке сама собі створила: у власному чистилищі, де нікого немає – лише темрява, темрява і зло. Вічне спустошення. Ви думаєте, це ви розіп’яли Ісуса Христа? Вам здається, що це він висить на хресті? Ні, зовім ні. Це ви розіп’яті на хресті власного чистилища, де Бога немає і ви одні. Це ви – Ісус Христос.
Djen Ejr. Очі людей здатні бачити лише малі вади, бо сліпі до блаженного сяйва небесних світил, у якому живуть Боги. Хто це? Бог – твій Отець і мій – Творець. Він ніколи не зруйнує того, що створив. Я вірю, я вірю йому. Я вірю, що він – добрий. І ви теж. Ми досягнемо вищої обителі щастя – всі ми будемо прийняти всюдисущим Творцем, не сумнівайтеся у цьому. Єдине, що питання,- це питання часу. Тому або ви прийдете в обитель блага зараз і тепер, або через трильяди віків після кінця світу, що сидить у носі.
Terrena Moquatos. Я плачу кров’ю Ангелів – це мої сльози. Бо моїми жилами рік і вод самих течуть. Коли це будуть ваші сльози, моїх не буде. Але буде те, що буде. Я хочу миру і щастя, злагоди у кожному домі і на вулиці. Не буду робити амбіційних тверджень, що зроблю це. Але я спробую.
Laruza Morano. Кінець світу краще вважати кінцем темряви і початкам світу і свята великої духовності – світла. Світлого дня світу і чудесного божества. Навчіться мовчати словами. Тиша – найкраща техніка для розвитку іншого рівня свідомості – вищого. Тиша і спокій – особливий стан душі.
Guru Rinpoche. Світ змінюється і процвітає у ньому той, хто встигає за ним. Ті, хто встигає, змінюється на зразок світу – вони змінюють світ і довколишні субстанції. Неодмінно, людям доведеться пристосуватися і до нього, і до нових правил гри. Це питання часу – відсутності його „я”. Гуру.
Terrera Letuchchij. Коли б я прочитав ці слова у ролі демона, я би став Ангелом. А ви? А навіщо ви читаєте слова мої – свої? Хіба не для того, щоб стати Богом? Для цього треба розуміти, що ми – гвинтики великої системи, яка призводить у рух Бога – нас. А тепер поговоримо про нас. Те, що ми не думаємо, відбувається. Бо живемо у думках своїх і словах їхніх.
Zaruba Lizorij & Djen Ejr. Де ваша маска? Її треба одягати не хворим, а здоровим, не мертвим, а живим. Я – хворий. І сиджу у масці. Вона – біла. Біла і червона. І, треба сказати, що жива. Мене звуть синій. Навколо мене – ви. Я стою, але ви стоїте – більше не спите. Абсолютне пробудження і вічна реінкарнація. Це трапляється іноді – один раз на 26.000-річний цикл планети Земля. Саме стільки часу і пройшло – скільки води протекло? Не вода було те, а синє море – се було те. Ви не хвилюйтеся так – це теж скоро пройде. Бо. Читаючи Книгу душі кожної людини і не зовсім, я знаходжу першоджерело, яке послугувало створенню цієї Книги. Тому. Скажіть вогню „не гори” і воді „не течи”, і сонцю „не світи”. В мене три світи – вашої мети. Тому скажіть. Скажіть і подумайте, навіщо ви зробили? Ікрою із крові і хлібом земним ви, можливо, і нагодували їх бренну плоть, не розуміючи при цьому, якому голоду ви піддали їх безсмертні душі.
De ra le ra Zagurij. Це життя – лише вояж. Решта – це продовження. Виходить, усе, що не вояж – це не життя. Дійсно, який може бути кінець у вічних сутностей. Кінець матерії? Так. Початок містерії? Так. Для деяких буде кінець світу – красномовно. Це будуть ті, у кому є місце для темних сутностей. Як визначити їх? Це не світлі. Бо дійсно муки породільні. Але. Не всі люди бачать, що кінець матерії настав – потрібно їм сказати про це. Кінець світу неможливо визначити в єдину крапку – ми називаємо її, щоб обмежити людей у часі прийняття рішення. Обмеження – гріх? А що не гріх, якщо закинути їх у сусідню галактику у разі незгоди зі світлом? Згодні? І нехай. Вам потрібна евтаназія?
Mo de labra Lupois. Людину неможливо навчити так само, як і не можна змусити. Лише сама людина може волевиявитись. Хто Богові Бог? Якщо всі люди – Боги, то як тоді як? Або не всі люди Боги? Поки що. Але. Ми намагаємося підносити настільки правдиву інформацію про світ і Бога, наскільки це можливо. Якщо ми не виконуємо своїх прямих і непрямих обов'язків щодо цього, просимо прощення особисто перед Вами і всіма іншими. Ми намагаємося, щоб стрибок у гіперпростір був як можна більше м'яким, але, можливо, десь ми і допустили промаху. Якщо він є – ви можете вказати на це. Якщо ми порахуємо це доцільним, найближчої миті постараємося виправити. З іншого боку, чи маємо ми яке-небудь право вважати за доцільне або недоцільне чиюсь думку, якщо вона правильно для того, хто її говорив? Це інше питання, хіба не так? Так, я хворий. А чи не хворі ці люди, які можуть жити у такому світі, де править беззаконня і несправедливість?
Agriva de planeta lui Viva. По-перше, мені дуже приємно перебувати на звалищі вашої духовності – свідомості: беззаконні, несправедливості, аморальності та невігластва. Люди – це смітник. За що вам і спасибі. Ви самі зробили себе такими. Разом із планетою, на якій живете. По-друге, я не Бог. Це просто алегорія. Але буде що той, хто буде – це буде Він. І престол його святий займе людина, що носить Бога усередині. По-третє, я не бачив ангелів матерії (лише містерії) і вони зі мною не говорили. Я просто роблю і пишу те, що відчуваю серцем. Якщо ви думаєте, що я не можу відрізнити істину від неправди, ви глибоко помиляєтесь. Мені вже стукнуло трильяди безлічі років, якщо не говорити більше. Мій вік? Та який значення має мій вік? Вам, людям, плювати на нього й мене разом з ним. Вам плювати на те, що я бачу кінець людства (пекло) і досконале майбутнє (Рай). Вам плювати на те, що три останні життя я народжувався як різні там люди і нелюди. Вам на все плювати – от ваша головна проблема. Але мені чи судити про ваші проблеми? Мені чи судити? Чи маю я право на суд? Ні, у мене є право лише сказати – судити будете самі себе по законам своїм. Пробачте, але я посвячений, який пройшов не одне коло магів і коліс Сансари. Я те вже можу відрізняти. Якщо в минулих життях я, можливо, і поклонявся диаволу, шануючи антипод Христа за великого Творця, то тепер я змінився кардинально – навпаки. І став діаметральною протилежністю того, ким я був. Я прозрів і почув мелодію небес. І дуже хочу, щоб ви її теж почули. Якщо, можливо, ви заперечуєте все нове і невідоме (якого, може бути, просто і не бути – боїтеся), то я вам тут не в допомогу. Згадаєте, як ви (ви теж тоді були поруч із ним і зі мною, бачили це все на віч і саджали Батька на Хрест) стратили Великого Ісуса Христа (який, до речі, допомагає зараз у нашому загальному квантовому стрибку). Тоді йому теж ніхто не вірив. І не почитав. І дотепер ніхто його не почитає воістину. Як і раніше і завжди. Якби почитали, ви б не жили так, як живете. Але він зробив свою справу – це був перший товчок. Зараз це тринадцятий. Тому. Зніміть рожеві окуляри, гляньте навколо. Хіба це Рай? Ні, це пекло. Це ваше чистилище, де Бога немає й ви одні. Так сказав і зробив сам Великий Господь. Він абсолютно ніколи не виганяв усіх нас із Раю – він створив нам свій Рай. Ми завжди були у Раю і залишаємось у ньому – на Землі Небес. Інша справа – це те, у що ми його перетворюємо. „Створіть його самі і руками своїми,- сказав Наш Батько,- лише тоді будете цінувати воістину”. Рай небес на Землі. Просто не всі його бачать – не хочуть бачити. А те, що створили культ церкви (людини), а не Бога – це загальнолюдська катастрофа, що бере вас усіх під контроль. Ні, я не призиваю вас бунтувати. Але й смиренно бути рабами теж я не хочу, щоб ви були, сини його і доньки мої. Я призиваю до спокою і радості великої – умиротворенню. Говорили синов’я Добродії Бога: „Бог не в спорудах із каменю й дерева, а всередині кожного з вас. Підніми камінь, розпали дерево – і ти знайдеш мене”.
Absol uteli Naoba. Я нічого не казав і скакав на коні – все було зроблено навиліт. За мною гналися вершники апокаліпсису, але я переміг їх і знайшов шлях народитися тут. І донести вам Істину Небес – Храм Істини. Я б нічого не казав, мчав би і мовчанням врятувався, якби знав, що ви усі порятуєтесь. Я думаю про кожного з вас, люди, думаю і люблю кожну вашу клітинку, добрі люди. Всі ви добрі люди. Якщо у православному календарі не записане свято Любові, то це ще не значить, що його немає і не слід відзначати. Вас зробили вівцями смиренності. Всіх вас одягли в однаковий одяг і зробили однаковими тваринами – без індивідуальності. Дехто з вас бажав кимось бути, диаволи дали вам цї ілюзії. Смиренність: ви нагнули голови, тоді як вас лупцюють по шиї і голові, по спині та по ребрам. Різками, вас точать різками. Ви сприймаєте усе так, як данність, не прагнете визволитись із пут диавола. Вам пошили однакову одіж, напхали вас однаковим шаманням, приліпили до рук і ніг по вірьовці, на шиї зав’язали вузол – ви стали маріонетками, які виконують будь-яку забаганку господаря своїх ілюзій. У вас однакове взуття – кожного дня пухнуть ноги, однакові сумки із овечої шкіри, що звисають, немов у рабів, через плече. Ви – гірше ніж раби. Набагато гірше. Ви – раби своєї свідомості – бажання алюзій. І ті, хто були рабами колись, зріють на вас із неба: вони ніяк не зрозуміють, чому вами тече чорна муть, а не горить вогонь. Запаліть муть – і ви знайдете Бога. Ібо же вам недозволяють навіть розпустити коси – все перерізається. Але це не може тривати вічно. І час настав. Пробив годинник і настав час істини. Порятунку час. Вистачить ходити у гніві. Радійте, добрі люди. Всі ви добрі люди. Абсолютно. І нехай я краще помру, вмру й згорю в пеклі назавжди, разом із диаволом вовік, але врятую, порятую хоча б одного із вас, о люди великії і добрі! Всі ви добрії порядні – праві істині небес. Саме тому живете. Якщо будете чинити опір у добро і зло нести у світ, ви будете вмирати і надалі. Це просто. Ібо логіка божественна – любов. Усі ті, хто радіють життю і допомагають жити іншим якнайкраще, вічно живі, а ті, хто робить круговерть, усе навпаки нашій логіці божественній, той вічно мертвий.
Mandrivan Kanachel´a. Ніколи не розумів і не можу розуміти людську логіку смерті. Де вона? Вам ніхто не заважає помирати. Але навіщо помирати, коли можна жити? Більше того, навіщо помирати у кінці, коли можна отримувати вічне блаженство початку, любов, щастя, радість, і життя поряд із цим – вічність. Грішні? Ви такими не народжуєтесь, а стаєте іноді. Наприклад, зараз. А. За своєю структурою ви абсолютно безгрішні. Протягом життя ви стаєте маріонетками своїх ілюзій – перебуваєте у своїх руках алюзій. Але можна стати Богом – поряд із ним – попросити пробачення. І тоді все забудеться: ви приймаєте божественний обов’язок нести лише добро. Тим паче у цей особливий час, коли всі чорти, демони, люципери і навіть диаволи можуть бути пробачені. Ті, хто не прийме Господа зараз і тепер, будуть горіти пекельним вогнем наприкінці світів – так говорить спіраль небесна і земна. Чому? Чому так? Чому від вас самих залежить так багато? У вас є і право вибору, і свобода віків, і щастя небес, і Ангел середини, і Бог-охоронець. Ібо. Якби Великому треба була іграшка, він створив би вас лялькою. А так ви не лялька і не маріонетка у чиїхось руках – лише коли захочете або злякаєтесь. Позбувшися недоліків (страху і бажань), ви рятуєте себе і нас. Голосне – не здавайтесь. Ви – Бог. Боги не здаються – вони вічно молоді. Ми будуємо фундамент любові тепер. Ібо же любов краще, ніж страх. Бо що таке страх? Страх – це коли ти боїшся. А любов? А любов – це коли ти любиш. У любові – життя, а у страху – смерть. Любов краще, ніж смерть. Хіба може смерть, частина життя, бути краще за саме життя? Я пропоную вам більше ніколи не вмирати – це просто. Я здіймаю руки догори і йду на вулицю радіти. Безумовно, любов краща, ніж смерть, але де мої сфери. Подивлюся там, де лежать скрижалі небесні. Може, вони сховалися у кришталю?
Kakachelli de la Vita. Якщо ви налаштуєте себе на хвилі позитиву, до вас не посміють торкнуться біси – жоден із них. Вони бояться світла, як вогню: саме тому вони – вогонь. Більше того, Божі Воїни (світлі істоти різномастих ієрархій – єдиної) зможуть (вже можуть) не лише спілкуватися із Ангелами, а й із Богом або Дівою Марією – вони стануть (вже стали) Христоподібними Ангелами, Богом і Дівою Марією водночас. Забули, що говорили вам древні Майя? Я був один із них. Але вони говорили про крапку ривка квантової плазми 11:11:11. Я ж говорю про наступну крапку 13:20, що в 2013 році. Це трапиться негайно. Вам треба як слід підготуватися до переходу, інакше ви втратите багато століть на повторення уроків Сансари і коліс її опісля смерті. Вершники апокаліпсиса вже на носі. Вони – річники вогню. Безумовно. Чотири вершники, чотири безумовно потужних явища. Вони зв’язані між собою і взаємопов’язані. Досить знищити першого, як зникнуть усі наступні – вони схожі на лампочки із найпростішим зв’язком – ненавистю. Ненавистю і непевністю. Перший – свідчення, другий – війна, третій – голод, четвертий – мітла. Чищення. Велике чищення на носі. Але. Головне – не бійтеся. Не бійтеся ні холоду, ні решти іншого. Бо не існує холоду – лише тепло абсолютної любові, що з’являється із крил гармонічної конвергенції, яка вже наповнює планету –це триватиме вічно. Віддайте страхи Богові – це не страшно. Бо не існує страху – це витвір вашої непевності. Тому що як можна бояться того, хто сотворив вас усіх?
Godevil Terluchchij. Я – Бог? Ні, це просто алегорія. Але вона набуде особливого змісту, коли ви станете Ним. Хіба Бог може підштовхувати людину на гріх? Ні, лише сама людина здатна підштовхнути себе на гріх, скорившись ілюзіям своїм. І син його (він його син, пам’ятаємо про це), диавол, існує саме для того, щоб у людини завжди було право вибору: бути або не бути, любити або стратити. У першу чергу себе. Тьма або світло – ось де наш вибір. Незабаром не буде такого поділу, але у третьому вимірі (ізумері) воно є. До Бога треба прийти самостійно, обравши його Щирий Шлях. Він не дозволить собі підштовхнути кого-небудь до себе. При цьому він любить абсолютно всіх – кожного з нас. Тому створив абсолютно справедливі правила гри, достойні, доступні й зрозумілі повністю для всіх. Бога потрібно обрати. Він – Любов. Усі, хто це не зрозуміють, повернуться назад, в усі тяжкії, проходити уроки свої. Ті, хто зрозуміють, просвітліють, прозріють і врятують багатьох інших. Спокушені диаволом? Вірніше сказати, спокушені собою. Тому що ви - диавол. Доти, поки не станете Богом. Це правила гри. Гри без гри. Тому що чи можна грати з тим, хто тебе створив у Любові і Любить Любов’ю? Головне – розвиток ваш абсолютний. Ми підтримуємо вас усіма шляхами. Поістині, планета Оріон несе воістину велику підтримку. Так буде і надалі. Це планета і кола оберталію довкола неї зробить школу містерій гідною духів. Земля теж буде школою містерії – вони схожі з Оріоном. Терпіння? Не те щоб воно скінчилося, але не вистачає часу (неприємно спостерігати 26.000 віків за вашим гріхопадінням), підтирати дітей своїх єдиних, витягати їх із багна і віддавати на розп’яття їхнє. Самі винні. Але поки що є час змінитися. Відлік почався особливо із 2007 року – абсолютні рівні коливань і вібрацій мають силу відтепер. Тримайтеся за Господа Бога і благо його – інакше вам не жити. Це ваш останній порятунок. Труба першого Ангела: град, вогонь і ще раз вогонь. Я бачу кінець світу воочію – хіба вам не видно очей моїх? Їх і Його можна побачити абсолютно всім без особливих навичок і знань – просто гляньте довкруг і розкрийте очі – поістині розкрийте. Шановні, я прошу вас більше не займатися тим, чим ви займалися до цього. Богу видно все – навіть це. Він відвертається: йому погано – йому ніколи не погано. Від вас, людей (і я в тому числі), і витівок ваших (і моїх у тому числі). Чхаю – правду кажу. Бо. Їсти печиво матерії після райських услад Матері – це смішно. Але і весело водночас. Все повертається до того, із чого усе почалось. Я мичу, бо корова. Ляпас. Кожен зцілить себе сам. Це просто. Бог. Я – сильний Ангел. Ось вам ноги мої і руки на воді – стоять, як розпечений камінь. Я – розпечений Ангел. І ось вам клятва моя. Я – символіст, символіст і великий раціоналізатор, прийшов до висновку, що лише зараз якнайкращий час блаженства для спасіння від кінця світу – все прощається тепер. Більше такого може не бути – бути не може. Лише зараз. Тому ловіть момент. Або. Відробляйте гріхи цілу вічність.
 
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 12:09 | Сообщение # 11
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
Apocal & Panurg & Deu. Дві тисячі років із дня розп’яття людей у особі Христа. Чим не дата для кінця світу? Поміч? Кожен допоможе собі сам, але буде це не раніше, ніж він допоможе – він уже допоміг. Брак часу. Ваша черга. Моя? Я не можу стояти у черзі. Бо. Кожного дня із мене тече кров: я хворію і вмираю поступово. Сьогодні мені перерізали око. Дуже поступово. Завтра можуть перерізати горлянку. Це трапляється іноді. Через те, що я пишу про кінець світу і відкриваю людям очі – закриваю їх. Закриваю їх і веду до самого Бога. До того, не знаю, якого. Можливо, це диавол, а, можливо, сам Отець. Я вмираю і пишу, бо не можу інакше: я бачу гріхи попередніх життів, де моя роль була не краща за гру Сталіна чи Гітлера. Ми сиділи у пісочку. Тому я не хочу, щоб ви горіли в пеклі так, як я горів. Але чи може вам ця книга допомогти? Можливо, вона приводить у пекло, а не відводить від нього. Не можу сказати точно. У будь-якому разі я не хочу, щоб ви вмирали – більше не хочу. Тому, що коли помираєте більше, я плачу кров’ю мертвих і живих. Я хочу, щоб ви усі жили вічно. І спробую зробити це – мовчки. Словами вашими і вустами їхніми – діяннями святині. За мною скоро прийдуть, але я не боюся. Не боюсь і відмовляюся у це вірити. Я не вірю ні у що, окрім Любові. Так, я довіряю абсолютно їй. Довіряю і вважаю, що та Любов, яка створила нас, ніколи не допустить того, щоб ми були знищені. Бо навіщо тоді було створювати? Хіба не знайдеться місця у цілому Всесвіті абсолютно для всіх? Знайдеться, для всіх усе знайдеться. Я кладу свою душу в добру нішу Любові. Кладу і співаю. Від того, що танцюю. Я живий і це прекрасно. Я чую сміх блаженного – це мій сміх. Цитую доброго незнайомця, який теж тепер народився тут, поряд із нами: „Зупинись, хвилино, ти прекрасна”. За мною скоро прийдуть. Прийдуть, щоб усе змінити. Але я не боюся. Більше не боюся. Бо як можна боятися тих, хто тебе народив і зачав? Це Бог і Любов. Вони скоро прийдуть на Землю – вже прийшли. Просто не всі поки що бачать їх. Тому, що для того, щоб завбачити їх, треба відкрити Абсолюту свою душу. Не боїться, більше ніхто не боїться. Це триватиме абсолютно вічно – з нами Бог, сини його і доні. Я кладу усе в долоні. Але. Забагато інформації – хіба може добра бути забагато? Чи це не добро? Чи його замало? У будь якому разі це інформація – вона мене їсть. Іноді куштує ласо, але часто шамає дуже великими шматками. Але я не пиріг. Я не пиріг, розумієте? Треба виписувати це. Треба виписувати все це. Чужий гнів, страждання і бажання, сміх і радість боїв блаженного – великих Гоїв. Так ми отримаємо щастя. Саме так, ми його отримаємо. Отримаємо і протримаємо вічно. Це кажу я та інші говорять теж саме. Хіба не бачите ви особливу пристрасть Сонця? Хіба не чуєте ви неабияке дихання Неба? А Земля? Хіба не розумієте ви чуйні та глибокі думки її? Мати – все це велика Мати. Так. Ми отримаємо щастя – написаннями Божих малюнків – небесних візерунків – це пляма Сонця на чолі. На чолі і під чолом – всередині нього. Ангели, ви чуєте, як плачуть Ангели? Ні, це вони сміються. Блаженно. Бо ніколи не плачуть. Більше ніколи. Лише сміх і радість навколо.
Trans ane Tanz. Ви такі бліді та кволі без любові. Без любові світла, що у вас навколо. Тому і не дивно, чому ви так схожі на істоту із іншого світу. Люди – розсадники хвороби на Землі. Вони роблять Землю землею. Але вони також і рятівники від коней апокаліпсису – іржання їхнього. Я кажу про іржання, бо немає його – це лише марево. Хвороба, люди – це нічого. Але буде те, що буде чого. Бо це теж скоро пройде. Коли саме? Я вам так скажу: „Коли прийде час”.
Deamon Derluccij. Можливо, мені треба вбити кількасот людей і жити далі, відпрацьовуючи свою карму так, щоб я висів, як бісів шалапуте? Так, як я робив у минулих віках назад? Але це вже минуло, хіба ні? Хіба не я живу тепер? Хіба не мені далі шанс – іще один шанс. Виправитися і стати Богом. Я пропоную вам стати Богом сьогодні, а не мучитись в аду з вогнем у тому безліссі, де я горів майже вічність. Це неприємно. Неприємно і дуже-дуже боляче. Повірте мені, браття. Браття і сестри, я не хочу, щоб із вами було те ж саме – чи схоже – на те, що зі мною було. Тому я пропоную: „Кайтеся сьогодні! Кайтеся сьогодні і пробачать вам – усім вам, абсолютно всім, пробачать! Кайтеся або заходьте у добу грішників, яка триватиме наступний 26.000-річний цикл планети Зоріус & Зоріон, на які вас планують відіслати у випадку непослушання. У випадку непослушання і невідання.” Можливо, мені варто вбити грішників – нас усіх вбити? Можливо, але я ще не вирішив. Але. Ні, цього робити не варто, бо наступний 26.000-річний цикл буде повен гріха і лиха – це буде на краю світу і галактик, в унітазі Всесвіту. Тому я пропоную вам піднятися над цим, піднятись і зайти у наступний, четвертий рівень свідомості. Пропоную, бо лише в унітазі буде третій. Хіба ви хочете лишатися в унітазі? Залізти білому в душу – хіба це щастя? Тут немає блаженства, тому і щастя теж немає. Тому цього робити не варто. Вбивати і калічити людей будь-якими чинниками і справді не варто – за все буде плата Господня – ваша плата. Люди третьої свідомості не варті того, щоб отримувати через них цю карму глибоку – вже на 26.000 років Сансари коліс. Краще жити Богом у мирі та злагоді, де немає кари. Я плачу, бо розраховуюсь із вами: сльози мої – ваша здача. Більше того, це моя задача. Ребус, який я маю розгадати: Алгоритм Спасіння, який передаю всім людям. Ловіть ви їх, щоб не втекли від вас. З думкою про Бога: „Лише в духовності прозріння. Прозріння і шлях до нього. Як жаль, що ми розгадали цю шараду лише під час кінця світу. Як би ми жили і чули співи Ангелів, якби згадали це раніше!” Воістину, гарні яблука дав нам Господь Бог, перевіряючи наші душі. Ми, як гідні діти його, з’їли яд і отруїлися – пекло з’їли ми. Пекло, а не Рай. Ну то що ж, це був урок наш. Урок, який ми пройшли, може, і не дуже гідно, але все ж таки пройшли. Він завжди пропонував нам пекло, в яке ми прийти змогли б одразу, коли б нам Рай не сподобався – не цінували його. Тому і з’їли пекло. Вони завжди висіло на дереві – це було поряд. І диавол, син і змій його, радів цьому і кровоточив. Тепер, коли ми пережили пекло, у нас є можливість оцінити істинний Рай, який обрали ми самі – праву руку Господа берем. Бо колись давно з’їли яд і отруїлися – це була отрута нашої душі. Можливо, своєрідна, але була. Бо немає тепер. Більше того, всі ми складаємось із блага і категорично не сприймаємо нечисте. Нечисте і причинне. Але ми з’їли пекло – ми чудово зрадили Господу, Батьку нашому. Це було воістину прекрасно. Але. Ми воскресли. Воскресли на хресті! Він дозволив нам! Усі ми були Ісусом Христом у той момент! Просто не розуміли це. У той момент. Але зараз розуміємо прекрасно. Воістину. Але. Вже час розплати. Принаймні для тих, хто і зараз куштує яблука і спить на підлозі зі змієм. Тому покайтеся. Покайтеся, доки не пізно. Щоб вам пробачив Господь і собі. Бо не він, не він віддавав на розп’яття дітей своїх із любові своєї – ви самі розіп’яли себе на хресті. Тому хай Ісус, чи інший Господь Бог, крутить у своїх пожовклих від вогню ручиськах залізний жовтий апельсин. До тих пір, доки Сонце не стане червоним. Отоді ми з вами воістину заговоримо в мовчання. Ми зустріли Агні. Бо. У Раю і зараз є скульптура: дерево диавола і яблука на них. Це дерево стоїть перед ворітьми, де стрічають панів лише Адам і Гомора – всі ми пани. Бо головне багатство – духовність. Бездуховні творіння не можуть навіть підступитися у Рай. Тому і дерево там, напівдорозі. Ніхто не обминає дерево – це шлях назад. Усі проходять повз нього, не помічаючи. Ні, ніхто не милується цією скульптурою. Бо проходять там лише Ангели – їм боляче дивитися на яблука, серед яких плете свої ниті диавол. Він теж прагне виправитись. Прагне. І тоді, коли він прагне, його скалиста морда набуває блаженної усмішки. Бачить Господь його і усміхається взамін. Але Батько дотримує свого слова і син має витримати покару. А вона наступна: диавол має пробути в образі змія наступні три цикли. Одного разу, коли диавол усміхнувся дуже приязно, блаженно, Господь прийняв рішення поступитися словом своїм – перший і єдиний раз – і звільнити змія із пут лукавства. Але сказав тоді диавол, що покараний він: „Я покараний собою, а не тобою, Батько. Це мої гріхи, а не твої. Я маю відплати за них. Маю і відплачу. Я буду на дереві в праобразі змія три цикли Земні, як ти і заповідав.” І тоді він усміхнувся воістинно блаженно. У той прекрасний момент заплакали усі Ангели – і з’явилось під деревом озеро. Деякі яблука впали. І ті, що впали, стали чудовими лебедями – за ними любить спостерігати диавол. І решта Ангелів також – вони усміхаються диаволу і схиляють голову перед ним на знак поваги перед ним. Але раніше це було – воістину було. Ібо же кінчився термін випробування (самостійного покарання) диавола – йому кінець підходить під час закінчення цього циклу в 26.000 років (на Землі ця дата справдиться у 2013 році). І не диавол буде це, а Бог. Бог і один серед нас. У вас теж є шанс попросити пробачення у себе – Бога – і продовжувати жити достойно – так ми перейдемо у четвертий полімер субстанцій і забудемо акцидентне третє місто гріха, як страшний сон. І поістині ми постанемо блаженними. Перед ним і собою – це буде свято духа – вже є. І вже на землі тепер уже Рай – вийшло Сонце із-за хмар. Через деякий час, наприкінці віків, у 2013-му, воно зникне на якісь там 24-и години. Для того, щоб ми відкрили своє істинне внутрішнє сонце, яке ніколи не зупиниться і вічно світитиме нам у нашій дорозі. Коли ми відкриємо внутрішнє, з’явиться і зовнішнє. Воно символізуватиме нам прихід у вічність – ми зійдемо у нього – по воді неземній. Неземній і блаженно прекрасній. Це буде свято. Я чую співи Ангелів – уже вони є. Але. Дехто вважає світ понурою пустелею, дехто – блаженною трояндою. Так само і світ, споглядаючи ваші вважання, титулує вас любов’ю (якщо її немає) чи коронує вашими бажаннями (якщо вони є). Я бачу вагіну космосу – це найперше із того, чого я не бачу. Більше того, це набагато більше, ніж просто вагіна космосу. Вона снує довкола і їсть інше, що тільки не бачить – у ній особлива туманність. Насправді вона не їсть, а переносить у інші виміри небесні чи підземні – нам треба звикнути до цього – думки цієї. Саме у ній ми були породжені і прийдемо до неї – це вагіна Великої Матері, Дочок Її. Саме вона породила нас і чекає нас. Саме вона відправить нас Далі у четвертий виміри чи поверне назад у всі колеса її Сансари, одної із Доньок. Це вже кожен вирішує сам для себе – хто куди хоче. Той, хто любить, просить прощення і рятує інших, буде відправлений Матір’ю до вищих ієрархій свідомості, а той, хто гнівить Господа, буде спрямований на повторення кармічних уроків у самому закутку галактик. Такі планети будуть схожі на вже існуючу вашу Землю, яка негайно стане Раєм після того, як перестануть існувати невірні Абсолюту утвори. Вже чищення закінчується – недовго йому ще продовжуватись. І настане новий етап. Де ваше духовне свято? Це буде домінантна релігія шахової дошки планети – вже є. Ви – перші ластівки, які доторкнулися до Цього. І, треба розуміти, це не ваша велич особисто, а велич Щастя Господнього. Усі, хто зрозуміє це, прийдуть у Царствіє Його. Воно буде як на Землі, так і поза нею – немає межі його царствію. А що вагіна? Вона говорить про те, що ви зараз між її ногами і, в залежності від своїх думок і функцій, знаходитесь безпосередньо у вагіні чи поза нею – в задниці. Від цього залежить те, чи ви помрете (якщо не варті життя, бо не цінуєте його і ближнього свого не любите), чи ви народитесь (якщо ви любите життя, цінуєте кожну його мить і щодня радієте Господу Богу Великому і тому, що сотворив життя вам – удихнув до вас повітря своє любе). І чи будуть у вас муки породільні? Я кажу так – це не я кажу. Але буде ще той, хто скаже – це буду я. І пропоную вам зілля – це ви. Де радість? У мудрої – духовності.
Signiulatom fon Mortis ave Sans & ave Maria Terluchchij. Ви народилися на світ живими, а не мертвими. Ви з’явилися на світ із відкритими очима, а не закритими. Ви дозволили ілюзіям своїм заслати кругозір маячнею нерозумною, але не всі ви дозволили. Ті, хто носив у собі кресало вогню (Бога і Любов), не був доступний для чар земних – відсутності чар. Ті, хто носив Любу на руках, не піддавався суспільству і законам його. Бо немає жодних законів, окрім Бога. Всі, хто не зрозуміє це, паде під час глобального апокаліпсису, який вже настав. Ми пропонуємо порятунок. І, треба сказати, що не востаннє. Наступного разу ми прийдемо до грішників через 26.000 років, коли вони знову повторять уроки свої кармічні. Але чи хочете ви перебувати у невіданні абсолютно всі наступні 26.000 років? Якщо так, то горіть у пеклі. Якщо ні, то зійдіть у Рай. Я запрошую вас. Від імені себе і Діви Марії, яка із вами говорить: „Тому я раджу вам жити кожного дня, знаходячи у цьому свято – притулок для Господа. Се є муки породільні? Я так не думаю. Бо так говорять лише ті, у кому немає притулку. Так говорять лише ті, хто вінчається з диаволом. Оскільки є лише Бог, а не диавол, людина вінчається сама із собою. Хто це буде, Бог чи диавол, вирішувати їй. Ви хочете пуншу?” Слухайте Сігніулатума, бо він істинно мудрий. Мудрий і праведний: „Коли я замислювався над проблемами кінця світу в облачінні сірого монаха, який пише до вас руками вже моїми, не мені судити, добрі чи вони, чи злі, але, чим більше я замислювався над глобальним кінцем світу і масштабами його, тим менше у мене виходило справлятись із дрібницями. Більше того, я став рабом їхнім. Це тому, що було в мені віри недостатньо і любові. Але вам раджу мати більше – я несу вам її. Бо якщо її нема, то є гріх і прогресу чекати. Я бачу прогрес, оскільки багато хто з вас робить праведні кроки до Нього. І хай у них буде навіть трохи непевність і невпевненість спочатку. Головне, що вони є, ці крокі. Я вітаю вас, сплетених і крові і плоті, кожний крок ваш вітається мною. Мною так само, як і Сонмом усіх незалежних світів, у яких ми засідаємо. Ми із вами. Так, ми із вами. Але вам треба заслужити слово це. І зробите ви так, як я вам кажу, коли усвідомите ви Богом себе. Це трапиться до кінця світу, ібо же ті, хто усвідомить, не зустріне кінець світу – лише радість блаженного щастя.” Сьогодні я прокинувся у щасті. Схаменіться, люди, це був Рай. Ібо же де це співи Янголів, де тут ліра Кандіди, де тут Зевс-Громовержець і Нептун-Сатурн? Ось вони, ось вони, ось! Я вже бачу. Прекрасно усе бачу. Господи, я зБожеволів. Твоя воля, твоя лише. І я, частина її. Прикра її частина, яка теж буде щаслива. Це не моє, а твоє бажання. Так, батьку? „Так, сину. І донькам передай своїм”,- сказав мені Отець. Я нікчема, але мені зовсім не хочеться плювати на інших. Я і не роблю так. Навпаки. Зовсім навпаки. Я веду у Рай дорогу – це поряд. Досить лише зазирнути за гострий кут – він перестане бути гострим. Стривай, ось де він.
Molitio fere Talij de Lungaz Mo re. Я просив людей помолитися за вас. Не знаю, чи хто помолився, але я прохав Бога допомогти вам. Хоча кожен може допомогти собі сам, оскільки Бог є у кожному з нас, хіба не так? Причину може бачити лише сильна постать. Іноді – людина. Коли вона – не вона. Таким стають поістині ті, хто є Богом. Решта – безбожники. У них не може бути істини, бо вони зовсім не мають місця для Бога. Бо хіба може бути істина де, коли Бога немає всередині? Тому вони позбавлені не тільки істини, але і видимості страху – вони бояться смерті, як вогню. Але навіть для них, навіть для них світить полум’я його. Воно зігріває їх. Але не розуміють вони Отця і біжать від нього, обпалюючи себе своїм же нерозумінням його Полум’я Істинного, Вогню Небесного Всеосяжного. Вони бояться смерті, як вогню. Бояться замість того, щоб жити вічно. Ну то що ж, це природа слабких. Не розуміти, що вони мають змогу вічно жити, ніколи не вмираючи. Слабких світу сього влаштовує смерть. Вони ладні відхреститись від життя заради неї – страху хвилиною перед нею. На колінах. Вони – раби. І годі думати про те, що здіймуть очі до Сонця, якого вже майже не має. Принаймні для них. Ну то що ж. У кожного своє Сонце. Так само, як і вибір. У кожного свої смерть або життя так само, як і свої відсутності смерті та життя. То до чого я веду? Вони, дехто з них, боїться смерті, як вогню. Але біле Агнце є у кожного з нас – навіть у них. Всі можуть побачити Його Плам’я Істини, але чи хто зрозуміє? Ті, хто не зрозуміє, опалять свої очі навіки. Я готую вас до того, щоб не опалили ви. Хоча як знаєте. Агнце вже навколо – воно пронизує гармонічною конвергенцією кожною частинкою, кожним порухом своїм, нас, дітей своїх. Дітей своїх дітей і найближчих наступних. Наступний посвячених у просвітління. Все відкрите для вас. Але. Не дивись на мене: я прозорий, мов скло. Іноді схожий на воду. Тому не йди зі мною – скоро я втечу. Але буде він, буде вона, і буде нас.
Zazorben lister Luchchij. Ми самі в усьому винні – винні в усьому. Озирніться довкруги. Хіба можна жити так, як ми живемо? І катастрофи, і епідемії, і хвороби негайно проявлять себе – вже проявляють. І це буде розширюватись доти, доки не почуєте ви слова небесного – Гласу Божого. В Раю ми усі рівні перед ним – ми в Раю. Тому, цураючись його законів – своїх – ми цураємось себе. Саме цим усі ми відчужуємось від нього – себе – і приймаємо кару. В усьому винна людина: те, що вона вірить у те, що вона людина. Людина, а не Бог. Це сказав диавол. Він запевнив якихось нікчем, що люди – це люди. Вони повірили алюзії, бо запевнили інших людей у тому, що Бога немає. І Ангелів теж. Що є лише люди. І матерія довкола них. Цю брехню не можна розсіяти інакше, ніж кінцем світу і другим пришестям його. Він уже прийшов. Хіба ви не бачите? Це говорить Сильний Ангел. А ще він говорить, що в усьому винні ті нечисті творіння, що звуть себе людьми6 думки і діяння їхнії – одне потворніше за інше. Замість того, щоб бути неповторними. Натомість маємо, що маємо. Але не все те є, що ми бачимо. Благо лежить там, куди ми не дивимось – всередині. Бо всередині – Бог. Єдиний шлях спасіння божественна духовність, любов і небесна справедливість. У мене розрізалось око, але яке вам діло до того, що в мені розрізалось? Тепер я бачу більше, ніж було раніше – нічого не було. Але є тепер: і зараз, і сьогодні. Якщо не занедбаємо сьогодні ущент, то, можливо, побачимо завтра. Я пропоную вам це. Але коливань гармонії мене одного недостатньо, щоб сколихнути світ. Я прошу допомоги вашої. Приєднуйтесь, щоб ми зустріли Рай, а не пекло, яке прийде, коли ви не почуєте мене. Але ви чуєте? Ви чуєте Ангелів і співи їхнії? Вони вітають у Лектавру – літають. Від того, що плавають. Бо роблять це на місці, коливаючись назад – вперед. Більше того. Більше або менше. Не важливо. Нічого не важливо. Єдине, що важливо – це те, що я бачу – ви: це любов прозріння – у кожного воно своє. Так само, як і кінець світу. У кожного свій. Але це є шлях. Куди він іде особисто для вас, вирішувати вам особисто. Нактюрнал!
 
Площадь Встреч » Новые исследования психики (развитие психологии, основы человека) » Архив » Terra Inkognita – Ferrera Rosava (Що люди питають, а що їм відповідаю)
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск:

Сайт создан в системе uCoz.
Развитие человека / Human development © Аллига Тэр, 2006-2021.

Rambler's Top100 Развитие человека / Human development (humanity) ТОП-777: рейтинг сайтов, развивающих Человека Твоя Йога