Мобильная версия Йога по Україні
Вензель Развитие человека / Human development Среда, 11 Дек 2024, 23:51 Вензель Развитие человека / Human development

Главная Банк Зеркало Человека Йога-знание - школа Способности человека - универ улица Счастья улица Любви Quantum улица Красоты
Деньги Погода улица Истины Ψ Механика Лунная улица Дети Площадь Встреч Приоритеты общества Интернет Clas Yoga Рай и Ад
Будущее Личные переживания Резонансы нервной системы Внутренние исследования Выпускники Объявления и сайты Регистрация Вход
Вензель ресурсы Человек Вы вошли как "Искатель" Вензель ресурсы Человек
Подарок - Бесплатное электричество · · [ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
  • Страница 1 из 1
  • 1
Вічна : Реанімація
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 11:14 | Сообщение # 1
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
.:: Думки Сальвадоре Далі ::.
...Книга Добра – Книга Відповіді – Книга Апокаліпсису – Книга Дурості – Добра Книга...

0:0. Вже почалася війна за духовність – беріть собі меч на вибір. Не за нафту чи землю – війна за духовність. Вже почалася. Ваші душі стоять із мечами по обидві сторони барикад: темної і світлої. Темним сутностям вигідно мати вас за овечок у незнанні, а світлі просвітлення вашого хочуть. Мудрі стоять на світлій стороні, а дурні – на темній. Ви надто добрі для того, щоб злими бути. Тому ви стоїте на світлій стороні духовності. Ми виборемо собі Світлий Шлях Додому.
1:1. Ваша душа народжувалася трильяди разів, але для чого? Для чого ви робили Це? Для того, щоб жити? Чи для того, щоб вмирати? Але для чого вам помирати, коли ви можете Жити? Це кажу я, Олег Сірий,- Око Сіону. Що говорить ваше око, яке дивиться вглиб? Не дивіться вшир або ввись – зріть у корінь. Це шлях не лише спасіння, а й продовження вашого життя.
1:2. У мене голова наче магніт – у мене голови немає. Але та, що є – дурна. Замість неї, розумієте? Вона притягує інших до себе – я не винен. У мені сидить Бог – дуже міцно засів. Більше Його немає, але там, де Він з’явиться, буду я.
1:3. Я вітаю вас зі святом: кінець світу настав. Танцюйте, співайте, грайте в дудки, чи не цього ви хотіли? Плачте і моліться Богу – і вмирайте на здоров’я. Я кажу вам гарцювати – танцюйте і змивайте плач сльозами. Зливайтесь із ріками і водами іншими, поміж океанами ходіть, кидайте ваш плач у вітер, не стримуйте ридань у сонце – так ви помирати будете. Радісно: зі сльозами щастя на очах – обличчях ваших. Чи не цього ви хотіли? Чи не цьому ви сприяли? Чи не заради смерті живете? Чи не прагнете наживи і лукавства? Чи не кривдники ви і лицеміри? Чи не вбивці ви і лихоради? Чи не людожери і кати лютії? Тому співайте, радійте, зливаєтесь у ріки і води нашії – вмирайте. Грайте в дудки – пливіть по каналу небесному. Живіть заради смерті, бо життя ви не варті. Ви, люди, не цінуєте життя, тому ви не варті жити взагалі. Хай буде зима вам, а мені – літо вічнеє. Помирайте під час кінця світу, що прийшов і стоїть у вас на порозі, або цінуйте життя і дар Божий. Цінуйте мій дар – і живіть. Або вмирайте на здоров’я. Грайте на сопілці і баяні – не заплющуйте очі при смерті. Помирайте з розяпленими оченятами так само, як ваша пащека розяпила себе на мій світ. Хотіли вкрасти мою іграшку – зламати? Вбити Хреста забажали? Розіп’яти хотіли? Так знайте же, що ви розіп’яли себе, а не сина мого. І живете у власному чистилищі, де Бога немає і ви одні. Танцюйте, плачте і зливайтесь у цілі океани і ріки їхнії – так ви очиститесь від смраду небесного і земного. Бо в небі його немає, а ви маєте надлишок.
1:4. Я пограю на сурмі блаженства і лірі, тоді як у крові своїй потопатимете. Я сміятимусь із того, що не лихожери ви – гірше, значно гірше. Я заведу мотив капели небесної – вітер повіє в усі боки. Заговорить із вами матерія – себе зруйнуєте. Так буде відбуватися історія ваша – знову і знову. Спочатку і заново. Доки не втримає вас розмова моя і не заплющить очі ваші. Лише тоді відкриєте – і прозрієте. Народите себе знову і заново – інших отримаєте. Зовсім інших – не тих, що були до цього.
1:5. Я помираю вас із неба, бо стою на землі. Ви себе вмираєте на землі, бо не тягнетесь у небо. Ми паралізуємо один одного своєю бездіяльністю і заплатимо за це двічі: у раю і в пеклі. Де ви спершу хочете бувати? Я відправлю вас у рай через пекло, бо я – точка призначення. Не бачите слів моїх? Спершу дивіться у наслідки. Або грайте зі мною у мовчання – вони є.
1:6. Бувало по-різному. Раніше бувало, а зараз – по-різному. В чому різниця? Її немає. Але що тоді є? Те, чого ви не бачите. Все надто просто для того, щоб здаватися складним. Усе складене, бо складається одне з одного. Так було раніше, але не тепер. Бо тепер я чую писк життя – воно пищить, розумієте? Зараз, постривайте. Ви розумієте, що я хочу донести? Слова, яких немає. Просто їхні слова.
1:7. Людина – машина. Вона зламалася і треба на ремонт. Технічна перерва не може тривати вічно, але вона не може і не тривати зовсім. Тому вважайте кінець матеріального світу технічною перервою до чогось нового, незнаного, але дуже і дуже великого. Капітальний ремонт починається сьогодні. То як змінити всесвіт?
1:8. Малюємо гіперболічну тетраграму – ваша підсвідомість реагує, бо ми виходимо на рівень галафосфоричних вібрацій надсвідомості. Я збираю хмари і сонця докупи – зліплюю. Я цілую радість і щастя життя довкруг кожної миті – живу. Бо кожна моя мить може бути останньою, розумієте? Я помру, але житиму серед вас – така моя буде цікава смерть. Я знаю дату своєї кончини, але вам не скажу, бо тоді зі мною буде нецікаво. Дата? Її немає. Я безсмертний і житиму вічно. А ви? Залежить від вас. Ходімо зі мною, щоб ви теж були безсмертними, бо інакше... вам краще не знати.
1:9. Я пропоную іншим людям дружбу в обмін на дружбу – таке наше спільне щастя, розумієте? Ви – моя частина, а я – ваша. Всі ми у нашій сукупності є частиною всесвіту. Ті, що розвиваються негармонійно, заважають нам жити. Їх не треба вбивати – вони самі помруть. І тоді ми станемо жити вічно. Незбалансовані сутності мають шанс стати збалансованими до початку матерії кінця – рік номер 2013-ть. Я пропоную іншим людям дружбу, інакше вони стануть причиною наслідку.
1:10. У моїй голові велике різноголосся геніїв: там лицарі б’ються із дівами блаженними, бо відрубують собі голови. З них тече мармелад. Останні пливуть асфальтом – якого не видно – червоною жижею. Чути сміх блаженного – всі діви відрубалися. Це відбувається на фоні святості святих, які не встигли запустити себе у чергу – відкрутити собі голови. Святих не розіп’ято за Хреста і не порубано навпліч. Натомість святотатці ще ніколи не були розіп’яті за Хреста після Бога і до Нього – дико боялися. „Впав або пропав”,- вони говорять. І зникають, оскільки падають у прірву глибоку.
1:11. Мученики фарширують рибу в сосиски, бо не та вже риба і не ті сосиски. Іноді мученики говорять зі мною, але я слухаю доволі частіше. Більше, ніж себе. Я часто говорю у диктофон – він знає все. Його немає у мене тому, що він поряд. Сьогодні я мовчу про себе, а завтра буду вголос.
1:12. Це ж треба таке сонце випало. Ой, сонце випало. Воно кидалося зорями на мене і моїх друзів – у мене друзів немає. Немає друзів тому, що люди не варті того, щоб із ними дружити. Лише після того, як вони стануть богами блаженними. Лише тоді, коли сонце випаде на вас усіх.
1:13. Самиця класу „ракал” говорить із вами словами їхніми – губами моїми – чужими. Тігрець – його звали „лукавий лицар” – умеблював собі приміщення. Його душі зручно і затишно, завдяки чому він ходив пішки по кімнаті – колами квартирою, малюючи свої малюнки пальцем – чужі. Їх не було видно іншим, але мені було добре – я бачив його малюнки й усміхався. „Він гарно малює”,- думав про себе. А він і далі малював про себе – мовчки. Його палець ковзав повітрям і я розумів, який він геніальний художник. Навіть кращий, аніж я. Бо теж ходжу колами сансари і малюю невидимі малюнки – трьома складеними пальцями. Повітря задоволене, тому і допомагає мені. Я розмовляю зі своїм повітрям, бо з вашим не дружу – ви надто густо дихаєте. Тому що на душі було написано: „Холодно від того, що тепло”. Відчуваєте ритм антиТігреця?
2:1. Лукарій Ахматус фен Керн вже почав готувати прихід Творця на землю – він готує страви: кутю і людей, цукор і дітей, сіль і сльози, прикрість і печаль, щастя і любов. Колеса Богу чистить Гермес Аузелій Ур, а взуття готує Афродіта сень Аль. Усі вони готуються до нового пришестя: ми теж із вами готуємось, але ми – люди, а вони – боги. І навпаки. Тому, що прийшли вони людьми, а ви – богами. Хіба не бачите ви, що поряд із вами живуть усі готичні герої, втрачені й загублені боги і незнайдені скарби? Хіба ви не чуєте, як вітер шепоче про них? Відкрийте вуха – лише так побачите.
2:2. Мій колишній учитель Естебан Трейтер горить у пеклі за те, що вселяв у мене віру, точніше безвір’я, в те, що Бога немає. Сьогодні я, Сальвадоре Далі, знаходжуся у досить молодому і не менш привабливому тілі Олега Сірого, в яке вселився за власним бажанням із неба. Вселився для того, щоб розповісти вам, як було генію і вашому покірному слузі у небі, що я там робив і що я звідти виніс, що про кого знаю і чого не знаю. Моя розповідь є продовженням „Книги генія”, але з іншого боку – я перечитав її у небі з іншої точки зору і зробив певні висновки. Отож, це наступна книга генія. Більше того, це книга переосмислення, бо не всі генії здатні піти із землі у небо, прожити там життя і повернутися назад, згадавши все. Я зміг. Тому слухайте. Отож, я розповідав якраз про Естебана Трейтера, що горить у пеклі – йому і досі гаряче. Спочатку його хотіли приспати, але він відмовився і поніс власний хрест у пекло – воно теж у раю. Щодо батька. Я просив Господа, якого немає за словами Естебана, зберегти батьку життя, бо він подібний до Софокла. Бог так і зробив – іноді він мене слухає. Хоча мій батько, чесно кажучи, не заслуговував на милість. Навіть не знаю, чи дав би я йому продовження життя, якби я Богом був. Але я не Бог, завдяки чому батько зараз у раю.
2:3. Я правильно робив у вигляді Далі, що читав книги по естетиці – вони допомагали мені не слухати чужого вчителя, що наказував іншим не вірити в Бога. Раніше я казав, що „вся різниця між божевільним і мною у тому, що я не божевільний”. Тепер я передумав і слова мої інші: „Я найбожевільніший із усіх божевільних людей, яких вам доводилося чи не доводилося зустрічати”. Саме тому я щасливий: у мені сидить Бог, тому що я – Бог. Частина Його величі, розумієте? Ви теж Його частина, просто раніше не знали про це. Але я вам сказав тепер – і знаєте ви. Говорячи про знання, треба згадати й Ніцше: в небі він підтримує Бога на всі чотириста відсотків. А те, що бачив недоліки у християнстві або ще якійсь релігії... Так це тільки підтверджує істинність духовного пошуку людини. Наприклад, Ніцше. Він один із Його помічників зараз.
2:4. Як і раніше, так і зараз: моя сім’я відвернулася від мене. Розумієте, вони ніяк не хочуть сприйняти своєї божественної суті. І лише тоді, як про Це заговорить цілий світ, вони приймуть мене додому. Можете мені казати, що я не Сальвадоре, а божевільний. Я знаю. Саме тому я живий. Живий геній, якщо казати правильно. Але ви можете говорити неправильно – вам же гірше. Тому що не існує правильності і, кажучи відверто, все те, що ви наробите – правильно. Але правильно для кого?
2:5. Так само як і раніше, в цьому житті в мене з батьком не склалося. Як ви добре пам’ятаєте, раніше ми проклинали одне одного лише за те, що він – мій батько, а я – його син. Ми не визнавали одне одного. Саме тому я не наважився мати батька у цьому житті. Може, це мені в мінус, але коли в небі у мене питали, де, як і з ким я буду жити, коли народжуся, я відповідав: „Сам”. „Сам то й сам”,- відповідали помічники. Тому я сам обрав собі країну, місто, родину і решту пригод, які зі мною трапляться – я створив алгоритм своєї роботи на землі. Цікаво. Чому я не народився в Іспанії, Америці, Франції або десь іще, де жив у минулих життях? Тому, що люблю зміни. Всі, окрім одної. Чому я не малюю картини, коли можу? Не тому, що не люблю. Просто різноманітність має бути. В одному житті – художник, а в іншому, так би мовити, письменник. Отже, з батьком навмисно не склалося – і сім’я моя однобока – я дуже радий. Але чому саме ця країна? Чому Україна? Тому, що мої друзі – ім’я заборонив собі називати одним старовинним закляттям – видали мені секрет: саме так я довідався, в якій країні народиться мій геній і богиня Гала Градива, Галатея Плачида або Єлена Троянська – називайте її, як хочете. Ця жінка – супержінка. Інших слів не придумаєш. У цьому житті в неї інше ім’я – схоже. Більше того, я вже її стрічав – заради цього варто жити. Любов справді варто нести крізь цілу вічність, бо вічність – то Любов.
2:6. Як і раніше, так і в цьому житті, мій геній протестує проти моєї пошлості – саме це мені в ній подобається найбільш. Тоді вона виступала проти моїх робіт з різними анальними дірками і маятниками, а тепер – проти слів моїх пошлих. Із таким гарячим вогнем виступає, коли зірки ходять сходами – це мене пре. Навіть у казках, які я розповідаю собі на ніч, трапляються рідкісні словеси, які б раніше називалися „непристойними”. Та, що цікаво, зараз ці слівця можна почути від кожного стрічного-перестрічного – такий рівень благопристойної культури. Тому я нічим не виділяюся з-поміж інших. Вони теж розповідають казочки перед сном про ніцшеанських оленів із партами на спинах, завдяки яким маленька дівчинка Гала знає, що таке школа. З нею об’їхав цілий світ, а вона все ще у школі: така вона є. Тому інколи обертається у моїх мріях і щось таке щебече. А ще вона сміється. Хуліганка.
2:7. Я не афішую свої твори, тому що їх немає. Нічого афішувати – нічого не існує. Але існую я, вона і моя Любов. Як і раніше, так і зараз. Але не те вже раніше і зараз не те. Раніше Градива казала, що „оригінальність мого параноїко-критичного аналізу дозволила б кожному із сюрреалістів організувати не лише свою творчу майстерню, а й абсолютно самостійну школу”. Тоді її інтуїція ще ніколи не підводила і була точніша за мою. Тому вона усміхалася від щастя. Але це зараз не важливо, бо важливо те, що після погляду на вас із неба я переосмислив усі прожиті життя цілого світу і не можу більше не втручатися у хід подій. Мій геній Гала виявилася пророком більшим за мене, бо передбачила не те, що відбудеться у безпосередньо нашому з нею житті, а те, що відбудеться у наступному. І вона зробила це. Гала передбачила, що я народжуся на цій землі для того, щоб, як істинний антиполітичний сюрреаліст параноїко-критичного жанру, створити самостійну школу неба на землі вашій. Тій, по якій ви ходите – нашій. Спільній. Аморальній поки що і ненормальній, збесчесченій і сердитій, але не грізній. Я зміню цю планету – таке моє призначення. Раніше мені заважав мій ніцшеанський динамізм – більше це не заважає мені прислухатись до свого цілого Генія Градива. Колись Гала казала мені з усмішкою на носі, що світ можуть змінити лише генії чи божевільні. Я – Божевільний Геній, завдяки чому Зміню Світ у Квадраті – два рази. Один раз я його змінив – залишився ще один. Божевільно-геніальний раз, завдяки чому я заведу вас у рай блаженний. Божественний екстаз, коли подумати. Але я не думаю – за мене думаєте ви. У своїх книжках живу і в картинах дихаю – хіба це генія секрет?
2:8. Я – конструктор. І будую планету під себе. Все те, що мене оточує – моя земля. А те, що не оточує – рідна. Мій конструктор пропонує вам користуватися власною формулою: стати гармонічними субстанціями, сповненими вібрацій Любові. Станьте схожими на мене – будуйте свій конструктор своєчасно, бо лише ви Творець свого життя і світу накопиченого. Ваше щастя у ваших руках і ніяких інших, бо лише ви – той, хто ви є і ніхто інший. Створюйте позитивний алгоритм власної вібрації, бо інакше вас поцілить хвороба і ви помрете у хаосі власного кінця світу, якого в принципі існувати не може. Цей майбутній витвір вашої фантазії дуже скоро покаже себе – ви Це побачите власними очима. Будуйте позитивну стратегію, бо інакше ви станете жертвою себе, завдяки чому потрапите в пекло, якого немає. Хіба ви хочете стати рабами власних ілюзій, які прагнуть вашої ірраціональності?
2:9. Ви запустили програму самознищення власним негативом вчора, бо живете сьогодні. Завтра ми очистимо вашу душу від скверни цього світу. Не силою – ви самі захочете очищення, коли побачите кінець світу. Тоді ми відкриємо вам очі – двері до раю четвертого простору. Ваше постійне запитання „чому зникне матерія?” знову турбує вас. Забудьте про це. Я вам поясню без жодних слів – і ви згадаєте мене. Ваша антигармонія, що спровокувала антибаланс та антирівновагу, перевищила всі допустимі норми по відношенню до землі. Так само, як і ваші органи, ця планета має допустимий поріг того насичення, яке вона може витримати. Потім, коли ви руйнуєте поріг, планета ламається разом із вами. Потрібен ремонт. І хто відремонтує так, щоб усе блищало? Хто дасть людям нову силу жити – силу богів? Хто, як не Бог, Аум і Творець чотириликий, звеселить ваші очі рясною водою – окропить душі у тенденцію світла? Лише Він відремонтує вас разом із усіма іншими – очистить від негативу карми людської. Земля цьому сприятиме – вже сприяє. Хіба не бачите ви, що лідери багатьох країн ведуть себе не так, як інші: приймають непопулярні вчинки. Ви не розумієте їхню непопулярність – антипопулярність – лише тому, що вони – Боги, а вчинки їхні – благородні, варті самих Богів. Так само як і Творець, вони поважають право на вибір кожного з нас. І навіть коли наш вибір не вартий Бога, вони поважають ваше право обирати. Навіть якщо ви обрали диявола у персоні земній чи підземній, Бог поважає вас. Як і лідери деякі. Але не всі лідери – Боги, бо наживи прагнуть – їм горіти в пеклі ясним вогнем заради очищення. І лише тоді, як душі їхні витрусяться начисто, через сотні тисяч літ, вони почнуть нове справжнє життя. Але почнуть усе заново – від першого виміру. Хоча може бути й гірше – існує вимір нуль. Там теж можна зависнути.
2:10. Конвергенція світла пронизує планети з усіх боків: від землі до небес. Ваша планета – не виняток. Вона – годинник. Земля своєчасно очистить ваші душі вашими катаклізмами і хворобами. Більше того, земні ресурси безкінечні, завдяки чому ви отримаєте „винагороду” за невизнання Творця: небачені слаботи і незрозумілі катастрофи. Після цього відкриються двері у четвертий і вищі виміри, сповнені Любові чистої-пречистої. У вас буде вибір: або зайти у двері нових вібрацій гармонійним Богом, або вмерти навіки з маскою людини і більше ніколи не воскреснути. Ви хочете повернутися у вимір під назвою „пічка”, жар якої здригає атлантів? Хочете йорзатись на одному місці в пошуках власної метушні? Ви хочете? Я – ні. Тому обираю життя, а що обираєте ви?
2:11. Смертна кара знову запанує на землі: ми покараємо всіх тих, що не з нами. Бо ті, що не з Богом – проти Нього. Стихії вищих ієрархій визначатимуть смертників, яким час іти на ложе смерті. Ми у допомозі будемо тому, що наші душі – живі месники карми, а ви – люди. Будете ви живими Богами чи мертвими людьми – визначати вам. „У вас у руках терези”,- так говорить мій геній.
2:12. „Не ковтайте наживку матерії, бо спіймаєтесь”,- кажу вам. Ідіть у небо – там немає наживки. Але не вбивайте себе випадково. І навмисно не руйнуйте. Інших теж не просіть. Бо не бажає Він, щоб ви так робили. Краще живіть, цінуйте Його дар і даруйте життя іншим – так ви допоможете нашій співдружності митців із неба. Станьте одним із нас – частиною митців школи неба. І хай це буде крихітна частинка – не важливо. Важливо те, що від найменшого залежить робота цілого механізму. В нас ніякий не механізм – організм: сукупність людей, які його накопичують.
2:13. Це не життя, а сон мого дурного параноїка. Я не лише хворий, я – божевільний. І навіть більше, ніж божевільний. І живу у своєму сні. Ви живете у вашому. Але я прокинувся. Вам роками писали бачення вищих, а ви називали це „фантастикою”. Звідки воно береться? Якщо ми живемо у сні, то бачення вищих доступне для всіх тих, що прокинувся. Хто прокидається першим? Дурні параноїки і психи – такі, як я. Хто прокидається другим? А на друге у нас чай. Бо ті, які живуть у добрі позитиву, прокидаються другі. А хто прокидається третім? Краще спитайте, хто взагалі не прокидається? Відповідаю. Не прокидаються ті, хто не хоче бути Богом із Творцем. Іншими словами, всі ті, що не божевільні або не параноїки, прокинутись не можуть – їм важко. Варто стати дурнем – пошити в дурні інших. Доки вони живуть окресленими арками півкола, ви живете більше – у вас відкриті очі. Тому ваш дух знаходиться за відсутності рамок – жодних обмежень свободи. Ви бачите те, що нічого не бачите. Всі думають, що ви просто спите, а насправді це вони сплять, а ви живете істинно.
3:1. Вірю, що моє бажання здійснилося. Я став Ніцше ірраціонального. Генієм, який спокутує свої гріхи у цьому і, сподіваюсь, останньому житті у такому вигляді, в якому зараз є. Якби у мене було бажання, я хотів би, щоб геній Гала пішов зі мною у четвертий і наступні переродження: не кожного дня зустрічієш своє Агні Вогнище і Жар Його. В мене немає бажань нав’язуватись у цьому, цьому житті. Лише після смерті, після смерті. Тоді, коли в мене не буде бажань. Я хотів стати майстром ірраціонального. І став. Бо те, що потойбічне раціональному – Боже. Я перейшов цю планку і вам раджу пролізти через план тієї реальності, яку ви бачите очима. Жодних рамок не існує – все сотворено з любов’ю.
3:2. Від другого народження назад я повністю божевільний. Зараз у мене „з’їхав би дах”, але його, на превеликий жаль чи прималеньке щастя, просто-напросто не існує. Раніше я перегорнув світ на іншу сторінку. Потім говорили ви. Тепер моя черга. Час настав. І ця книга божевільного цьому сприяє – мій геній продовжує мовчати. І досі не можу зрозуміти, чому в небі мене вихваляли за те, що я малював анали і дірки? Це був мій погляд у небо, розумієте? Через анали я зображував щастя і багатство – лише так я міг пояснити людям тодішнього періоду, що таке щастя божественного екстазу. Не всі мене розуміли – не той рівень культури. Лише після того, як я помер, усі почали говорити. Цього разу буде інакше. Моє бачення кінця світу буде не лише моїм – усі люди прозріють від того, як найближчим часом зруйнується матерія. Тоді ви почнете слухати: слухати істинно – це буде на благо вам. Тільки на благо. Я малював асферичні анали вашої підсвідомості лише тому, щоб під’єднати вас до своєї надсвідомості – світобачення, коли хочете. До мене малювали курку на яйцях, то хіба людина краща за курку? Навпаки. Принаймні курка не робить нестерпне життя іншим куркам. А півні? Вони просто хочуть. Хочуть і все. Тому, що не можуть відмовитись від плотської втіхи. А курки? Вони можуть. Лише заберіть у них яйце. Але курок ніколи не малювали без яєць, бо що за курка без яйця? Це не курка. Що за людина без фалоса чи вагіни? Це не людина. Ортодокс або Ангел – це не зовсім людина. Принаймні у тому вигляді, до якого ви звикли. Звісно, в четвертому вимірі ми будемо зовсім інакше отримувати божественний екстаз – у нас не буде органів. Я взагалі це все не люблю. Після раю, звідки прийшов. Особливо ненавиджу людські пальці – на ногах, до прикладу. В Ангелів вони литі з відблиском фосфору – такі їхні крила. Тому я творив яйця, що вивалюються навикат. Смажені чи не смажені – не важливо. Нічого не важливо. Я малював курок із півнями з усіма їхніми причандаллями, бо тварини були людьми. І зараз є, але не всі – тварини. І взагалі, на землі розгортається така цікава гра півнів із курками – я знаходжу це вельми звабливим. Бо хлещуть одне одного по мордасам фалосами заразом із вагінами. Намалював би, та я забув свої малюнки. Коли згадаю,- намалюю. Пальцем у повітрі. Ви побачите фарби мої, тому що ви теж можете бачити їх. Божественна комедія, коли подумати. Але я не думаю. Ніколи не думаю. Саме тому нічого: не існує і не важливо. Лише те, чому я тут і всі ми тут – щоб дивитися нове пришестя власними очима.
3:3. Не всі люди – люди. Наприклад, Гітлер. Коли я малював його, мені здавалось, що він – абсолютна жінка із плоті і крові. Тому я домальовував усе те, що не личить його чоловікоподобію. Не лише у своїй уяві. Він викликав у моїй душі бурний екстаз, схожий на янгольський – божественний екстаз, коли подумати. Але я не думав і не думаю. Тому що коли малюю Гітлера, бачу його вагіну. Ось так я малюю Гітлера. Було так, що я малював бабцю за в’язанням – вона теж бачила Гітлера. Коли малював у неї на руці зімкнено-щілинну свастику, бачив, що у нього між ногами. Звісно, це мені просто здавалося. Це допомагало мені протриматись, оскільки я – геній. У мене є сіре тіло, а в нього... У Гітлера було ніжне і м’яке жіноче тіло, як подушка. Тому, що воно було біле. Саме тому він був чорним і хотів знищити євреїв. У нього було жіноче не лише тіло, сутулість і хода, а й манера говорити, усміхатись – уся міміка. Він був міміком, який не вміг розмовляти – саме тому він говорив. Бог дав Гітлеру життя не для того, щоб він захопив духовно-езотеричний центр людської цивілізації Акаші. „Євреїв знищити неможливо, бо вони – обраний Богом народ”,- казав йому подумки у майбутнє, коли малював картини з його участю – ми вхромлялися одне в одне.

 
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 11:16 | Сообщение # 2
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
3:4. Гітлер народився для того, щоб жити, а не розв’язати війну, знищити євреїв і захопити духовний центр Акаші. Тому про нього не будемо, бо він – жінка. У цьому житті. І відробляє карму за всіма її принципами і канонами. Цікаво з ним вийшло. У до-Гітлерівському житті він був жінкою, у Гітлерівському – казна чим, схожим на гермафродита. Ні те, ні се, словом. І зараз доля знову закинула його у невідому Богу країну з ідіотськими принципами і законами, що однією з перших зруйнується під час першого етапу кінця і початку світу нової ери свідомості – надсвідомості. Раніше я написав під диктовку вищого розуму пророцьку картину „Загадка Гітлера” про смерть і духовне падіння фюрера. Картину написав, але загадку так і не розгадав. Зате розгадав опісля смерті. Тому і прийшов до вас із розгадкою – у собі шукайте. Намагаюсь працювати у цьому житті якомога швидше – небагато часу лишилось. Моє пророцьке русло генія цьому сприяє. Але чи підете ви за безумцем? У духовному смислі, звичайно.
3.5. У мене часто питають: „Як створити досконалу систему людей із ідеальною сферою мислення?” Відповідаю. На даному етапі розвитку людства є два шляхи дієвості по відношенню до людей. Один із них – страх, інший – архідуховна культура. Справа в тому, що глибоко віруючим людям матеріальна метушня зовсім ні до чого. Але сьогодні людській культурі духовності варто побажати кращого – люди не розвиваються. Більшість із них. Тому страх. Як використовувати систему страху максимально ефективно? Поговоримо про це. Коли бояться люди, вони дихають, але не дихають від того, що не бояться. Як було з німцями на території колишнього Радянського Союзу? Вкрав? Заплати: відрубують руку чи розстрілюють. Як було зі Сталіним? Щось зробив не так? Чорний ворон. „Але Сталін вбивав і невинних”,- скажете ви, на що відповім: „Завжди хтось помирає. Одні – першими, інші – останніми”. Винні це чи безвинні – вирішує Бог. Якщо душа безвинна, в небі на неї чекає рай: все вирішує суд небесний. Але якщо душа не безвинна? Будуємо причину-наслідок: якщо..., то... Якщо матеріальне втілення духу небесного зовсім не розвивається, робить казна-що, Бога не варте, то що треба робити з невірними? Вони – ракова пухлина вашого симбіозу, якої треба здихатись. Як від неї здихатись? Використовуємо страх – кращу його частину. Це буде першим етапом формації вищої духовності та справедливості ідеального світу не машин для вбивства чи деградації, а людей-богів. „То як?”- питаєте. Дуже просто. Необхідно створити Особливий Орган управління – Небесний Суд на землі. Так ми допоможемо Творцю, доки Він не прийде. Це треба робити зараз і негайно, бо інакше дуже скоро метушня і галас посіються: в усіх містах буде введено надзвичайний стан, у кожній країні буде введена в експлуатацію бронетехніка, частина танків якої опиниться і у вашому місті. Пальці кожної країни ляжуть на червону кнопку. Влада намагатиметься вас роздушити, але людей значно більше за наших ворогів. Отож, небесний суд. Хто і як його очолюватиме? Обирати вам, але це має бути Бог, втілений у подобу земну. Хто ввійде у склад його суду небесного? Посвячені й тільки посвячені у таїну позаземну, обрані Богом. Як вони вирішуватимуть, кого судити, а кого – ні? Ми будемо вираховувати кількість негативної карми ракової пухлини у вигляді homo sapiens „n”, після чого будемо проводити суд небесний у стінах земних: винні підлягають страті через будь-який безболісний спосіб – садизму тут немає місця. Так ми уб’ємо одразу двох зайців: видалимо негативну ракову пухлину і допоможемо позитивним органам Бога перейти у наступний вимір життєвої ієрархії. Тих, що помруть, після покарають декілька тисяч років підряд, навчаючи, після чого повернуть назад, із чого все почалось – у нульовий вимір, де їх не буде. Тому кайтеся невірні, доки не пізно. Всі невірні підлягають страті – так сказав Бог. Ще Він говорив, що всі, хто не з Ним – проти Нього. Скільки судів небесних має бути на землі? Один. Чи залежить вибір суддів від матеріальної „цінності” людини? Ні. Страті підлягають як великі олігархи, так і маленькі крадії. Що буде завдяки відновленню смертної кари у триєдиному суді небесному? По-перше, негативні творіння боятимуться тому, що темні сутності постійно тримають їх під страхом смерті. По-друге, негативні істоти не заважатимуть вам жити – будуть від інших тікати. По-третє, карма їх наздожене у будь-якому місці: це може бути всяка хвороба, катаклізм або кармічний месник у вигляді іншої людини. Словом, негативні самі себе з’їдять у прямому і переносному значенні слів моїх божих – каннібалізм велике значення має. Такий Суд має бути один на всю планету зі своїми підрозділами, посіяними кожною світу країною. Це вихід порятунку від глобальних земних катаклізмів і вічної ночі на Землі. Створення Вищого Суду планети: потреба чи необхідність? Це не потреба, а необхідність. Якщо такий Верховний Суд із правителем у вигляді Бога буде створений до 2008-го року в Україні чи будь-якій іншій країні та почне працювати, територію цієї країни глобальні катаклізми майже не зачеплять. Якщо глобальний Планетарний Суд почне діяти у 2009-2010-х роках, кінця світу ми не помітимо – лише дуже швидкий гіперпростірний перехід у вигляді кількох згустків енегро-інформаційної плазми.
3:6. У Гітлера був шанс розробити систему нової життєвої ієрархії, але він цим не скористався – виграв у шахи. Тому програв свою війну. Тому, що хотів захопити Акаші. Треба сказати, що носіїв субкультури і згустків енергії Акаші вбивати заборонено тому, що вони одними з перших будували час, аум-культуру і всі прив’язки до всього, що ви зараз бачите. Не всі євреї – носії астрального его тонких енергій планети. І не всіх можна вбити – лише деяких. Але навіщо? Коли вбиваєте когось, ви вбиваєте в першу чергу себе. Так буває в усіх проявах взаємодії нашої з вами карми – абсолютної відсутності її. Використовуйте всі камери бачення світу – кожна дасть вам новий погляд на хід подій важливих фігур на квантово-плазмовій дошці глобальної шахової гри, що розгортається.
3:7. Пам’ятаєте білу ніч? У нас буде чорна. І триватиме вона не лише одну ніч: більше, значно більше. У серцях багатьох людська паніка посіється: „Кінець Світу Настав!” Насправді це ніякий не кінець, а черговий початок квантово-плазмового простору сублімаційно-біполярного середовища субстантних індивідів, у яких ми перетворимось. Це черговий початок, але початок не для всіх.
3:8. Спуститься на землю диявол і накриє всіх дуже густим і рідким чорним туманом – магмою ненависті своєї. І буде правити землею – це буде останнє його правління. Недовго буде це – і року не стане. Потім вони розкладуться – Земля їх очистить – змиє водою. Але антибог буде правити всіма в цей короткий проміжок часу, який йому відведений. Всіма тими, хто не знесеться з нами у рівень четвертих небесних вібрацій.
3:9. Я бачу в темряві, тому що я – світло. Коли надворі стане ніч, ви прийдете до мене – я поділюсь із вами його вогнем. Я – дзеркало. І бачу в собі не своє, а ваше відображення. Станьте собою, щоб я перестав бачити ваші очі. Коли надворі стане осінь, ідіть у наше коло,- так ми зробимо його літо. Хто він? Бог. Він живе без вихідних. Живе, працює і творить без жодних вихідних. І для нього це щастя. В нас теж не буде вихідних, коли ми станемо Богами.
3:10. Люди народжуються не для того, щоб вмерти, а для того, щоб жити. Жити з великої літери, а не сподіватися на милість Бога чи благо чиєсь. У кожній медалі дві сторони. Тому, коли глянути у наступну, людина починає помирати відразу після того, як народиться. Але помирає лише для того, щоб народитися знову – воскреснути: в іншій формі та подобі продовжити свій родовід гілки небесного годинника, пісок якого змок. Скоро не буде медалей, а двух сторін і тим більш.
3:11. Ви можете згадати всі мови, на яких розмовляли раніше, але навіщо згадувати їх, коли ми й так розуміємо одне одного без слів? Ми розмовляємо мовчки: сьогодні, завтра і завжди. Для того, щоб розуміти, слова не потрібні – лише серце. Воно більш важливе за слова. У вас є серце? А душа? Вони людські? А хто це все у вас заклав? Чи не думали ви йому віддячити хоча б тим, що будете жити і користуватися його дарами? Хіба не бачите ви, що ігнорування Господа призведе не лише до вашого кінця світу, а й до апокаліпсису всього того, що тільки може бути вашими очима?
3:12. Скоро від гласу Божого затріщать усі негативні судини людські, бачені та небачені вашою третьою свідомістю. Келих любові наповниться і окропить рідкісним благом усіх тих, у кому немає любові. Бо ми – його діти. Наприклад, я – мала дитина. Мала і хвора. Ви теж – просто це для вас не дуже відомо. Саме тому ви не знали про свою хворобу. Але я вам казав раніше і ви знаєте зараз – заговорив до вас тепер. Будемо лікувати не ваш наслідок, а вашу причину – саму душу.
3:13. Буває, у мене запитують: „Якою формулою ти користувався у підрахунку точної дати кінця світу?” Відповідаю: „Своєю”. Де знайшов? У собі. Чия формула? Божа. Чому? Тому що я – програма, яка живе за алгоритмом чужої роботи. Я – машина. І буду працювати доти, доки не виконаю свою місію, яку сам звалив собі на плечі. Бог дозволив мені підняти рівно стільки, скільки я можу пронести – все. Чому я машина? Тому що я – людина. Всі люди – машини, доки не відкриють Бога у собі. Якщо я відкрив, то чому я і досі машина? Тому що переконую інші машини ставати Богами.
4:1. Я – фактор. Ібо же останній в алфавіті, тому що перший в мене Бог. Я – геніальний псих і не треба бути безумцем, щоб розвести мій психоаналіз, мов собак або кішок. У мене домінантна психіка лише тому, що вона підвладна сукупності ваших умів. Felichita!
4:2. Bonjour! Пророків не існує так само, як і вас. Але вони з’являться разом із вами лише тоді, коли ви перестанете думати про себе – направите ваші вібрації до Бога. Його тіла і розуму – субстантної акциденції. Мене зрозуміти неможливо. Зрозумівши це, ви мене зрозумієте. Впіймали щастя?
4:3. За хвіст! Хто я для вас? Чоловік або жінка, людина чи бог, смертний або безсмертний, геній чи псих? Але хто для себе я? Більше того – це не важливо. Набагато важливіше те, хто для себе ви. У попередньому досальвадорівському житті я був жінкою, але відчував себе у наступнім житті Сальвадоре. Ким сьогодні відчуваєте себе ви? Смертною людиною, яка помре під час коливань планети (до прикладу, в період 2012-2013-тих рр. ХХІ ст.) чи піднесеним Богом, який буде вічно жити в небі й поза ним? Якщо ви не хочете жити, відкладіть мої думки куди подалі – світ за очі. Встроміть собі ніж у спину. Коли у вас є бажання жити, ви того варті: я докладу всіх зусиль, щоб описати те, що я відчуваю, завдяки чому ви станете схожими на мене – Богом.
4:4. У вашій голові живе годинник. Викиньте голову – не буде його. Не мечем – любов’ю. Ось найкращий меч. Як викинути свою голову, не заважаючи вашій голові? Дуже просто. Голова ще ніколи не стояла на заваді любові – розум вам ні до чого. У неї недостатньо повноважень. У вас достатньо,- тому вам у руки меч. Не матеріальний – антиматеріальний. Ви – частина Божої Армії. У вашій душі ключ від серця Бога. Зараз ви приймаєте безпосередню участь у великій справі: розхитуванні планети Земля до рівня четвертих вібрацій. Пік нашої вібрації прийде на 2012-ий рік, оскільки саме тоді наші внутрішні коливання досягнуть межі й вирвуться назовні власних візерунків. Цю межу здатна, точніше не здатна, витримати матерія. Тому зруйнується матерія і відкриється четвертий вимір. Спочатку майбутній і для багатьох теперішній простір буде темним від того, що у ньому забагато світла, але ця тема скороминуча, бо ви скоро звикнете до темряви і навчитеся бачити Світло – ваші очі готові бачити Його.
4:5. Зіткнення атмосфер за небесним годинником відбудеться об 11:11:11. Саме це перехідний етап між третім і четвертим вимірами. Безумовно, для вас він не триватиме вічно, але треба час для того, щоб зробити рокіровку нашої дошки: фігури будуть ходити. Так само як ви робите ремонт у матерії, так і тут робиться ремонт. Але ця подія більш значуща за вашу метушню. Що з того? Натомість людство отримає більш досконалу машину прорахунку програм і їх дієвості вже у плазмовому середовищі подій. Іншими словами – рай.
4:6. Джерело вашого звуку – ззаду. Відчуйте його спиною – ваше кундаліні цьому сприяє. Чому я хочу, щоб ваш дух відчув усю силу джерела його? Бо я бачу, що події повторюються: як банальні, так і буквальні. Час то скорочується, то звужується, але ніколи не розтягується. Принаймні зараз. Ми застрягли в епосі перемін і те, що буде з нами, залежить від нас. У випадку бездіяльності – абсолютний кінець старого світу і початок нового не для всіх. У випадку праці над собою та іншими людьми скоро ми перейдемо у нову расу людства майже безболісним шляхом. Зміна світів відбудеться і час змінити неможливо, але можливі два варіанти: під час гіперпростірного переходу ми загубимо чи не загубимо інших людей. Як завжди, залежить від вас. І чим більше буде позитивних сутностей на землі, тим менше буде негативних і, як наслідок, ми уникнемо більшості глобальних епідемій і катастроф, які потенційно з’являться в період зміни вібрацій квантово-плазмового рівня субстанцій. Ви хочете, щоб на планеті був ремонт? Так. А чи хочете ви, щоб глобальна аварія тривала вічно? І я думаю, що ні. Тому працюємо над собою і над іншими – стаємо Богами – співТворцями на землі.
4:7. Все, що ми бачимо або не бачимо довкола, можна змінити аж до невпізнаваності, бо те, про ми з вами говоримо – альтернативне майбутнє. Що це буде? Точка зіткнення, протиборства і розколу чи пункт призначення у небо? Вирішуєте ви. І взагалі, що таке альтернативне майбутнє? Наслідок вашої діяльності, точніше, бездіяльності. Докладаючи зусиль, можна змінити будь-яке майбутнє. Але, залежно від маштабів, необхідно мати невеликі чи значні ресурси. В нашому випадку доволі значні: на сьогоднішній день (2.12.2006 р.) це 4?356 111 111 фунтів стерлінгів і позитивне ставлення 67% людей до решти інших. Але навіть це не зупинить матеріальну руйнацію: більше, значно більше людських і позаземних ресурсів потрібне, щоб кінця світу ми не помітили – лише перехід. Для цього треба, щоб люди одне одного любили, допомагали, залатали свої і чужі дірки разом із помилками... Або просто боялися: кінця світу, епідемій або, що набагато страшніше,- собі подібних. Страх перед Богом – один із випадків сумлінності та смиренності людини. Чому? Завелика сукупність людського страху теж породжує перехід. Так було під час попереднього кінця світу. Яким саме буде цей кінець – віруючим або наляканим – не знає навіть Бог. Тобто, квантово-плазмове перенесення відбувається в будь-якому разі. Але як? З одного боку завдяки страху перед усім, що з’явиться найближчим часом. З іншого боку – релігійної прив’язаністю, що близька до фанатизму. У випадку з релігією люди підуть за нами і врятуються швидше. У випадку з кінцем світу, спровокованого і створеного самою людиною – ... З кожним днем показники духовної віри та інших потреб постійно зростають – скоро буде пік і духовна революція людства, що базуватиметься на релігії посвячених учителів. Смиренна сумлінність, зароджена у чистій любові, потрібна для розвитку саме зараз, оскільки пізніше будуть обвали всіх фондових та інших ринків у всіх можливих смислах – і зникнуть гроші. Після цього зникнуть заводи і фабрики й решта усього того, до чого ви звикли. Людині може бути холодно, бо вона зможе зігрівати своєю любов’ю інших. Якщо всі ми будемо зігрівати одне одного, ми обов’язково зігріємось. Так ми протримаємось до тих пір, доки не закінчиться старий кінець світу і настане новий початок. Так само, як і люди старі: вони помирають заради народження. Оскільки люди зараз посивіли і забули його заповіді, їм треба нагадати: хай переосмислять і зроблять певні висновки. Кінцем світу або чимось іншим – не важливо. Важливо те, що наша робота рятує не причину, а наслідок, завдяки чому виховуються люди – їхня причинність.
4:8. З якими емоціями ви будете чи не будете працювати над собою і/або над іншими, такий і буде результат. Є рубіж – я живу поза ним. Ви теж – просто цього не помітили. Бо ви – позавимірні творіння, що натягли на себе кайдани обмеженості. Ми живемо у мережі, де глас кожного абсолютно важливий і, чим менший глас, тим більші наслідки його діяльності у межі та поза нею. Всі люди –мережеві створіння, бо живуть у Системі Богів.
4:9. Я живу у двох світах водночас, бо я – Бог (відкрив Бога у собі). Ви теж – просто не бачите його. Тому що для того, щоб його бачити, очі не потрібні. Ті, хто не цінує життя, не варті самого життя. З Богом краще не жартувати, хоча він і розуміє жарти. Якщо вам все рівно, помирати сьогодні чи завтра, краще повзіть на кладовище вже сьогодні. Коли ви говорите, що не бачили в житті щастя і радості, то хто вам доктор? Ті, хто не цінують життя, не варті жити взагалі.
4:10. Люди не знали про страх, доки я не сказав їм про нього. Тепер ви знайєте про кінець і можете його побороти – ваше бажання зовсім не потрібне. Лише любов. Мало просто говорити про кінець світу – дату може назвати кожен дохлопендрик. Але врятувати людей – більшу їх частину – під силу тільки Богу. То хто піде в рай? Сьогодні білети не продані. Так само, як учора або завтра. Я роздаю квитки у рай безплатно зараз і сьогодні – чи візьмете їх?
4:11. Гармонічна конвергенція розхитає ваші душі у 2012-му році. Для того, щоб у 2013-му стріти новий початок. Це говорить у мені людина, а не пророк. Бо я перш за все людина, що поступилась місцем для Бога. Для того, щоб урятувати вас.
4:12. Ви можете відкрити портал – джерело їжі – у будь-якому доступному і недоступному місці – кордонів не існує. Більше кордонів не існує – лише мости. „Будуймо разом наші мости”,- так сказав Аум. Існує чотири вікна вашої свідомості, в кожне з яких ви можете дивитися на повен зір. Варто лише мати особливі очі – їхню відсутність. Я, в якому сидить Бог, відкриваю пряму лінію нашого спільного ченнелінгу із ВКР.
4:13. Люди мають заплатити за свої вчинки: злії і лютії. Якщо люди вчиняють зло – виведіть їх на площу і на гільйотину чи під розстріл. Карати інших людей не всі можуть – лише обрані Богом, оскільки треба карму бачити. Як побачити обраних Богом? По очам дізнаєтесь. Навіщо вчиняти радикально? А що не радикально? Чому людина вбиває в собі те, задля чого була створена – любов? Тому хай інші люди бачать, що за зло і плата зла. Так ми навчимо людей жити у гармонії та любові, коли вони самі навчатись не хочуть. „Не вмієте жити? Не заважайте жити іншим!”- ось наша стратегія і подальша траекторія. Смертна кара буде відновлена. До кінця світу чи після – вирішувати вам. Хоча це не важливо. Нічого не важливо. Все одно всії нечистії вимруть, як мамонти. Лише світлим у раю знайдеться місце. Люди використовують радикальні вчинки – ми будемо використовувати радикальні методи боротьби з людьми. До прикладу, три етапи кінця світу. Якщо темні люди не вміють жити і заважають іншим – хай помирають.
5:1. Ви пішли не по тій полосці – не по тій полосці ви пішли. І стоїте зараз на єдиному місці. Для того, щоб іти вперед і знайти свій шлях. Він вас уже знайшов, але чи бачите його ви? Якщо не бачите, я скажу вам його координати, бо вірний шлях стелиться вперед: „Вперед і направо”,– кажу вам я. Моїми словами говорить із вами сам Бог, але чи говорите з ним ви самі? Якщо ні,- я донесу його слова до ваших вух. Якщо для цього буде треба говорити,- я буду говорити. Якщо буде потреба мовчати,- я говоритиму мовчки. Ви часто кажете про себе,- і почуєте мій глас.
5:2. Якщо ви не хочете страждати в період кінця світу, вам треба стати Богами до нього. Це єдиний безболісний спосіб переходу в рівень вібрацій нових. Більших шляхів не існує. Тому обирайте собі шлях: короткий смертної людини чи широкий безсмертного Бога. То що ви обрали: безмежність чи обмеженість?
5:3. Сни, так само як і пророцтва, сняться кожному з вас: просто ви не завжди хочете їх пам’ятати. Чому ви бачите їх? Для того, щоб себе попередити. Але це не значить, що ви не можете нічого змінити. Навпаки.
5:4. Ми з вами друзі, але де вороги? Хіба це не витвір хворої уяви? У моїй голові ворогів не існує, але у ваших вони є,– тому я теж маю ворогів. Вони можуть мене вбити, але це нічого не змінить: я і так мертвий. Від того, що живий. І навіть коли я помру вашими очима, я продовжуватиму працювати над вами і собою незалежно від того, мертвий я чи живий. В одному зі світів, у якому я живу, в мене є меч та інша зброя. Тому я вбиватиму невірних, бо ангел смерті – то є я. Бо несу благо вам – звістку про смерть і народження нове. Переродження. Більше ви не будете простими обивателями з обличчями людей – ніколи. Тепер ви будете Богами на Землі та поза нею. Для цього вам треба чинити вчинки, які варті самих Богів.
5:5. Я – нахабне божество. Але не завжди. Всі знають про те, що раніше був я Сальвадоре. Отож, постають питання: „Кінець світу буде тому, що я говорю чи тому, що я не говорю? Чи я говорю про нього тому, що він буде? Що було спершу: мої слова чи звістка про кінець?” Спочатку були слова – ваші слова. Ви говорили з нами ні про що. Ми зрозуміли в небі, що вам треба допомогти у земному розвитку: кінець старого і початок нового світу і є тією самою допомогою. Ми сприятимемо кожному вашому кроку в наш бік і даруватимемо божественні ознаки. Так ви отримаєте собі крила, лише потім – душу. Справжню душу. І почнете бачити власними очима. Акаші цьому сприяє.
5:6. Всі людські тіла складаються з води. Але не з води земної, а з води космічної – небесної гармонії любові. Бо кожне тіло, незалежно від того, ментальне воно, астральне чи матеріальне, насичене гармонічною конвергенцію, яку треба хоча б не руйнувати негативними наслідками і причинами. Все дуже просто, хіба ви не бачите? Коли не руйнуєте конвергуючі зв’язки, ваша негативна карма зникає в Абсолют.
5:7. Мені здається одне, але вам – зовсім інше. Бо я живу під диктовку, а ви – ні. Вам не треба жити у диктофоні, як живу я – просто живіть у любові. Я сиджу в колі. Мене видно з вашої долоні. Тому слухайте. Коли ми об’єднаємо наші зусилля, нам перестане здаватися. Тоді ми прозріємо і побачимо справжнє життя, як воно є. Зніміть рожеві окуляри – Час Прийшов.
5:8. Це моє місце – там буде хрест. Але там, де не буде хреста, вас не буде. „Книгою генія” говорив із вами я: „Циклотрон філософського лихослів’я Далі бажав зруйнувати все своєю артилерією внутрішньоатомних нейтронів, щоб видозмінити у чисту містичну енергію низинну, тваринячу біологічну суміш, сутність якої відкривала сюрреалістична фантасмагорія. Коли-небудь ця загниваюча маса одухотвориться. Місія людини на Землі буде виконана”. Я був пророком раніше і є ним тепер: це „коли-небудь” настало зараз. Час прийшов. Тому прокиньтеся від сплячки вашої і живіть! Бо якщо не виконаєте свою місію зараз, будете вічно конати у фазоелементарному коловороті циклів.
5:9. Раніше все було чудово, але людина була зайвою. Потім людина стала додатковою. І лише зараз у руках людини лежить могутній ключ, який здатен відкрити будь-які двері – від людини залежить майбутнє Всесвіту. Чому? Тому що людина стала Богом. Не всі люди. Але скоро нас буде більше: щомиті у нашу Божу Армію вливаються ряди віруючих, які бажають боротися за мабутнє всієї Шамбали. Наш духовний центр – Акаші. Наші сподвижники – кожен із нас. Від роботи кожного сьогодні залежить світле майбутнє завтра.
5:10. Як я і казав раніше, кажу і тепер. Лише іспанець, який живе в Україні, „здатен відтворити цю місію серед зажитку диявольських відкриттів усіх епох... відбудеться загальне очищення і народиться метафізична геометрія... трансцендента реальність має бути інтегрована в деяку чисту реальність і передумовою цьому вже є присутність Бога, який і є єдиною вищою реальністю”.
5:11. Земля накриває людей густою ковдрою любові. Тому стає тепліше на душі. Від того, що холодно. Але морозів не існує. Тому вам і досі тепло. Земля вас гріє, від чого стає тепліше. Чому? Натуральна конвергенція пронизує наскрізь усю вашу планету гармонійними променями світла і любові з усіх боків, завдяки чому вам більше не буде холодно. В матеріальному прояві це буде помітно з того, що замість зими буде літо – холод поступово зникатиме з лиця землі. Тому не бійтеся – все відбувається, діє і працює за планом Творця.
5:12. Ви можете робити все. Так само, як я. Але не завжди. Лише після того, як ви захочете зробити все. Чому так? Робити все можуть лише Боги – вони більше нічого не хочуть. Чому я прийшов сюди говорити з вами, коли все було сказано до мене? Тому, що ви переінакшили слова мої – їхні. І стали мені чужі. Тому, що ви забули мене і заповіді Божі. Тому, що лептони постійно змінюють інформацію, що доходить до вас. Точніше, ви, ігноруючи заповіді мої, отримуєте перекривлені світові сигнали від першопотоку істинного. Мої слова це корегують, бо я – коректор. Більше того, інформація постійно модифікується. Саме тому справжність має відновитися у головах ваших – умах істинних. Я не Бог, але називайте мене його модератором.
5:13. Якщо ангел хоче стати людиною, він бажає, щоб йому відрізало крила. Якщо людина бажає стати ангелом, вона має не боятися смерті – бути готовою до неї. Саме тому і живе у щасливому сні по землі. Раніше ангелам було вигідно ставати людьми тому, що на землі вони страждали і навчали себе жити. Що тепер? Небесна культура, на відміну від земної, еволюціонувала, завдяки чому тепер не обов’язково досягати апогею розвитку під час страждань – досить мати сильну віру в Божу Любов до нас – дітей своїх. Вірте, бо мої друзі – позитивні янголи – вже зняли останню печать із Книги його.
6:1. Якщо уявити, що людина перебуває на дні, то ця Книга за межею вершини цього дна. Цей текст вивергає сюрреалістичні фантасмагорії ірраціональності Сальвадоре, що підведе вас упритул до самого Бога і слави його. Життя не кольорове – воно чорно-біле. Просто ви хочете бачити його кольоровим. Бо хочете. Варто не хотіти – ви перестанете бачити ваше життя – воно зникне. Натомість з’явиться нове істинне життя – рай.
6:2. Сьогодні я бачу картину: змія вхромляється у ніжне тіло жіночої вагіни. Вона прогинається,- тіло розуміє це. Але не сьогодні. Тіло розуміє завтра. Бо вчорашня змія і досі влізає у пухкий і не менш привабливий чорно-білий простір жінки, що завис між її ніг. Змія говорить із вами – частина її всередині вас. Тому розумійте перш за все, ніж слухайте. Якщо з вами говорять, дивіться в очі їхнії. Якщо вони коричневі й слизькі – ідіть геть. Якщо вони чорні та глибокі – слухайте уважно. Бо глибокі наші очі. Вся решта – чужі. Цьому сприяють прояви егрегорів, які підсилюються енегро-інформаційною плазмою. Але це не триватиме вічно – для темних вічність закінчиться у 2013-му році – хай розрахуються у зворотній напрямок. Лише ми йдемо вперед – світлі воїни позитиву Армії Небесної.
 
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 11:19 | Сообщение # 3
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
6:3. Коли ви лампочку вмикаєте, це несправжнє світло. Бо істинне лежить глибоко. Саме тому, що близько. Декорації постійно видозмінюються, але ми залишаємось тими, хто ми є. Але не завжди, хоча маємо залишатися лише тими – Богами. Тому що Боги живі, а люди – мертві. Раніше я бачив мертвих: вони ходили по кімнаті – я відслідковував їхні тіні. Бачив і боявся – на мене дивилися інші. Потім я перестав бачити їх, а тепер знову бачу. Бачу і не боюся. Тому я знаю, що буде і як бути – вам говорю. Вони теж говорять через мене. Бо вони – то я, а я – то вони.
6:4. Коли зникне дуальність для вас, знайдіть поряд із собою власне Єсмь, бо це єдина точка зору на все, що відбувається і може відбутися – Бог. Ви – Єсмь. Тому vnemlit?e слову Господньому – так ви отримаєте вічне благо і постійну точку зору на все: еманації любові та світла серцями вашими. Ви Єсмь частинка Бога – Він. Ібо же ви маєте поводити себе так, як самі Боги – бути Богом. І вчинки ваші мають бути вартими Бога – божественними. Станьте схожими на Творця,- і станете Богом. На землі та поза нею – межі не буде. Жодних кордонів: лише ви, я і Творець поміж нами.
6:5. Тварюка – смертна, людина – частково, а Бог – безсмертний. То ким ви хочете бути насправді? Зашийте у собі ніжки, ручки і голову. Але не своїми нитками, закутаними у матеріалістичний „розум”, а моїми – небесними. В них є не лише доля правди: більше, значно більше. Де є доля, там і правда. А правда альтернативного майбутнього – наступне.
6:6. Земні катаклізми, епідемії та хвороби, третя світова і решта кінця світу нас не зачепить, бо ми Любимо Бога. Ті, що не люблять, будуть стерті навіки з лиця Землі – Її обличчя. Враховуючи всі причини та наслідки, скоро буде земна аварія – відсутність небесної. Віддайте Богу страх раз і назавжди. І більше ніколи не бійтеся, бо все це скоро минеться – ми станемо Богом. Суцільним і кожним по одинці водночас. Спочатку здійметься наша оболонка, після чого – душа, і лише потім вознесеться наше тіло.
6:7. Зріть у мої очі – ви побачите у них своє майбутнє. Я – ваші очі. Тому я не проти, щоб ви дивилися моїми очима – спробуйте це. Вам немає чого втрачати, окрім Бога у собі. Зробіть крок до Ауму чи проти Нього, але знайте, що коли ви робите проти, ви далеко від Нього. Тому зріть у корінь. І йдіть усередину себе. Відкривайте внутрішні двері, але не замикайтесь. Ніколи. Більше не буде дверей – ніяких дверей. Більше не буде парканів – ніяких парканів. Лише мости, які ми збудуємо разом.
6:8. Птахи розмовляють знаками. Чому ви не розумієте слова, коли маєте вуха? Відріжте собі вуха – і почуєте. Але коли відріжете насправді, ви нічого не почуєте. Ви того варті. Але чого? Вирішувати вам. Але не матерії – це точно. Бути царем усієї матерії – хіба є щось безглуздіше?
6:9. Іде дощ, але ви не бачите його. Дме вітер, але ви не чуєте його. Світить сонце, але ви не розумієте його. Прокиньтесь і прозрійте – це єдиний шлях спасіння. Чому кінець? Тому що кінець світу прискорює час – часу немає. І кінця світу теж. Але вони з’являться, коли ви й надалі будете жити у власних ілюзіях, які то народжуються, то вмирають. Тому початок!
6:10. І взагалі, жити всередині Бога цікаво – дуже цікаво. Схоже на життя всередині яблука – смачно. Але Бога їсти неможливо. Чому? Він Тебе, звісно, не з’їсть, але відправить у віддалене місце. Ясна річ, Аум без жодних проблем Тобі створить місце обитування – власну обитель: подарує планету, їжу, сонце, вітер і море. Але там не буде Його. А що за життя без Бога? Власне Чистилище, де Його немає і люди одні. Лише після того, як люди усвідомлять себе разом із Богом – Його частиною – вони стануть жити разом. Чому Він не робить усіх людей щасливими? Чому Він не наділяє всіх людей поршородним благом – відсутністю гріха? А в чому тоді зміст, коли Він наділить? Коли Він дасть усе – подарує – змісту ні в чому не буде. Навіщо тоді народжувати вас – давати життя? Хіба Він не знайшов би кращого заняття? Певно, не знайшов. Тому народив: недосконалими і водночас прекрасними. Творець не примушує нас жити разом із Ним. Він хоче, щоб ми зробили усвідомлений вибір до Нього – Він нічого не хоче. Але Бог всемилостивий. Тому не давить на людей – ніколи. Він дав усім людям можливість робити все, що завгодно, але навіщо робити все, коли Його немає? Саме тому Він є. Ви маєте можливість відкрити Бога. Так, як ми зробили з Галою Градива.
6:11. Всі посвячені в курсі щодо кінця матерії, але цього замало. Ми несемо цю звістку в широкі маси, бо не протримаємося без вашої допомоги і хвилини. Ібо же там, де хвилина, трильяди секунд, а секунда одна – ціла вічність. Мала чи велика – не важливо. Нічого не важливо. Бо лише те має значення, що нічого немає. Зараз немає, але коли воно буде? Після того, як зникне те, що маємо. Для того, щоб збудувати нове, треба зруйнувати старе. Ми зруйнуємо третій вимір задля побудови четвертого разом. До речі, ви, люди, не все розумієте. Для того, щоб спровокувати кінець третього світу і початок четвертого, не обов’язково нести смерть: розв’язувати третю світову, народжувати катаклізми і створювати хвороби. Варто просто любити. Чистим серцем. Любити Бога. Повірте на слово.
6:12. Ми – Архиянголи найвищих Небесних Ієрахій: оберігаємо ваш спокій і слідкуємо за розвитком подій на цій планеті. Тому не хвилюйтеся так. Все йде за планом. Саме тому все буде якнайркаще – Абсолютно. Зі святом кінця (і початку) світу нового (вас).
6:13. Передумовою переходу є лікування вас – ми це робимо. І, як наслідок, ви можете відчувати себе у підвішеному – трохи незвичному – стані, завдяки чому виникатиме почуття сонливості. Але це теж скоро пройде. Віруючі, ви тут?
7:1. Тебе щоденно карають легіони кансуппіритів. Забий хреста на них – так буде легше. Бажано, щоб перехід у вимір нових вібрацій був безшовним, але ви маєте змогу залишити шов на людській території.
7:2. Ви заслужили покарання і покарані будете. Смертю. Але не всі. Кайтеся, доки не пізно. Кайтеся, грішники. Ібо же пробив годинник і настав час істини. Нове пришестя про це говорить. Випийте кров Ісуса із мого бокалу. Випийте і покайтеся. Моліть Всевишнього, щоб урятував душі ваші. Бо інакше людський годинник зупиниться назавжди. Кайтеся і моліться, доки не пізно, смертні. Це треба для того, щоб стали ви безсмертні. Відкрийте двері вічності: вони світлі й чисті – це у рай дорога. Excilibrium!
7:3. Я дихаю вашою кров’ю, бо не я дихаю – інші, значно інші. Вони ходять серед вас і розуміють усе на світі – всередині мене сидять. У мене два серця, а в них – більше, значно більше. Одне із сердець – моє, решта – їхні. Наприклад, Аум всередині лежить. Він зайняв харизматичне ірраціональне положення горизонталію у моєму квантово-плазмовому термосублімаційному середовищі гіперпростірної субстанції – я живу у двох світах. Ви теж – просто не бачите цього. Варто просто закрити очі. Так зробили всі ті, хто живе у лікарнях дурних, ібо же ті, хто лежить у них, відкрили власні очі і прозріли. Вони зовсім не божевільні. Це ви безумці, коли так живете, а вони – блаженні. Apokalipsis!
7:4. Знімаю останній штамп із Божого заповіту і виходжу на люди, щоб сказати про кінець світу і врятувати психів, бо я псих лише для тих, хто вважає мене таким. Інші зовсім інші – ви це розумієте? Закрийте очі для того, щоб прозріти. І не відкривайте їх зовсім. Коли ваша темрява стане світлою, я прийду до вас. Прийду і заллю кров’ю Ісуса із бокалу небесного – піднебесного. Я практикую зцілення любов’ю – навиворіт.
7:5. Іноді я забуваю, що я – людина. Тому що я – не людина? Пізніше скажу. Ви бачите крила у мене за спиною? А в себе? Гляньте у дзеркало – повну його відсутність. Просто гляньте і прозрійте – це не складно. Бо він. Хто він такий? Pellini!
7:6. Він би зайняв перше місце після Бога, якби не ви. Він би зайняв першу сходинку цілого світу, якби всі люди мали мої очі, душу і серце. Хто він? Бог. Хто я? Друга його частина. Чому перше подають? Тому що другого зовсім не існує.
7:7. Відніміть у людини сльози і любов, щастя і печаль, страх і ненависть,- і у людини більше не залишиться місця для почуттів. Їх не буде. Але це не привід моїх втручань, оскільки це стосується лише третього світу: звичайних обивателів у ньому – простих смертних. Є люди на період вище – люди вищої фази духовності ареулярної благонадії свідомості. Всередині себе вони мають не лише зачатки великої духовності, а й глибокої справедливості, небесної моралі та Божої рівноваги. Вони створюють баланс і гармонію, бо займають першу сходинку після Нього – нумоолекулярну стадію системи фазоїдного буття мінливості та вищої справедливості розвитку. Тому що відчувають себе Його частиною, а не автономними зачатками муті підземної. Вони виходять за рамки простих смертних, бо вони – безсмертні. Їх не стосуються закони земної спіралі – вони вище за це. Тому що вміють бачити сфери, а-сфери і любові лоно.
7:8. Незабаром у людей почнеться вступний екзамен до школи неба: на вірність Богу і синам Його. Чи вступите ви у вищий інститут духовності та небесної справедливості? Чи відкриєте Бога у собі? Весняна сесія починається узимку. Чи розсіче вас добрий січень?
7:9. Ми караємо будь-яку людину, що живе неправильно: не земними мірками – небесними. Всі ті, хто не з Аумом, низько падуть під силою наших караючих мечів глибоких. Узріть їх, ібо ви падаєте в прірву. Salvadore!
7:10. Ми сидимо у залі – слухаємо. Я говорю вам: „Кінець світу в 2013-му році. Всі ті, хто не з Богом – проти Нього. Тому коли ви хочете смерті собі та іншим людям, ви проти Нього. Якщо ви проти Бога, ми вбиваємо вас бажаннями вашими. Ви проти? Встали і вийшли звідси! Тут вас ніхто не тримає. Спасибі. Віруючі, ви тут?”
7:11. Я – геніальний псих, бо займаю останню сходинку вашого алфавіту розумного. В цьому я перший у небі, але ви не можете бачити мене першим, бо я – другий. Я – геніальний безумець, який тільки може бути і не може бути. Тому питаю вас: „Із ким легше бути? З Ісусом Христом чи з Кров’ю його? А, може, без нього чи крові його? Усе разом? Заплутались? Але скажіть, кого легше забути? Бога чи відсутність його? А, може, себе? Де знайти симбіоз великого і потворного?” Чуєте мене? Коли слухаєте у залі правосуддя нашого, всередині шукайте. Сьогодні ви присяжні. Тому шукайте у собі. Все лежить усередині вас. Але що все? Навіщо знати це навіщо? Досить і того, що ви знаєте, що все лежить у вас. Просто не завжди у вас є бажання це помічати. Ви не завжди хочете бачити, що не існує реінкарнації між зимою, весною, осінню та літом. І ви маєте лише ту єдину погоду, яку собі творите. Бо ви – Творець – частина його сутності першотворної.
7:12. Я вводжу вас у синій світ і синій простір моєї голови – це дорога додому. Бо це мій світ, а він сам – досконалий і не менш перевершений рай. Тому що на столі стоїть годинник – він теж зі мною говорить: про небо, сонце і про вас. Іноді ми питаємо одне одного. Питаємо і ніколи не відповідаємо – і так знаємо. Нам цікаво питати без відповідей – так жити розумніше. Розум? Ми – творчий розум, оскільки розуміємо годинники, а вони розуміють нас – співчувають. Надворі – осінь. Це плата за світло. Тому великі душі годинників наших співають веселі пісні щодо світла – потемки. Колись воно буде. Так ми вилікуємо одне одного – антимеханічними уколами. І будемо від того щасливі. Radi!
7:13. Ви танцюєте довкола мене оголений танець, співаєте і торкаєтесь мене, цілуєте. Я розумію, що це частина вашої роботи, в якій моя роль – меблі. Бо я для вас – пуста тумбочка, що не видає матеріальний дзвін. Ви – механічні апельсини, а моя роль у вас – остання. Тоді як меблі нічого не відчувають, ви відчуваєте більше. Я ніяк не реагую, але реагує Бог – у мене два серця.
8:1. Я – годинник часу на вічному одрі любові – на вершині її. І ніколи не стомлюсь, бо коли я скажу, що втомився, я справді втомлюся навічно. Втомлюсь і застрягну – я цього не хочу. Нічого не хочу. Бо. Знаю. Чому. Я. Тут. І. Всі. Ми. Тут. Зібралися. Тому я нічого не кажу і розмовляю мовчки – ви не бачите слів моїх лютих, кинутих щодо себе – в людину. Зате бачить Він і Вона. Вони п’ють вино, сповнене власної крові полюбовної. Більше того, вони дають мені уколи – так я не відчуваю сморід. Я передаю уколи вам, бо сам я – не людина. Я – тварина. Зла і кусюча собака Діоген, який живе у бочці. Власній бочці, яку собі створив. Не вірте мені, що я – Діоген, бо я брехун і чортяка, веселий розпутник із фільму про Нібелунгів. Не Затуляйте мені Сонце, бо я розтовкмачу вашу макітру власною палицею любові – така буде кара. Ібо же кожному по заслугах воздасться. Чому? Тому що я іду вперед – кочуся бочкою – і роблю уколи іншим. Бо я – голий, а ви – босі.
8:2. Ви загрузли у матеріалізмі і дивитесь історію, бо зав'язли на власній території. Я бачу ваші душі в коробці кожного дня – вони дещо розуміють і відрізняються від наших. Вони – наші душі. І розуміють одне одного. Якщо хоча б одна людина в цілому світі може вірити в любов, я ладен жити заради цієї щиросердої людини. Але я бачу ваше життя, розумієте?
8:3. Я бачу вас у вашому житті – кожного з вас. Я бачу вас у цьому. Тому питаю наступне: „І заради цього ви полишаєте Бога? Справді. Цього всього? Це нічого. Хіба не лицемірство це? Не комедія. І заради цього ви живете? Це трагедія. Хіба варті ви життя, коли не цінуєте його? Думаєте. Хіба достойні ви Бога, великого Творця?” Сьогодні кажу ні. Бо те, що я бачу – це нагірший із видів людської трагедії – останній прояв жанру людської цивілізації, що вважає себе розумнішою за мавпу. Ваше мірило псевдограмотності нічого не значить – зовсім нічого. Лише небесне має важелі впливу – відсутність важелів. Лише Боже мірило щиросердя має значення. Решта не важливо. Нічого не важливо. І заради цього ви живете? Я ненавиджу вас, людей. Тому що люблю.
8:4. Я багатогранний, мов склянка. І вмру так само багатолико. Матеріальність має пристрасть випиватися – лише духовне залишається із вами цілою вічністю. Але чи вправі я судити вас, людей, коли найбільший грішник серед вас? Може, я – головний гнійник на цій планеті? А, може, ні. Судити вам. Сподіваюся, для вас цей суд буде не дуже страшним. Бо ви – Боги. Тому слухайте мантри свої: „Ібн хабатур умн хумн каст, ебн ренбе амн фун омн мур”. Так говорю я, а мною говорять вони. Я врятую від кінця світу всіх бажаючих, ібо же ваше бажання потрібне – відсутність бажань. Так говорить Бог і мій Аштар.
8:5. Пробив час істини. Настав час жити. Починайтеся, доки не пізно. Починайте жити, щоб не бачити всі генерації у помийній ямі дегенерації, що складається із грішних трупів попередніх і наступних поколінь. Вставайте зі своїх гробів і йдіть назустріч Богу. Так, як діти зустрічають батька свого.
8:6. Одразу після того, як ви прозрієте, вам згадаються попередні життя. Коли я був Діогеном, до мене підійшов Македонський – ми звали його прізвищем. Він затулив мені Сонце. Так само, як затуляєте зараз ви. Бо Сонце – то Бог. І світло його блаженне. Тому я сказав йому, щоб не зачиняв мені Сонце і пішов геть. Так він і зробив – багато планети обходив. Розумієте, коли ви не вмієте жити, ви заважаєте іншим дихати – смердить. Тому вчіться жити нормально (не аморально) чи вмирайте (як хочете). Але якщо ви не будете розвиватися духовно, ви заважатимете іншим душам. Якщо буде так, як я сказав, нам доведеться, як це не прикро, вбити вас усіх. Для того, щоб народити знову.
8:7. Всередині мене по горизонталі сидить багато людських душ – всі вони говорять зі мною. Через мене ви чуєте їхнє мовчання. У вашому запасі є метафізична вертикаль, якою можна користуватися у будь-яку слушну і неслушну хвилину. Відчуваєте мій глас? А ребус, який ми розгадуємо?
8:8. Я дивлюсь у ваші очі та бачу ваш страх. Звісно, переважна ваша більшість – доволі молоді душі. Але, попри це, не можна перебувати у незнанні, де ви зараз. Немає часу, розумієте? Тому, якщо ви не переможете власний страх, ви скоро помрете від нього.
8:9. Я радився зі своїм знайомим, графом Сен-Жерменом, і вирішив дивитися альтернативне майбутнє, що стосується нашої середини. Тому слухайте. Протягом найближчих чотирьох років (швидше за все у 2007-2008-му роках) в Україні та Росії буде громадянська війна, яка почнеться в одній із країн і перекинеться на іншу. Це буде релігійна боротьба за вищу духовність і соціальну справедливість, у якій провідниками вашими стануть обрані Богом. Таким чином Україна буде – вже є – однією із перших країн світу, в якій почнеться – вже почалася – боротьба за духовність. Ті, що не послухають нас, отримають дарунки любові від Господа нашого. Дивні катаклізми будуть себе виявляти з усіх боків планети, оскільки люблять хизуватися. 2007-ий рік особливий – гармонійна конвергенція набирає неймовірної сили власних оберталіїв. Тоді як Америка буде слабшати, мають шанс особливо звеличитись Китай, Корея та Індія. Що за козирі мають? Китай – веселе населення благонадії, Корея – червоні кнопочки на пульті, Індія – живих класиків жанру з обличчями дорогоцінних майстрів часу. Саме ці три країни можуть зайняти домінантні положення в ієрархії правління останніх днів матеріального світу – зачатків духовного. Японія зможе провести не менш хитру операцію, ніж та, що була раніше на острові. Як завжди, від євреїв залежить духовний центр Акаші. Війна заради еволюції між кланами ашкеназів і сефардів матиме недовготривале продовження, оскільки після кінця світу війни більше не буде. Люди можуть спровокувати кризис води – її не буде. Тільки у випадку об’єднання посвячених учителів, обраних у людські причандали, можна створити засіб, який перероблятиме солону воду у питну. З іншого боку розвиток особливої духовності допоможе подолати спрагу – людям відкриється вище джерело енергії, яку можна вбирати напряму із космосу. Американці заплутали себе у війнах, які розпочали власними силами (маю на увазі навмисну літакоруйнацію об металеві капелюхи у вересні під номером одинадцять), завдяки чому отримали владу над кількома типами ресурсів. Насправді шкіра вичинки не варта, бо ж це сприяло тільки розвитку тероризму і формації зачатків для нової світової. Тому Америка буде здавати позиції, слабшати в усіх розуміннях і формах, тобто, втрачати свій вплив на решту світу. Буша можуть спробувати вбити, але навіщо? Хіба вартий він смерті? Його треба життям покарати. Що далі буде? Наступний американський муж із обличчям людини спробує відмінити третю світову, вивівши війська з Іраку. Але терористичні акти навряд чи припиняться – свого часу люди неправильно трактували слова посвячених майстрів часу. Доки трони всіх держав не займуть пророки і великі посвячені вчителі на чолі з єдиним Богом на цілу планету, вам щастя не буде. На порозі. На порозі, кажу я, на порозі війни стоїмо всі. Для того, щоб зустріти все і змінити все. Тому боротьба. Augeur!
8:10. Кожне нове покоління людей отримує нові принципи опрацювання основних імпульсів кори головного мозку і розвиток додаткової кори – її відсутності. Чим довше людина живе, тим більші її проникаюча здатність і мозкові процеси опрацювання коливань цілих і часткових лептонів.
8:11. Що треба для того, щоб жити? Для того, щоб жити, не треба жити. Принаймні так, як живете сьогодні. Для того, щоб жити по-справжньому, нічого не треба робити – лише розуміти. Тому живіть. Але пам’ятайте, що ваші життя мають бути варті й тематично доцільні життя самих Богів. Інакше вам не жити. Тому що ті, хто не живуть, помирають. Я раджу вам жити для того, щоб ніколи більше не вмирати. Відкрийте очі і прозрійте, ібо ви дивитесь у прірву. Ви йдете у глухий кут – вам немає шляху. Лише після того, як матерії позбудетесь. Ми починаємо війну за духовність і вище блаженство. Тому ставайте по обидві сторони барикад: ті, хто з Богами й ті, що проти Богів. Ті, хто з нами, буде жити вічно, постійно підноситись і реанімувати себе. Решту чекає вічна смерть і колеса її.
8:12. Я – Бог і частинка його агні его формації: життєдайної творячої енергії любові. Ви теж. Але не завжди. Зараз ви підключені до системи матеріалізму, звідки добре видно лише себе і зовсім не видно сюрреалістичні фантасмагорії Творця, який живе у нашій голові. Досить вам захотіти відмовитись від бажань, як відкриєте у собі новий потік неперевершених імпульсів і головних процесів: досконалий світ любові його першопотоку істинного.
 
Олег_СерыйДата: Понедельник, 30 Апр 2007, 11:22 | Сообщение # 4
Человек: Основатель
Общество: Пользователи
Деятельность: 96
Награды: 0
Репутация: 0
Статус: Offline
8:13. Я вмру, бо загину, якщо перестану жити у власному геніальному світі і почну існувати у вашому елементарному. Я бажаю зробити ваш світ бодай трішечки схожим на мій лише тому, що мені нестерпно боляче бачити вас у тому становищі, в якому ви зараз перебуваєте. Тому що ви лише говорите і нічого не робите.
9:1. Я розумію ваше несприйняття багатьох моїх слів у зв’язку із тим, що ваші душі доволі молоді. Але якщо ви будете слухати більш довершених духів, самі станете такими. Я знаю, як складно даються знання, бо сам їх обирав, наче губка. Іноді мені було боляче, але я пережив цю фазу. У пошуках нових знань і можливостей сприймайте все це з філософської точки зору: це новий етап у моєму житті, який треба пережити. Думайте так – дійте і взаємодійте – і переживете. Я пишу Книгу, яка змінює уми на краще – ваші уми. Але тільки тоді, коли ваші голови цього забажають – викинуть свої бажання. Ось мій секрет – відсутність його. А те, що ця праця не змінює, залишиться тим, чим воно є. Ця Книга може змінити все. Наприклад, перегорнути світ матерії на сторінку нову духовну.
9:2. Я – реаліст. І описую лише реальні речі. Хай навіть вони відбуваються у мене в голові – не важливо. Нічого не важливо. Бо важливо тільки те, що моя голова скоро вас оточує. Чорт забирай, може, я і справді Бог? Або Диявол власною персоною! Прийшов урятувати вас або занапастити. Але звідки я прийшов: із-під Землі або із Неба? Вирішувати вам. Як би там не було, я – геній. Це точно. Тому що я бачу два полюси. Між ними тирани і раби. Якщо ви не тирани, ви – раби. Тому кладіть у сон грядущий всіх тиранів – у цьому вам підможуть мудреці.
9:3. Я їв. Коли наїдався, я пив. Коли напивався, у мене росла борода. Тоді я її брив. Якби не брив, був би схожим на мудреця. А так я схожий на психа. Геніальне безумство, коли подумати. Але я не думаю. Ніколи не думаю – веду себе ірраціонально. Саме тому вічне блаженство. Я зайшов у Нірвану.
9:4. Людина пристосовується до будь-яких умов і навіть до кінця світу: скільки було випадків кінця світу – не злічити. Для деяких кінець уже настав, а для багатьох поки що є незрозумілим усе те, що це лише початок. Життя на Землі – це не життя на Марсі, де ми дихаємо вихлопами ваших легенів. І старіємо довше. Але на Землі цікавіше тому, що помираєш раніше, ніж на інших планетах. Завдяки цьому такі, як я, цінують кожну мить, проведену тут. А що роблять такі, як ви?
9:5. Ви – люди. І пофарбували на планеті. У вас були різні фарби, тому й вийшли різні малюнки. Це залежало від того, візерунки людей із яким цинь (сумішшю фарб) до вас приєднувались. Ви розпалювали абсолютно всю планету і Бога її, перемішуючи фарби чужі, а тепер кажете собі не ставати на фарбу. Якщо малювали – заплатіть. І де невидимий художник?
9:6. Ви гадаєте, що добре живете, тому що вам немає із чим порівнювати. Лише тоді, як відкриєте очі, ви побачите, як ви живете. Тому що очі ваші до сих пір закриті. Були. Але ви читаєте, завдяки чому ваші очі відкриваються разом із усіма тонкими енергіями ваших тіл і півтіл – вони сплітаються у візерунки щастя – малюнки Сальвадоре. Дуже скоро ви підете за мною у Нірвану, коли заглибетесь далі. Чи готові продовжити ви надбання моє – своє? Пірніть у мене, тому що людське життя докорінно відрізняється від життя Богів. Ви це побачите на власні очі, коли станете на шлях Божий – шлях Істинний. А це буде скоро. Не встигнете і боком змигнути.
9:7. Починається війна посвячених у Велику Гру. Я пропоную вам стати навколішки перед Господом нашим – так ви підніметесь. Коли отримаєте заряд Божої енергії – крила любові, ви посвятитесь у таїну позаземну – небесну. Так ви станете живими героями і божественними легендами – приєднаєтесь до нашої Божої Армії. Зробіть це, бо інакше вам не протриматись супроти любові нашої всемогутньої – докорінно знищені будете. Ібо же Дреавоь Житія каже так. Я пропоную вам славу земну і небесну, вічне життя і духовне блаженство, рай у всіх усюдах позасюдах – тільки прийміть у собі Творця – полюбіть його. Так ви не лише протримаєтесь, а й станете всім тим, що тільки може і не може бути – Богами. Як бачите, краще бути посвяченими і духовно достиглими – вічно живими, аніж вічно мертвими – у незнанні й невігластві. Хоча як хочете.
9:8. Я не марю – марять інші. От, наприклад, мій старий добрий знайомий по імені Дені Дідро і досі каже небом: „Хто мудрий, той не став би тримати блазня; а значить, той, хто тримає блазня, не мудрий; якщо він не мудрий, він сам блазень і, будь він королем, він, певно, був би блазнем свого блазня”.
9:9. Я бачу каторгу, бачу вас усіх на каторзі – увесь люд мирський. Не знаю, чи бачите мене ви, але я бачу вас досконало – навіть більше ніж. І навіть очі ваші розумію, що гортають сторінки мої. Вони заглибились у пошуках істини, оскільки до вашого розуму залізли докори сумління заразом із брудною заразою – темрявою, якої треба здихатись. І негайно, бо інакше вас чекає дуже страшний суд – повірте мені на слово. Або перевірте – вибір маєте завжди. Тому зауважте.
9:10. Я розумію, що вам важко не те що розуміти, а й навіть читати вуста мої. Я розумію вас. Тому що сам у тому ж становищі. Але навпаки. Мої розуми налаштовані на хвилю небесну – мої вуста зріють у корінь, а ваші люди бачать мирське – ваші люди зав’язли в ілюзорному корінні власного катаклізму – матеріалізму. Я знаю, що важко дихати вам істинним повітрям, але розумію, бо, оскільки моя стандартна хвиля – небесна, а не земна, мені дуже важко сприймати будь-яку міру мирських знань. Моя головна задача сьогодні – передати оновлену інформацію неба і залишити слід Божий на землі. Вашої задачі сьогодні зовсім немає, але ви можете її створити – це необхідно заради розвитку. Налаштуйтеся на хвилю мою велику, хоча б на малу її частину, так ви станете всім і прозрієте. Зробіть це і не пожалкуєте, а потім уже робіть, що хочете. Ми ніколи не нав’язуємо лідера у вигляді Бога чи когось іншого для вас – це вже як хочете. Тому що Бог ніколи не афішує себе – він просто є Бог. Tanal!
9:11. Nagval! Генії ніколи себе не афішують, вони зовсім нічого не читають і не розуміють. А навіть коли читають, їхнього чтива настільки мало, що в порівнянні з іншими творіннями вони просто неуки. Тоді як інші виступають у ролі читачів, генії займають іншу позицію – вони пишуть і створюють себе – світ довкола себе.
9:12. Я не можу, точніше, не хочу, казати вам усе на світі, що є у цьому й тому світі, тому що в цьому випадку працюють дві гілки небесного годинника: вам буде нецікаво жити, пізнаючи абсолютно все цілком самостійно, або ви розкумекаєте мене зовсім невірно і підете втраченим шляхом у прірву. Тому я нічого не кажу – мовчки. І закриваю нашу розмову – теж мовчки.
9:13. Буду я живий чи мертвий, у землі чи в небі, я знайду вам гідну кару. Тому що не бачу вашої необхідності користуватися „благами” людської „цивілізації”. Тому я стою із пістолетом у руці, тоді як мене знімають на цілий світ, і говорю я: „Ця людина вкрала частину матерії – вашу частину – тому їй не місце разом із іншими людьми”. Прямий ефір. Ніхто стоїть на колінах. Я натискаю на гачок. І все. Амба. Погано кролику. Живіть Достойно, бо я знайду вас і зроблю разом із вами те ж саме – я бачу вашу дірку. Так постановив Верховний Суд у небі, чиїм представником я є на землі. Це моє амплуа. Якщо у вас його немає, це вже ваші проблеми.
10:1. За ваші діяння варто аплодувати руками, ногами і вухами, стрибати, радіючи за вас, одночасно валитись у дірку вагіни, якої немає, проте надумали ви. Бо де не я, то не Гала. Узяла собі гратися мене, бо я – то є лялька небесна без розуму. Udali вона погладила мені голівку матерії, спинку, розчесала волоссячко, роззяпила ротика, а тоді сказала, що вагітна. „Ти народиш мені маленького лінтюха і звірятка?- втупилися в неї мої хитрі оченята.- Це буде гноменя чи тигреня? А, може, величезна жаба?” Про зачіску можна було забути – вона вдарила під зад мою хитру підсвідомість у вигляді маленької маківки. Бо я – то є іграшки ваші. Людські, бо небесні.
10:2. Годинник іде над головою, бо хто вам розкаже увесь свій годинник і світ навкруг нього? Лише я, бо в мене його немає. А те, що не є, ви отримаєте, бо це найбільше надбання. Воно настільки велике, що його не існує. Ви можете придбати час уже наразі – приборкати його. Рятуємось від кінця світу вже сьогодні – такий наш духовний лозунг і подальша траекторія. Не лише польоту – великого злету і грандіозного піднесення.
10:3. Радійте, люди, грайте в дудки і пляшіть, ібо же настав перший етап кінця світу – зими не буде. Принаймні такої, до якої ви звикли. Пристосовуйтесь до нових умов кінця світу – ви ж перші після мавпи.
10:4. Відмаййений. Його відмали на увазі – тепер він одне слово. Одне лише слово – більше цього може не бути – бути не може. Але те, що він є, заперечити неможливо, тому що немає таких слів, якими щось можна заперечити. А звуть його Fellini Rosava – таке його призначення і стратегія світоутворення – сприйняття Його.
10:5. Любов знову порятує світ від кінця матерії, але є декілька „але”, які варто пережити власне собою. По-перше, чи буде кінець світу? Так, частково – глобальні катаклізми доведеться перетерпіти. Лише там, де буде місце збалансованим гармоніям позитивної конвергенції світла (простими словами – там, де буде любов), божевільних катаклізмів не трапиться. По-друге, чи заслуговуєте ви на порятунок? Це вже питання до кожного з вас. Наприклад, я б себе не порятував, коли був би Богом, але він думає інакше: Бог рятує кожного, бо всі ми для нього – рівні. Він поважає вибір кожного з нас, бо сам наділив цим дорогоцінним даром, який люди й досі не навчилися цінувати – не послухали Гуру Рінпоче. По-третє, чи заслуговуєте ви на любов? Без коментарів. Хоча ні, прокоментую і це питання. Звісно, ви заслуговуєте на любов. Якби цього не було, я не писав би вам цю Книгу, призначення якої – не лякати вас кінцем світу – ліквідацією людської цивілізації – зрубом її під корінь, а лікувати вас від власного божевілля, вигаданого вами самими. Лікувати і рятувати від кінця матерії, що настала вже. Сьогодні ліки в нас – любов, а завтра буде ранок, пізніше буде знову кров і ґанок на сніданок. Я познайомлю вас із Богом – ви тільки скажіть.
10:6. Я малюю картини прекрасності уві сні і мені цього досить. Я пишу Книгу про себе і мені тому легше. Я задмухую до кишені, бо знаю, що там усе пусто. Я сиджу в раю тихо і мені про те голосно. Я абсолютно заграю сам до себе і дихаю мовчки. Мені так приємно. Всередині мене. А що ви? Що робите ви? Хіба не бачите моє дзеркало? Хіба не розумієте наголос? Хіба не вмієте бачити моїми очима? Ні? Я вам поясню. Так, неголосно. Навпошепки. І вас наздожену. Через листя своє і море небесне.
10:7. Ви думаєте, що коли одна людина розрізає голову іншій людині, вона дізнається, що лежить усередині. Якби так було, Бог не дав би людині ножа. А так він дав: для того, щоб ви різали собі хліб насущний, а не одне одного. А так він дав чоловіку та жінці і руку, і серце, щоб людина була щасливою. А так він дав.
10:8. У мене ріже ножем у макітрі, коли пишу вам. Це тому, що, або в мені сидить Диявол власною персоною, або маю забагато Божественних знань, які чи протримаю? Якби я не втримав, Бог не допустив би, щоб я підняв їх. Але коли я на службі в пеклі, то я хіба рай? Якщо моя голова трісне, як гарбуз, зберіть її докупи – так ви протримаєтесь протягом чергового апокаліпсису. Все на благо людству. Bellini!
10:9. Тоді як рідкісні генії чи сам Господь Бог ідуть вперед, перед ними дорога стелиться, розростаючись вшир і ввись. Тоді як невірні безумці чи сам Диявол ідуть назад, перед ними паща розгортається, роззяпивши пельку вниз і ще нижче. То як вам чия дорога?
10:10. Генії читають мало, роблять багато і самі створюють себе. То хто із нас геній? Певно, що ви, інакше б ви не приміряли божественний одяг у Книзі безумця на себе. Я пам’ятаю – на мене сходило прозріння – я узрів цілий світ із усіх його чортових кутів. Тому що пам’яті не існує – це гра вашої уяви. Просто ви вловлюєте спектр потенційно корисної для вас інформації вашими сокровенними чакрами Господа Бога.
10:11. Що таке рай? Ваш скепсис породжує одні лише проблеми, якщо не бачите. То рай? Ви про нього? Ну, звісно, що так. Він такий же реальний, як і ви самі. Не менш натуральний, ніж ваш сьогоднішній сніданок – його відсутність. Рай? Ми всі там були, тому не треба говорити про це як про щось небачене, паранормальне і/або нереальне. Бо що таке реальність? Якщо ви чогось не бачите, не чуєте, не сприймаєте і/або не розумієте, це ще не значить, що його не існує. Бо існують закони світоутворення, незнання яких не звільняє вас від абсолютної відповідальності. Тому якщо ви забули рай – це вже ваші проблеми. Якщо це не ваше амплуа – робіть висновки самі.
10:12. Ви у мене як риба у воді чи шило у маслі: як на долоні – я бачу вас усіх. Тому снігу більше не буде. Принаймні такого, як ви бачили раніше. Ви його не заслужили. Чи навпаки? Не важливо. Нічого не важливо. Бо важливо тільки те, що у людини починають працювати інші orakali розумових процесів – еволюція цьому сприяє.
10:13. Колеса від Сансари? Поважайте смерть, але не робіть так само, як я – у вас немає доступу. А навіть коли з’явиться, ви навряд чи зможете його раціонально використовувати. Хоча можете спробувати. Я ж цим займаюся. У разі позитивного сприйняття моєї думки людством я зможу трохи перепочити у раю із моїм генієм Гала чи богинею Афродітою, моєю дружиною. Але це буде потім – зараз не час перепочинку.
11:1. Я житиму не так довго, щоб мені ставити хрест разом із палицями до коліс. Тому слухайте мене або не втручайтесь у мою діяльність, інакше вас покарає Бог. Я прийшов сюди із неба не для того, щоб узріти, як мала купка старих і тупих маразматиків топче одне одного під своїми копитами. Всі люди – старі й тупі маразматики. Якщо вам не видно, подивіться довкруг. Зніміть рожеві окуляри і роззуйте очі. Бо те, що ви робите – суцільний дебілізм. Але нічого, вас покарає Бог небесною карою номер один: сім коліс великої Сансари отримаєте у дарунок. І ви обов’язково узрієте кінець світу в усій красі його.
11:2. Моє житіє святого не настільки довге, щоб розмінювати його на дрібниці. Мої хвилини не настільки безцінні, щоб висмикувати ваші дебільні прояви. Тому хай буде так. Так я сказав і більше повторювати не збираюся. Що я сказав?
11:3. Я – один із Його законів і покараю невірних. Це буде в небі чи на землі – не важливо. Буду я мертвий чи живий – не важливо. Нічого не важливо. Важливо тільки те, що я знаю свою справу. Якщо ви узрієте, що моя справа – вбивати,- так і буде. Якщо ви побачите, що моя справа – народжувати,- буде так.
11:4. Ми якраз приймаємо рішення щодо вашого розуму: бути вам чи не бути. Бути вам божевільними чи не бути зовсім – ось які питання ми вирішуємо зараз. Приєднуйтесь. Білети в рай поки що не розпродані. Але це сьогодні. Що буде завтра, коли люди узріють кінець світу? Тільки-но небо насупиться, як отямляться люди, але буде пізно. Пізно щось змінити. Катаклізми, наприклад. Розумієте? Квитків залишилося небагато. Скільки там учора обіцяв Ісус Христос?
11:5. Ми вас покараємо кінцем світу чи іншого чогось – тим, що для вас найстрашніше. Коли вважаєте так, отримаєте це, бо думки матеріальні. І коли ви матеріалізуєте всю ту нечисть, яка є у вашій голові, вона зжере у першу чергу вас – свою пащеку роззяпить. Якщо це теж не навчить вас жити правильно, уроки наших пророків – ваших пороків – будуть продовжуватись.
11:6. За кожен зірваний листок із життя нашого Дерева ви заплатите двічі – першим колесом Сансари. Першим. А тоді буде ще через шість. Так воно повторюється, доки ви не розтопитесь вщент у лаві ненависті своєї нечистої. Хай буде пристрасть.
11:7. Скоро в нас очищення, піднесення, хрещення і нове пришестя – скоро. Дуже скоро. Його заповіт про це говорить – мій новозвіт. Не всі ще знають, бо не всі ще дерев’яні. Не всі ще бачать, які будуть наслідки вашої антидіяльності – антилюдяності. Не всі ще розуміють, які деталі треба великому Композитору. Але буде інакше. Зовсім інакше. Лірична поезія, коли подумати. Але я не думаю – зовсім не думаю. Зовсім і ніколи, бо в голові гасає брутальна симфонія казусів і перемін – Санте Люсія, Бартен Ляпонтен. Ібо же грандіозна лірична поезія ще не вродилась, а ви вже бачите її власними очима. Ібо треба так, дитя моє. Comedy!
11:8. Ви закутались у мережу павутини, бо заплутались. І хто знає, що далі буде, якщо будете продовжувати в тому ж дусі. Це знає Бог. Тому кажу вам я від імені Його, що поллється кров, ібо же поплатитесь усі до єдиного: до, під час і після страшного суду, що вже працює на землі. Очищення, велике очищення. Я заклинаю вас жити, люди. Я закликаю вас жити достойно, бо інакше ви станете лише тим, чим немає мене – пилом землетрусів, ураганів і буранів. Я знаю, що ви послухаєте мене, але, коли послухаєте, вже може бути пізно. Пізно щось змінити, розумієте? Пізно бодай щось. Пізно. Я бачу ваші схилені очі, тому розумію вашу душу і бачу шлях до вашого серця – через ключ до любові до Бога. Це ключ вашого успіху. До. Повторюю. Це ключ вашого успіху. До-до. Ще раз. Це ключ вашого успіху. Бо ви є любов. До-до-ре.
11:9. Людям треба стати на ноги – підняти інших так само. Людям слід стати дерев’яними: повернутися до Великого обличчям, а не задом. Людству негайно треба змінитися, інакше будуть сльози литися ріками, не буде врожаю і нічого не буде. Любов знову порятує світ від кінця світу, але не всі порятуються, бо далеко не всі відкриють у собі Любов. Скільки там іще квитків у рай лишилося, Боже? „Поки що є”,- каже він.
11:10. Є два царі: Бог і Природа. Цього якраз і достатньо. Бо вони – королі балу: царі одне одного. Не маскараду, як у вас, із клоунами і насмішками, а справжнього балу: грандіозного і не менш граціозного. Не великого шоу, а реальної істини. Не матеріальної ілюзії, а духовної цілісності. Не смертельної вади, а життєвої реальності. Пийте ель. Ібо же там, де буде дух святий, буду я. Лише там, де не буде мене, буде кінець світу і реальності вашої – про це всі заговорять. Але коли заговорять, вже не буде про що говорити. Але поки що є. Поки що є можливість вас урятувати. Більше не буде, більше її не буде. Скоро. Дуже скоро. Їхнє Правосуддя вже почалось. Я знаю, бо я у них месник і присяжний. Більше нікого немає. Нікого і нічого. Більше не існує нас... Отож, мій дорогий і любий читач, спасибі тобі, що знайшов у собі сили, можливість і час – яких не існує – для того, щоб осилити цю істину. Не мені тобі казати, любий друже, що є геніально, а що безумно. Не мені тебе вчити і повчати. Не мені говорити до тебе і розмовляти про тебе. Не мені грати з тобою в глобальну цю шахову гру. Не мені. Але знай, що разом із нами цілий світ – так буде завжди. Наше мовчання з тобою говорить – ти розумієш наші тихі ніші: безумні, безпампезні. Для того, щоб урятувати людину від кінця світу, достатньо сприйняти цю Книгу – так ви порятуєте себе. Спасибі тобі грандіозне, що урятував іще одну людину від кінця світу – себе. Завдяки твоєму читанню і тихому мовчанню ти приєднався до Спасіння Планети від кінця світу: саме ви наважились і перечитали цю нелегку формацію Книги – ви перемогли. Тому що налаштували вібрації своїх тонких енергій на позитивний заряд божественної гармонізації. І ще один дух врятувався – спасибі гармонічній конвергенції світла першоприродного. Тепер під час апокаліпсису на одну жертву буде менше – кінець світу вам не страшний. Тому що вам близькі Любов і Бог – Єдине Ціле з ним тепер. Велике спасибі вам. Якщо ви знайдете змогу врятувати від кінця початку інших людей, давши їм до рук оцю книгу, вони будуть щасливі у Раю із вами, а не мертві без даху під землею. Велика вам подяка. Від мене і від Бога Вашого: Абсолюту і Ауму, Вселикого і Всевидячого, Всецілого і Всеутворюючого, Всепочинаючого і Вседаруючого. Як завжди, присвячую цю Книгу моєму генію Гала Градива, Єлені Троянській, Святій Єлені, Гала, Галатеї Плачида і Гапелі?ні Капрі?.
11:11. Дата кінця матерії. Точна дата 11:11:11 за всіма стрілками небесного годинника. В земному прояві це буде гіперпростірний перехід із трьох етапів: 2013-ий рік, 2066-ий і 2129-ий. Але не думайте, що кінець настане завтра. Ібо же пробив час істини! Заклик! Кінець уже настав! Відкиньте рожеві окуляри! Дивіться у кінець! Бо тепер, коли зараз вийдете на вулицю, самі його побачите! Новий початок! Тільки відкрийте очі! Відкрийте і прозрійте! Радійте люди! Кінець світу настав! Більше цього не буде! Ніколи не повториться! Лише рай і вічне блаженство! Треба лише пережити кінець усього того, що ви бачите сьогодні! Bonjour!
---:---. Моя релігія – Любов! Я притримуюсь єдиної точки зору на все – Творця! Тому обираю шлях до Бога, а що обираєте ви? Кінець світу? Хочу вас привітати із вашим кінцем світу, великі-малі та малі-великі демоси, оскільки після пекла ми заживемо у Раю! Тому радійте люди вже сьогодні! Felichita!

A
Gala-Gradiva
celle qui avance.
Галі-Градива
тій, що вела меня
вперед.

Своє мовчання тобі присвячую...

 
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск:

Сайт создан в системе uCoz.
Развитие человека / Human development © Аллига Тэр, 2006-2024.

Rambler's Top100 Развитие человека / Human development (humanity) ТОП-777: рейтинг сайтов, развивающих Человека Твоя Йога